Справа № 2-7300/2011 р. Головуючий 1 інст.: Малихін О.Р.
Провадження № 22ц/2090/3194/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.
Категорія -«право власності»
18 квітня 2012 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: судді Піддубного Р.М.,
суддів: Швецової Л.А., Даниленка В.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, -
встановила:
У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 червня 1997 року його дочці ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що у 1997 році відповідачка разом з чоловіком виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, з 2003 року з нею втрачено будь-який зв'язок, а він з 1997 року відкрито, безперервно володіє та користується належною дочці квартирою, сплачує комунальні послуги, ОСОБА_2 просив визнати за ним на підставі ст. 344 ЦК України за набувальною давністю право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ОСОБА_2 позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача -ОСОБА_1, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є володільцем спірної квартири, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю на належне відповідачці нерухоме майно.
Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 червня 1997 року відповідачці ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
В зазначену квартиру у 1997 році за згодою ОСОБА_3 вселився її батько ОСОБА_2 та у вересні цього ж року був зареєстрований за вказаною адресою, у зв'язку з чим набув право користування жилим приміщенням.
Згідно з ч. 1 ст. 395 ЦК України право володіння та право користування є окремими видами речових прав на чуже майно.
Право володіння майном полягає в юридично забезпеченій можливості особи мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні.
Згідно з ч. 1 ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За замістом зазначеної правової норми набувальна давність поширюється на випадки фактичного незаконного володіння особою чужим майном, при цьому такий володілець не знав і не міг знати, що він володіє чужою річчю.
Відповідно до п. 2 ст. 3 ЦК України однією з загальних засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Встановивши, що ОСОБА_2 в розумінні ст. 344 ЦК України не є володільцем спірної квартири, право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстроване за ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю та відмовив у задоволенні позову.
Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, - відхилити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді