19 січня 2012 р.Справа № 2а-1869/11/1819
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.
розглянувши в порядк уписьмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2011р. по справі № 2а-1869/11/1819
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії та проведення її виплати,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача; зобов'язати відповідача провести перерахунок, нарахувати і виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру 25% мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день постановлення рішення по справі та провести відповідні виплати; слухати справу у його відсутність.
Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку доплати до пенсії відповідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" такими, що не відповідають діючому законодавству.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за 2010 рік з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за 2011 рік з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року з урахуванням проведених розрахунків згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення з розміру встановленого ст. 28 ч.І Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 99, 100 КАС України, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є особою, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення, зони гарантованого добровільного відселення та має 3 категорію, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 виданого 10.03.1993 року (а.с. 4).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.
Також судом першої інстанції правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.І ст. 28 Закону Україну "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 16.05.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав що мали місце, починаючи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій України"від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 17.11.2010 року
Відповідно до ч.І ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції щодо позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 16.11.2010 року підлягає скасуванню та в силу приписів статті 100 КАС України залишенню в цій частині без розгляду.
Переглянувши ж рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням проведених розрахунків згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення з розміру встановленого ст. 28 ч.І Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 17.11.2010 року по 31.05.2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.І ст.51 цього ж Закону, особам, віднесеним до 3 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, призначається в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України, а затверджується щороку Верховною радою - законом про державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до п.28 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст. ст. 50, 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статті 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не було зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 і 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, які отримують пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, ст. 4 зазначеної постанови передбачена особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 3-25 відсотків.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору суд вважає за необхідне застосувати саме норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанову КМУ № 530 від 28 05 2008 року .
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам зі тами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення позивачеві пенсії підлягає застосуванню положення Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, а також ч.І ст.51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанову КМУ від 28.05.2008 року № 530.
Положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.І цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 197, п.2 п. 4 ст. 198, 201, 203, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області - задовольнити частково.
Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2011 року по справі №2а-1869/11/1819 - скасувати в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Шосткинському районі Сумської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення з розміру встановленого ст. 28 ч.І Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених розрахунків з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 16.11.2010 року, прийняти ухвалу, якою цю частину позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2011 року по справі №2а-1869/11/1819 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.