Справа № 2-2756/2011 р. Головуючий 1 інст. -Єрмоленко В.Б.
Провадження № 22ц/2090/2233/2012 р. Суддя-доповідач - Піддубний Р.М.
Категорія: «стягнення заборгованості»
04 квітня 2012 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2012 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, -
встановила:
У жовтні 2011 року Акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» (АТ «ТЦРП») звернулось до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначило, що надає відповідачам за місцем їх проживання - квартирі АДРЕСА_1 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Посилаючись на те, що відповідачі за надані послуги розраховуються не в повному обсязі, з урахуванням уточнених у лютому 2012 року позовних вимог, АТ «ТЦРП»просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виниклу за період з 1 січня 2007 року по 01 лютого 2012 року заборгованість у розмірі 3 734 грн. 92 коп.
Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги АТ «ТЦРП»визнали частково та зробили заяву про застосування позовної давності.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «ТЦРП»заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 серпня 2007 року по 01 лютого 2012 року в розмірі 3 151 грн. 79 коп. та по 12 грн. 75 коп. судових витрат з кожного з відповідачів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що суд необґрунтовано стягнув з них заборгованість більше ніж за останні три роки - строку позовної давності, крім того, не врахував права відповідачів на 50 проценту знижку по оплаті житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України «Про міліцію».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов АТ «ТЦРП», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, які проживають та зареєстровані в АДРЕСА_1 свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконують, що є підставою для стягнення з них в солідарному порядку в межах строків позовної давності заборгованості в розмірі 3 151 грн. 79 коп.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачі, які проживають в АДРЕСА_1 є споживачами послуг з централізованого постачання теплової енергії та гарячої води, які надає АТ «ТЦРП».
Відповідно до п. 1 та 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачами не в повному обсязі оплачувались надані їм АТ «ТЦРП»послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 ст. 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Встановлено, що відповідачами до ухвалення судом оскаржуваного рішення зроблено в судовому засіданні заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Звернувшись у жовтні 2011 року до суду з позовом, з урахуванням уточнених у лютому 2012 року позовних вимог, АТ «ТЦРП»просило стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01 січня 2007 року.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «ТЦРП»заборгованості за надані позивачем послуги, а ухвалою цього ж суду від 25 листопада 2010 року судовий наказ було скасовано та роз'яснено АТ «ТЦРП»право на звернення до суду з тими ж самими вимогами в позовному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки у серпні 2010 року позивач звертався до суду за захистом свого порушеного права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з серпня 2007 року, тобто за три останні роки, що передували зверненню до суду із заявою про видачу судового наказу, було пропущено позивачем з поважних причин та задовольнив позов АТ «ТЦРП»про стягнення заборгованості за період з 01 серпня 2007 року по 01 лютого 2012 року.
Доводи апелянта про те, що він, як працівник міліції, має право на 50% знижку з оплати житлово-комунальних послуг висновків суду не спростовують, оскільки затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 N 426 Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу передбачено надання пільг шляхом відшкодування передбаченої законодавством частини фактичних витрат за комунальними послугами за рішенням керівника установи, які проводяться за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання установ, де працює пільговик, а не шляхом звільнення особи, яка має право на такі пільги, від оплати за отримані житлово-комунальні послуги.
Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді