16 січня 2012 р. Справа № 2а-3305/11/1608
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, ОСОБА_1 на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 21.09.2011р. по справі № 2а-3305/11/1608
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, 29.07.2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі з 14.12.2010 року здійснити перерахунок основної пенсії призначеної ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення пенсії в розмірі 50% від 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі з 14.12.2010 року виплачувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, передбаченому ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши її обчислення в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 21.09.2011 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його здійснити перерахунок та виплату недонарахованих сум щомісячної компенсації в разі втрати годувальника задоволено частково.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області в частині не нарахування щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50, ст. 52, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі здійснити перерахунок та виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника ОСОБА_1 у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 29 січня 2011 року по 18 червня 2011 року включно із урахуванням проведених виплат відповідно до діючого законодавства.
В іншій частині позов залишено без розгляду.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 21.09.2011 року в частині залишення позовних вимог без розгляду та в частині періоду виплати щомісячної компенсації в разі втрати годувальника, а саме з 29.01.2001р. по 18.06.2011 р, та ухвалити нове рішення, яким:
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі здійснити перерахунок основної пенсії, призначеної ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення пенсії в розмірі 50% від 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати нараховану пенсію з 14.12.2010 року - довічно;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі з 14.12.2010 року - довічно виплачувати ОСОБА_1 щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, передбаченому ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши її обчислення в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду містить підстави для зміни, виходячи з такого.
Задовольняючи позов в частині визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області в частині не нарахування щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 50, ст. 52, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправною, а також зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі здійснити перерахунок та виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника ОСОБА_1 у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 29 січня 2011 року по 18 червня 2011 року включно із урахуванням проведених виплат відповідно до діючого законодавства, суд першої інстанції виходив із пріоритетності законів над підзаконними актами, застосувавши до спірних правовідносин норми ст. ст. 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача на належний соціальний захист.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків при ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 3 групи, та має право на отримання щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст.ст. 52, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка діє після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, в усіх випадках розміри щомісячної компенсації в разі втрати годувальника, не можуть бути нижчими 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 52 вказаного Закону передбачено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру щомісячної компенсації за втрату годувальника застосуванню підлягає ст.52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому колегія суддів зазначає, що з 29 січня 2011 року підстави для невиплати позивачеві щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні призначення вказаної компенсації.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 29 січня 2011 року здійснити позивачеві нарахування та виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до приписів ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.
Зі статті 52 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру щомісячної компенсації за втрату годувальника за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання компенсації, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.52 Закону №796.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що Законом України від 14 червня 2011 року № 3491 VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог вказаного закону 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", що набрала чинності 23 липня 2011 року, якою встановлено розмір пенсії та компенсації для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, з 23 липня 2011 року відповідач, при нарахуванні щомісячної компенсації, передбаченої ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинен виходити з розмірів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо проведення перерахунку та виплати щомісячної компенсації підлягають задоволенню по 22.07.2011 року включно.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги в іншій частині, суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 99, 100 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Враховуючи дату звернення позивача до суду (29.07.2011 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 29.01.2011 року.
Згідно з ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про перерахунок та виплату щомісячної компенсації та основної пенсії, відповідно позовні вимоги щодо перерахунку та виплати щомісячної компенсації та пенсії за період з 14.12.2010 року по 28.01.2011 року, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом першої інстанції не були розглянуті вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі з 14.12.2010 року здійснити перерахунок основної пенсії, призначеної ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провівши обчислення пенсії в розмірі 50% від 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, визначено, що пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1987-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за 6 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 50 зазначеного Закону, яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, передбачає розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1 категорії інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
При цьому, відповідно до п.1 ч.2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.
Частиною 1 статті 37 Закону України №1058-ІV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до п.28 розділу 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 52 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у частині першій слова "50 процентів мінімальної пенсії за віком" замінено словами "10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність", статтю 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, а саме: "Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст.ст. 52, 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано такою, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, колегія суддів дійшла висновку про те, що з 29.01.2011 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача по втраті годувальника, у розмірі 50 % від 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та у розмірі 50 % від 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".
Беручи до уваги норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491 VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", вимоги позивача про перерахунок та виплату пенсії підлягають задоволенню по 22.07.2011 року включно.
З огляду на викладене, не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги позивача про довічну виплату щомісячної компенсації та пенсії по втраті годувальника.
Крім того, необхідно зауважити на той факт, що з положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п.п. 1, 2 ч.1 ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 21.09.2011р. по справі № 2а-3305/11/1608 змінити шляхом викладення абзаців 2, 3 та 4 постанови в такій редакції: "Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника ОСОБА_1 відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 29 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно із урахуванням проведених виплат відповідно до діючого законодавства.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсій відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % від 6 мінімальних пенсій за віком та у розмірі 50 % від 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати з 29 січня 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням виплачених коштів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 14.12.2010 року по 28.01.2011 року залишити без розгляду".
В іншій частині постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 21.09.2011 року по справі № 2а-3305/11/1608 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.