07.05.2012
02 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Швецової Л.А.,
суддів колегії - Даниленка В.М., Малінської С.М.,
при секретарі - Подпрядовій В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4
на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа -Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області про знесення самочинного будівництва,-
У квітні 2010 року позивач звернулась з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача знести самочинно побудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1
В обґрунтування позову посилається на те, що зареєстрована та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_2
В кінці 2005 року будинок по АДРЕСА_1 придбав відповідач та самовільно зайняв сусідню територію, яка безпосередньо прилягає до ділянки, на якій розташований її будинок, і розпочав будівництво двоповерхового житлового будинку, порушуючи при цьому вимоги чинного законодавства.
Зазначає, що згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 15 вересня 2008 року дозвіл на будівництво житлового будинку ОСОБА_5 не надавався. Відповідно до листа Солоницівської селищної ради від 09 березня 2010 року рішення про надання відповідачу права власності або права користування земельною ділянкою не приймалось.
Так порушення вимог будівельних норм під час будівництва будинку встановлено фахівцями Харківської національної академії міського господарства та фахівцями СЕС Дергачівського району, крім того відповідачем порушені протипожежні вимоги.
Вважає, що, здійснивши самочинне будівництво житлового будинку, відповідач грубо порушив її права та інтереси, зокрема право на приватне житло, оскільки вікна будинку відповідача виходять на вікна її спальні, а відстань між будинками становить 6,7м, крім того відбулося затінення стіни її будинку, що призводить до збільшення вологості та поступово руйнує стіни будинку.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій вона просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, судом допущено неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Так вважала, що судом необґрунтовано зроблений висновок, що право звернення до суду з вказаним позовом не належить громадянину. Згідно ч. 4 ст. 317 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або, якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.
Відповідачем здійснено будівництво будинку, що прилягає до сусідньої ділянки, власником якої є ОСОБА_4, вона ж з його дозволу користується житловим будинком, що знаходиться на вказаній ділянці.
Судом не взято до уваги наявний в матеріалах справи лист Інспекції ДАБК у Харківській області про ненадання дозволу на будівництво.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на обґрунтування того, що її право користування житловим будинком порушено відповідачем ОСОБА_5 та що збудований відповідачем будинок не є самочинним будівництвом.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.
20 серпня 2004 року ОСОБА_5 придбав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1
Згідно рішення Солоницівської селищної ради від 13.12.2005 року за № 316 ОСОБА_5 дозволено перебудувати старий житловий будинок на новий згідно висновку КП «Архітектурне бюро Дергачівського району»з цього питання.
З листа Дергачівської районної санітарно-епідеміологічної станції від 08.07.2009 року за № 936 вбачається, що відстань від житлового будинку ОСОБА_5 до житлового будинку АДРЕСА_2 становить 6,7м, що є незначним порушенням вимог ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень». Згідно п. 2.9 ДБН 79-92* відстань від стін будинкїь вікнами , що виходять із житлових кімнат у будинок до інших житлових будинків має бути не менше 7 м за містобудівними вимогами. Житловий будинок ОСОБА_5 розташований з північної сторони по відношенню до будинку позивача згідно проекта будівництва і не може бути перепоною для попадання прямого сонячного світла. Забруднення території нечистотами та побутовим сміттям не зафіксовано.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2228 від 22.08.2011 року житловий будинок літ. «Б-2»з мансардою, розташований за адресою: АДРЕСА_1 частково не відповідає вимогам будівельних норм та правил, вказаним в п.п. 1,2,17 таблиці дослідницької частини висновку. Визначити чи причинний зв»язок між будівництвом жилого будинк літ. «Б-2»по АДРЕСА_1 і наявністю тріщин у стінах сусіднього будинку літ. «А-1»по АДРЕСА_2 не надається можливим з причин, зазначених в дослідницькі частині.
Згідно з положеннями ст. 16, 391, 386 ЦК власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право в тому числі й шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Судова колегія приходить до висновку, що районним судом було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, оскільки ні в судове засіданні суду першої ні апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів в обгрунутвання того, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_2 і що її житлові права порушуються відповідачем по справі і що вона може ставити питання щодо знесення будинку.
Що стосується позовних вимог щодо знесення самовільної забудови, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції також обґрунтовано послався на вимоги ст. 376 ЦК України, яка передбачає, що з позовом про знесення самочинного будівництва або проведення відповідної перебудови може звернутися орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а не громадянин.
При цьому відповідно до ст. 58,59 ЦПК України позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обгрунтування того, що будинок, який будується відповідачем є самочинним будівництвом.
Крім цього, посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на той факт, що відповідачем не було отримано дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, що є підставою для знесення самовільної забудови та задоволення позову, є безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішення про надання дозволу на перебудову житлового будинку АДРЕСА_1 та будівництва надвірних будівель було отримано ОСОБА_5 13 грудня 2005 року, а постанова Кабінету Міністрів України № 1104 «Про деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт», яка зобов»язувала забудовника звертатися за дозволом була чинна з 30 вересня 2009 року по 13.04.2011 року. Таким чином, відповідач ОСОБА_5 діяв у межах законодавчих актів, які регулюються вказані правовідносини.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий суддя:
Судді -