Справа № 2-699/2011 р. Головуючий 1 інст.: Бережна Н.М.
Провадження № 22-ц/2090/1450/2012 р. Доповідач : Піддубний Р.М.
Категорія -«трудові правовідносини»
04 квітня 2012 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Малінської С.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна Компанія «Економ Плюс»на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна Компанія «Економ Плюс»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом, мотивуючи який зазначила, що з 01 вересня 2010 року працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговельна Компанія «Економ Плюс»(ТОВ «ТК «Економ Плюс») на посаді продавця продовольчих товарів. Наказом від 14 березня 2011 року її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. Посилаючись на те, що в день звільнення з нею не було проведено остаточного розрахунку, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з 1 по 14 березня 2011 року в розмірі 470 грн. 50 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 березня по 12 травня 2011 року в сумі 2 149 грн. 98 коп., а також 5 000 грн. на відшкодування завданої відповідачем порушенням її трудових прав моральної шкоди та втрати, пов'язані з наданням правової допомоги в сумі 1 500 грн.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що остаточний розрахунок з позивачкою було проведено в день звільнення, а заробітна плата за період з 1 по 14 березня 2011 року не нараховувалась, оскільки ОСОБА_1 в ці дні не працювала без поважних причини.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21 грудня 2011 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТОВ «ТК «Економ Плюс»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 470 грн. 50 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2 149 грн. 98 коп., 1 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та 1 500 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Шибаєва Л.Л., яка діє в інтересах ТОВ «ТК «Економ Плюс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову.
ОСОБА_1 рішення суду в апеляційному порядку не оскаржила.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачки з нею не було проведено повного розрахунку, що відповідно до ст. 116, 117, 237-1 КЗпП є підставою для стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування завданої порушенням її прав моральної шкоди.
Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що з 01 вересня 2010 року ОСОБА_1 працювала в ТОВ «ТК «Економ Плюс»на посаді продавця та була звільнена 14 березня 2011 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести повний розрахунок.
Як убачається із матеріалів справи, в день звільнення ОСОБА_1 отримала трудову книжку, 04 березня 2011 року на її зарплатний картковий рахунок № 030000506492 у ПАТ «ВіЕйБі Банк»було перераховано відповідачем заробітну плату за лютий 2011 року в сумі 388 грн. 67 коп., а 14 березня 2011 року, тобто в день звільнення - компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 337 грн. 46 коп.
Власноручно написаною 14 березня 2011 року на ім'я генерального директора ТОВ «ТК «Економ Плюс»заявою ОСОБА_1 підтвердила відсутність будь-яких претензій до відповідача з приводу звільнення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Встановлено та підтверджується відповідними актами, складеними відповідачем, що позивачка в період з 01 по 14 березня 2011 року не працювала, що було підставою для її звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Проте застосування зазначеної підстави для звільнення працівника є правом, а не обов'язком власника або уповноваженого ним органом, у зв'язку з чим звільнення з інших передбачених законом підстав, зокрема, за власним бажанням, не є порушенням вимог трудового законодавства.
Показання допитаних судом першої інстанції свідків про те, що позивачка в період з 01 по 14 березня 2011 року знаходилась на роботі, судова колегія не бере до уваги, оскільки вони суперечать іншим зібраними у справі доказам та спростовуються, зокрема, даними, які містяться в актах про відсутність позивачки у вказаний період на робочому місці, графікам її роботи, показаннями інших свідків.
Згідно зі ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оскільки ОСОБА_1 в період з 01 по 14 березня 2011 року роботу за трудовим договором фактично не виконувала, у відповідача не виникло обов'язку щодо виплати їй заробітної плати за цей період, а відтак заборгованості по заробітній платі на час звільнення відповідач перед нею не мав, у зв'язку з чим відсутні підстави й для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ТК «Економ Плюс»підлягає задоволення, а рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України -скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до ТОВ «Торговельна Компанія «Економ Плюс»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. ТОВ «ТК «Економ Плюс»сплачено за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 94 грн. 10 коп., які у зв'язку із задоволенням скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна Компанія «Економ Плюс»задовольнити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 грудня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна Компанія «Економ Плюс»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна Компанія «Економ Плюс»понесені останнім судові витрати в сумі 94 грн. 10 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді