Справа № 101/283/2012
24 квітня 2012 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Гордєйчик Т.Ф.
при секретарі - Осіної Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Малоріченської загальноосвітньої школи 1- 3 ступенів, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути із відповідача на свою користь і користь її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, мотивуючи тим, що класним керівником доньки третьою особою ОСОБА_4, починаючи із 05 вересня 2011 року постійно вимагалися від учнів її класу грошові кошти у розмірі 250 гривень для придбання мультимедійного обладнання , за що висловилися лише троє батьків , в той час, як у класі навчається 19 учнів. Вартість обладнання ніби - то складала 5 000 гривень, в той час, як ніяких документів в підтвердження цього надано не було.
07 вересня 2011 року вона прийшла до Малоріченської середньої школи , щоб з'ясувати ці питання та вияснити , чи є необхідність у наданні таких коштів.
Але класний керівник ОСОБА_4 у грубій формі, застосовуючи образливі висловлювання, намагалася виставити її за двері та припинити розмову. Також класний керівник заставила встати доньку і при всьому класі наполягала надати відповідь на питання щодо вимагання вказаної грошової суми, що також являється образливим Після цього 08. 09. 2011 року класний керівник зібрали усіх учнів класу та заявила, що школа більше не буде придбати нічого нового, оскільки деякі батьки не бажають приймати у цьому участі. Тобто класний керівник явно вказував на позивачку та її небажання сплачувати вказану крупну грошову суму за придбання за незрозумілий та не обговорюваний із нею предмет. Увечері цього ж дня директор школи ОСОБА_5 на загальношкільному зборі батьків пояснив, що усі внески у фонд школи являються виключно добровільними і ніхто не може бути до цього примушеним, що являється на погляд позивачки цинічним.
Окрім того, 08. 09. 2011 року на батьківських зборах класу ОСОБА_4 при батьках стала знову принижати її, висловлювати образи , тим самим заохочувала до цього інших батьків.
Після цих образ та нападок з боку керівництва школи і безпосередньо класного керівника ОСОБА_4 , донька не змогла надалі проходити навчання у цій школі і вимушена була перевестися у іншу, віддалену від місця проживання школу, яка розташована у селі Рибаче міста Алушти, що явилося дуже незручним.
За фактами цих образ та принижень позивачка звернулася із скаргою до Управління освіти виконавчого комітету Алуштинської міської Ради та в Міністерство освіти та науки , молоді та спорту АР Крим .
В ході перевірки її звернень вказані факти знайшли своє підтвердження і директор школи та класний керівник ОСОБА_4 були притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, внаслідок вказаних, неправомірних дій керівництва школи та класного керівника класу, де навчалася її донька, позивачці та її неповнолітньої доньки були спричинена моральна шкода у вигляді глибоких моральних страждань та переживань. Донька вимушена була перевестися до іншої школи, тим самим зминився їхній життєвий уклад. У доньки не залишилося друзів та подруг, із якими вона 8 років провчилася в одній школі, а завести їх в іншій школі не має можливості, оскільки проживає в іншому населеному пункті.
Спричинену моральну шкоду оцінює в 5000 гривень, яку просить стягнути із відповідача Малоріченської загальноосвітньої школи 1- 3 ступенів, оскільки шкода спричинена діями робітників цієї юридичної особи при виконанні ними своїх посадових обов'язків.
У судовому засіданні позивачка , діючі в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала у повному обсязі у відповідності до наведеного.
Представник відповідача Малоріченської загальноосвітньої школи 1- 3 ступенів, її директор ОСОБА_4 , у судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що діями юридичної особи, якою являється Малоріченська школа, не спричинялася будь -яка шкода позивачці та її неповнолітньої доньки. Щодо виниклого інциденту про збір грошових коштів батьківським комітетом на придбання мультимедійного проектору у якості благодійної допомоги школі для кабінету української мови та літератури і проведення роботи по його установці, то це була ідея самих батьків учнів 9 класу, де класним керівником являється ОСОБА_4. Йому звісно, що ніхто не примушував позивачку та її доньку ученицю 9 класу ОСОБА_2 в обов'язковому порядку здавати гроші на придбання вказаного обладнання, це була добровільна акція і позивачці це відомо, оскільки вона сама являється вчителем за фахом і працювала в даній школі. Ніхто не ображав позивачку та її доньку. Перевести дитину до іншої школи було бажанням самої позивачки. Школа не була заінтересована в тому, щоб ОСОБА_2 її покинула , оскільки остання являється здібною ученицею і показувала непогані результати у навчанні та громадської діяльності . Вона і на даний час спілкується із своїми однокласниками, приходить до школи на культурні заходи, а тому твердження позивачки, що її дитина позбавлення спілкування із своїми друзями та однокласниками по школі не відповідає дійсності.
Управлінням освіти Алуштинської міської Ради проводилася перевірка звернення позивачки щодо неправомірних , на її погляд, зборів грошових коштів на придбання обладнання , але будь -яких порушень з цього приводу не встановлено. Між тим, йому, як керівнику школи, було вказано на посилення контролю та проведення постійної роботи по роз'ясненню заборони примусового збору коштів із батьків на благодійні цілі, з приводу чого ним був виданий наказ «Про недопущення неправомірних зборів батьківських коштів», із яким був ознайомлений педагогічний колектив.
За результатами перевірки звернення позивачки до Управління освіти Алуштинської міської Ради йому , як директору школи, була об'явлена догана за порушення законодавства України у частині оформлення надходження та використання благодійних внесків до Малоріченської школи , а саме за те, що був відсутній контроль з його боку за інформуванням громадськості про надходження та використання таких коштів . Хоча він не оскаржив цей наказ, але не розуміє, саме які норми , що регулюють надходження цих коштів, він, як директор школи, порушив.
Також була притягнута до відповідальності у вигляді оголошення догани класний керівник 9 класу ОСОБА_4 за допущення порушень дотримання етичних норм поведінки, які відповідають суспільному статусу вчителя, але він не погоджується з цим, оскільки ОСОБА_4 взагалі дотримується норм поведінки вчителя, являється добросовісним, дуже професійним вчителем , ввічливою, порядною та доброзичною людиною , про що відомо самій позивачці. Але остання звинуватила публічно класного керівника у вимаганні грошових коштів, при цьому вважає , що діяла правомірно, хоча сама являється педагогічним робітником і знає специфіку роботи класного керівника.
Просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає його надуманим і продиктованим образою на педагогічний колектив школи, де ОСОБА_6 також працювала вчителем , але потім звільнилася із роботи. Між тим, вважає позивачку непоганим фахівцем і не заперечує, щоб вона продовжувала трудові стосунки із школою, але остання вважає себе незаслужено ображеною і не хоче повертатися до школи, наполягає на обов'язковому задоволенні своїх вимог, хоча їй відомо, що школа не має своїх коштів і фінансується за рахунок місцевого бюджету.
Третя особа ОСОБА_4 позов не визнала, оскільки ніяким чином не образила позивачку та її доньку ОСОБА_2, яка являлася ученицею 9 класу, де вона здійснювала класне керівництво. Ідея придбання мультимедійного проектору виходила із батьківського комітету і купувала його за свої кошти одна із батьків , з приводу цього на батьківських зборах ставилося питання щодо збору необхідних грошових коштів, але ніхто ні з кого цих грошей не вимагав. На ці збори з'явилася позивачка ОСОБА_6 і зразу звинуватила її у вимаганні грошей, при цьому це прозвучало в присутності інших батьків та дітей. Стверджує, що ніяких образ на адресу позивачки та учениці ОСОБА_2 вона не висловлювала, в той час, як ОСОБА_6 постійно провокувала всіх на скандал, на прохання заспокоїтися не реагувала. Вважає, що своєю поведінкою позивачка образила саме її, як класного керівника та педагога. За результатами перевірки їй була оголошена догана за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, але саме яких їй не відоме. Вона не оскаржила цей наказ, але не погоджується із ним, оскільки нічого не порушувала і взагалі дотримується норм поведінки вчителя.
Суд, заслухавши сторони та третю особу, дослідивши надані матеріали справи, прийшов до висновку , що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наданих суду доказів встановлено і визнавалося у судовому засіданні , що батьківським комітетом 9 класу Малоріченської загальноосвітньої школи 1- 3 ступенів в період літніх канікул було прийняте рішення придбати мультимедійний проектор у якості благодійної допомоги школі для кабінету української мови та літератури і провести роботу по його установці. Дане рішення було підписано 26 батьками учнів 9 класу школи. Такий проектор був придбаний батьками , що підтверджується платіжними документами , і в подальшому переданий на баланс школи ( а.с. 46- 47) .
Встановлено, що позивачка не вносила будь -яких коштів на його придбання, мотивуючи тим, що воно неякісне і питання щодо його придбання особисто із нею не обговорювалося, а грошові кошти, як зазначила позивачка, класний керівник у розмірі 250 гривень постійно намагався отримати у неї через її доньку -ученицю 9 класу ОСОБА_2, чим морально травмувала дитину.
З приводу цього позивачка вирішила розібратися із класним керівником та керівництвом школи і 07. 09. 2011 року прийшла до Малоріченської школи, де звинуватила класного керівника ОСОБА_4 у вимаганні даних грошових коштів, після цього звернулася до Управління освіти Алуштинської міської Ради і в Міністерство освіти та науки АР Крим з відповідною заявою.
Зазначені факти також визнавалися позивачкою, але остання вважає, що поступила правильно, оскільки класний керівник принизив її та доньку ОСОБА_2 і повела себе не професійно.
Згідно до наказу Управління освіти Алуштинської міської Ради за № 220 від 05. 12. 2011 року за результатами перевірки звернення ОСОБА_6 директору Малоріченської загальноосвітньої школи 1- 3 ступені ОСОБА_5 була об'явлена догана за порушення законодавства України у частині оформлення надходження та використання благодійних внесків до Малоріченської школи , а саме за те, що був відсутній контроль з його боку за інформуванням громадськості про надходження та використання таких коштів , що стало можливим внаслідок неналежного виконання їм його посадових обов'язків ( а.с. 30), класному керівникові 9 класу ОСОБА_4 у відповідності до наказу № 219 від 05. 12. 2011 року також була об'явлена догана за допущення порушень дотримання етичних норм поведінки, які відповідають суспільному статусу вчителя, що стало можливим внаслідок неналежного виконання нею своїх посадових обов'язків ( а.с. 35).
В підтвердження своїх вимог щодо необхідності стягнення спричиненої їй та її доньки моральної шкоди позивачка посилається саме на ці документи, які, на її думку, підтверджують факт спричинення шкоди вказаними особами при виконанні ними своїх посадових обов'язків.
Але суд не може погодитися із цим твердженням.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України , на яку посилається позивачка, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових ) обов'язків.
Але із наданих документів та наказів щодо притягнення директора школи та класного керівника 9 класу до дисциплінарної відповідальності не вбачається, саме які норми закону були порушені ними при виконані своїх службових обов'язків і саме в чому проявилося неналежне виконання ними своїх службових обов'язків , що призвело до спричинення вказаної моральної шкоди, яку необхідно стягувати саме із юридичної особи, яким являється Малоріченська загальноосвітня школа 1- 3 ступені.
Між тим, із матеріалів справи вбачається, що інцидент виник саме між позивачкою та класним керівником її доньки ОСОБА_4 щодо надання грошових коштів на придбання обладнання , ініціатором придбання якого явився батьківський комітет , а не відповідач у справі.
Позивачка стверджує, що саме класний керівник ОСОБА_4 діяла всупереч етичним нормам вчителя , чим образила її та доньку, а в подальшому створила умови, за яких її донька вимушена була перевестися до іншої школи.
За таких підстав у відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини.
Таким чином , суд прийшов до висновку, що юридична особа Малоріченська загальноосвітня школа 1- 3 ступені у даному випадку не може відповідати за позовом про стягнення моральної шкоди, а тому відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 1167, 1172 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Малоріченської загальноосвітньої школи 1- 3 ступенів, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня отримання копії мотивованого рішення суду апеляційної скарги.
Суддя Алуштинського
міського суду Т.Ф. Гордєйчик.