Справа № 2-1188/2011 р. Головуючий 1 інст.- Срокіна І.І.
Провадження № 22ц/2090/2807/2012 р. Суддя-доповідач-Піддубний Р.М.
Категорія: «договірні правовідносини»
25 квітня 2012 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Швецової Л.А., Даниленка В.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та його скасування, -
встановила:
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 01 серпня 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»( далі - ПАТ «ОТП Банк») було укладено кредитний договір № CL 701/449/2008, відповідно до умов якого вона отримала з метою придбання автомобіля кредит у сумі 23 264,65 дол. США. Для забезпечення повного і своєчасного виконання нею умов кредитного договору, у цей же день між сторонами було укладено договір застави автотранспортного засобу, за яким вона передала банку у заставу автомобіль NOTE»2008 року виробництва. 25 жовтня 2010 року їй стало відомо про те, що 23 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис № 12662, яким в рахунок погашення її заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 989 дол. США запропоновано звернути стягнення на вищевказаний транспортний засіб. Посилаючись на те, що передбачене п. 6.3 договору застави заставне повідомлення вона не отримувала, під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не була належним чином перевірена безспірність її заборгованості за кредитним договором, враховуючи що ПАТ «ОТП Банк»звернулося до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за договором кредиту, ОСОБА_2 просила визнати виконавчий напис від 23 грудня 2009 року таким, що не підлягає виконанню та скасувати його.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити. В обґрунтування скарги, серед іншого, зазначила, що частиною 1 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено нотаріусом з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Проте погодитись з таким висновком не можна з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у сумі 23 264,65 доларів США. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, між сторонами було укладено договір застави автотранспортного засобу, за яким вона передала банку у заставу належний їй на праві власності автомобіль N NOTE», 2008 року виробництва.
23 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 24 989 дол. США запропоновано звернути стягнення на вищевказаний транспортний засіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», прикінцевими і перехідними положеннями якого передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначених положень закону та правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року, не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду з підстав, передбачених ч. 2 ст. 309 ЦПК України, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»в цій частині задовольнити.
Визнати виконавчий напис вчинений 23 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на належний ОСОБА_2 автомобіль NOTE», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 таким, що не підлягає виконанню.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді