Справа № 2-4515/2011 р. Головуючий 1 інст.: Пілюгіна О.М.
Провадження № 22ц/2090/2358/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.
Категорія -«житлові правовідносини»
11 квітня 2012 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Швецової Л.А., Даниленка В.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до житлового будинку, -
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що з 19 червня 1983 року до 13 вересня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Під час шлюбу ними за спільні кошти було збудовано жилий будинок АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за її чоловіком ОСОБА_3
26 жовтня 2007 року під час перебування її на стаціонарному лікування у Харківській міській клінічній лікарні ОСОБА_3, без її згоди, за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського РНО ОСОБА_4, продав вищевказаний жилий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, відповідачу ОСОБА_2
Посилаючись на те, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2011 року, залишеним в цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 вересня 2011 року, вищевказаний договір купівлі-продажу жилого будинку було визнано частково недійсним та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за нею право власності на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку, але відповідач перешкоджає їй користуватися належним на праві власності нерухомим майном, ОСОБА_1 просила поновити її порушене право шляхом вселення до будинку АДРЕСА_1.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове, яким заявлений нею позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначила, що на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2011 року вона є власником Ѕ частини спірного житлового будинку, але позбавлена можливості користуватися ним, оскільки відповідач чинить перешкоди їй в цьому.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів створення відповідачем перешкод у користуванні належною їй на праві власності частиною житлового будинку, у зв'язку з чим її право не підлягає судовому захисту шляхом примусового вселення до будинку.
Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 19 червня 1983 року до 13 вересня 2007 року позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Під час шлюбу ними за спільні кошти було побудовано жилий будинок АДРЕСА_1.
26 жовтня 2007 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продав вищевказаний жилий будинок відповідачу ОСОБА_2
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 липня 2011 року, залишеним в цій частині без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 вересня 2011 року, укладений 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку в Ѕ його частині було визнано недійсним, визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 360 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 155 ЖК України закріплені гарантії прав громадян, які мають у власності жилий будинок, квартиру, згідно яких жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відмова у вселенні у житлове приміщення, яке належить позивачці на праві власності, суперечить зазначеним вимогам закону щодо обсягу і форми захисту права власності.
Реєстрація місця проживання позивачки за адресою іншого житлового приміщення та невизначеність порядку користування житловим приміщенням між його співвласниками не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про вселення одного із співвласників в це жиле приміщення.
Встановивши, що право користування належним позивачці на праві власності будинком порушене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність фактичних підстав для задоволення позовних вимог про захист порушеного права власності шляхом вселення до житлового приміщення.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції -скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову про вселення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 листопада 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 92 грн. 55 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді