13 січня 2012 р. Справа № 2027/2а-12817/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.10.2011р. по справі № 2027/2а-12817/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, щодо невиплати позивачу в належному розмірі допомоги на оздоровлення.
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити виплату призначеної позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, з урахуванням вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що складає п'ять мінімальних заробітних плат, у розмірі яких визначається на момент здійснення виплати.
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у 2011 році з урахуванням вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що складає п'ять мінімальних заробітних плат, у розмірі яких визначається на момент здійснення виплати, з вирахуванням уже нарахованих мені 100 грн.
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити виплату позивачу в майбутньому щорічно виплачувати позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення, з урахуванням вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що складає 5 мінімальних заробітних плат на дату здійснення виплати.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 11.10.2011р. по справі № 2027/2а-12817/11 в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.10.2011р. по справі № 2027/2а-12817/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 8, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у 2010 році позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення, а у 2011 році щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачеві у відповідності до чинного законодавства - постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Відносно захисту прав позивача на майбутнє, судом першої інстанції зазначено, що немає підстав вважати, що в майбутньому права позивача будуть порушені.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносно позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 -2011 роки колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до ІІ категорії, виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за 2010 рік допомога на оздоровлення не виплачувалась, за 2011 рік виплачена у розмірі 100грн.
Разом із тим, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності у позивача права на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 - 2011 роки відповідно до розмірів, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Посилання суду першої інстанції на те, що ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаться залежно від розміру мінімальної заробітної плати, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення Закону України "Про державний бюджет" діють протягом бюджетного року, а у 2010 році Кабінетом Міністрів України не приймалась постанова щодо розмірів виплат допомоги на оздоровлення.
Відносно доводів суду першої інстанції про відсутність порушення прав позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. N 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги".
Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 117.
Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 2010 -2011 роки порушено норми матеріального права, а тому постанова в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення зазначеної частини позову.
Відносно захисту прав позивача на майбутнє колегія суддів зазначає наступне.
З положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити виплату позивачу в майбутньому щорічно виплачувати позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення, з урахуванням вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що складає 5 мінімальних заробітних плат на дату здійснення виплати.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за 2010-2011 роки з прийняттям в зазначеній частині нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 200, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.10.2011р. по справі № 2027/2а-12817/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії за 2010-2011 роки.
Прийняти в зазначеній частині позовних вимог нову постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 у 2010 - 2011 роках згідно ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічної допомоги на оздоровлення.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 - 2011 роки згідно ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої суми за 2011 рік.
В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.10.2011р. по справі № 2027/2а-12817/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.