Справа № 10859/09/1570
18 квітня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Колесниченко О.В.,
при секретарі Болотовій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом військової частини А0800 до Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про скасування постанов,-
Військова частина А0800 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції про скасування постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м.Одесі від 21.05.2009 року та 05.06.09 № № В-3н/5.
Представником позивача в процесі розгляду справи позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, посилаючись на порушення відповідачем вимог діючого законодавства шляхом винесення останнім оскаржуваних постанов. В обґрунтування зазначеного, позивач посилається на, що на постанову, за якою до відповідача був пред'явлений виконавчий лист, була подана апеляційна скарга від 06.05.2009 року, крім того позивач зазначив, що на даний час військова частина А0800 не в змозі виконати рішення суду так як в частині відсутні кошти на ці цілі та інформація про грошове забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період у рішенні суду, за яким був виданий виконавчий лист, у зв'язку із чим 01.06.2009 року військовою частиною А0800 до відповідача була подана заява про відкладення виконавчих дій, проте незважаючи на зазначене першим відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції була винесені постанови про накладення штрафу за невиконання вимог виконавчого листа.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, письмових доводів та заперечень проти позову по суті заявлених вимог не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.
Як встановлено в процесі розгляду справи, 21.04.2009 року Малиновський районний суд м.Одеси видав виконавчий лист № 2а-388/07 про зобов'язання Військової частини А0800 зробити відповідний перерахунок ОСОБА_1 з 1 травня 2003 року по день звільнення з військової служби -70% щомісячного грошового забезпечення та премій, які ОСОБА_1 отримував від військової частини А0800; зобов'язання військову частину А0800 виплатити ОСОБА_1 заборгованість грошового забезпечення, створену внаслідок неповної виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, передбачену Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389 і премій, які нараховуються після нарахування вказаної надбавки.
28.04.2009 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського управління юстиції Морозовим О.В. була винесена постанова № В-18/306 про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2а-388/07, боржнику був наданий строк для добровільного виконання вимог виконавчого документу.
05.05.2009 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Морозовим О.В. була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2а-388/07 до 14 травня 2009 року, у зв'язку із несвоєчасним отриманням боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
21.05.2009 року у зв'язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документа, державним виконавцем була винесена постанова якою на військову частину А0800 був накладений штраф у розмірі 510 грн. 00 коп., боржнику був призначений новий строк для виконання виконавчого листа, а саме до 28 травня 2009 року.
01.06.2009 року представником військової частини А0800 була подана заява про відкладення виконавчих дій по виконавчому провадженню № В-18/306 на ім'я Начальника першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції. Відповідно до зазначеної заяви, позивач вказує на те, що військова частина А0800 не в змозі виконати рішення суду, так як в частині відсутні кошти на ці цілі (частина А0800 є розпорядником коштів третього рівня) та інформація про грошове забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період у рішенні суду.
05.06.2010 року за повторне невиконання вимог виконавчого документа постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції О.В.Морозова на Військову частину А0800 був накладений штраф у розмірі 1020 грн.
Не погодившись із прийнятими постановами Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 21.05.2009 року та 05.06.09 № № В-3н/5, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження із даними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Так, як вже було зазначено, у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження»28.04.2009 року державним виконавцем було про відкрито виконавчого провадження № В-18/306 по виконанню виконавчого листа № 2а-388/07, боржнику був наданий строк для добровільного виконання вимог виконавчого документу та попереджено, що в разі невиконання рішення в наданий йому строк, його виконання буде здійснено в примусовому порядку зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дії. 05.06.2009 року була винесена постанова про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2а-388/07 до 14 травня 2009 року.
Проте, у визначені постановою про відкладення виконавчих дій строки дій рішення суду добровільно виконано не було, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 21.05.2009 року на Військову частину А0800 було накладено штраф у розмірі 510,00 грн., постановою від 05.06.2009 року за повторне невиконання вимог виконавчого документа -1020 грн.
У відповідності до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
Згідно ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
В свою чергу, у відповідності до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, проаналізувавши положення діючого законодавства, суд доходить висновку, що дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення штрафу відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи позивача про те, що державний виконавець в супереч нормам Закону України «Про виконавче провадження»не виконав покладеного на нього обов'язку щодо відкладення провадження виконавчих дій, у зв'язку із наявністю з боку боржника обставин, що ускладнювали його виконання та наклав на боржника штраф шляхом винесення оскаржуваних постанов не можуть бути взятими до уваги, оскільки ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено лише право, а не обов'язок відповідача на відкладення провадження виконавчих дій за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій.
Суд критично ставиться до посилань позивача щодо відсутності можливості виконання вимог виконавчого листа у зв'язку і відсутністю коштів на відповідних рахунках з огляду на наступне.
Так, законом України «Про виконавче провадження»чітко передбачено, у яких випадках та яким способом можливо відкладення та відстрочення виконання виконавчого листа. Так, відповідно до ст. 32 вказаного Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.
Згідно зі ст. 33 цього Закону України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Позивачем не надано суду доказів, що Військова частина А0800 зверталась із відповідною заявою в порядку ст. 33 Закону України до Малиновського районного суду м.Одеси.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996р. визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи висновки, до яких дійшов суд в процесі вирішення спору, суд оцінює позовні вимоги військової частини А0800 до Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про скасування постанов державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м.Одесі від 21.05.2009 року та 05.06.09 № № В-3н/5необґрунтованими та такими, що не містяться на законних підставах.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставин, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову військової частини А0800 до Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про скасування постанов - відмовити у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 18 квітня 2012 рокуроку.
Суддя О.В. Колесниченко
.