16 січня 2012 р.Справа № 2а-1997/11/1601
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2011р. по справі № 2а-1997/11/1601
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги дитини війни,
13.12.2010 року позивач, ОСОБА_1, звернувся суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про перерахунок пенсії як дитині війни з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та проведення відповідних нарахувань і виплат за період з 01.01.2006 року по 31.10.2010 року.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2011р. по справі № 2а-1997/11/1601 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги дитини війни з 01.01.2006р. по 13.06.2010р. залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального та матеріального права, позивач просить ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2011р. по справі скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України.
При цьому суд першої інстанції посилається на те, що позивачем при поданні позову про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги дитини війни за період з 01.01.2006 року по 31.10.2010 року пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений положеннями ч.2 ст.99 КАС України.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 13.12.2010року із вимогами щодо захисту його порушених прав.
Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах річного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності 30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Колегія суддів зауважує, що оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.).
Отже, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України"(заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 13.12.2009 року.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично -кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги дитини війни за період з 01.01.2006 року по 12.12.2009 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2006 року по 12.12.2009 року, а тому обґрунтованість висновків суду першої інстанції про залишення позову в зазначеній частині без розгляду.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, неврахування вищезазначеного Рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги дитини війни за період з 13.12.2009 року по 13.06.2010 року не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2011р. по справі № 2а-1997/11/1601 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування, виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, за період з 13.12.2009року по 13.06.2010 року.
В цій частині справу за позовом ОСОБА_1 про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування, виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни направити до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області для розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
В іншій частині ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2011 р. по справі № 2а-1997/11/1601 - залишити без змін.
Ухвала в частині скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає в силу положень ч. 2 ст. 211 КАС України.
В іншій частині ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Гуцал М.І.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.