Копія Справа № 1170/2а-982/11
Категорія статобліку 8.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
11 серпня 2011 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі - Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення -рішення від 22.02.2011 року №0002261710/2, -
16 березня 2011 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить: скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 22.02.2011 року №0002261710/2.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що від 01.10.2010 року №126/1710/НОМЕР_1 посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції було складено акт «Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності -фізичної особою ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП «Аврора -2007»за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року.
На підставі акта від 01.10.2010 року №126/1710/НОМЕР_1, було винесено податкове повідомлення - рішення від 22.02.2011 року №0002261710/2, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 346452,98 грн., за порушення п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Позивач вважає, що дане податкове повідомлення-рішення відповідача винесено з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача Доган В.Й. просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 55-63).
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) - донараховано податку на додану вартість в сумі 230968,32 грн., в тому числі за грудень 2008 року в сумі 122231,00 грн., за січень 2009 року в сумі 69568,80 грн., за лютий 2009 року в сумі 39168,52 грн. є вірним.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
04.06.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Аврора-2007»з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-грудень 2008 року, січень - травень 2009 року було встановлено, що ПП «Аврора-2007»безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках ) за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на продаж товарів ( робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців.
Крім того в акті перевірки зазначено, що наданими відділом проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, встановлено, що при виїзді за місцезнаходженням підприємства (м. Кіровоград, вул. 5-та Лінія, 27) за даною адресою не існує, про що складено акт від 14.07.09 № 52/2300 про незнаходження ПП «Аврора -2007»за юридичною адресою; запит від 14.07.09 № 257/23-00 на встановлення місцезнаходження ПП «Аврора 2007»направлено до ВПМ ДПІ у м. Кіровограді; службовою запискою від 27.07.09 № 819/26-31 ВПМ ДПІ у м. Кіровограді повідомлено управління податкового контролю юридичних осіб про те, що підприємство має ознаки фіктивності.
Як було встановлено, що засновником та директором приватного підприємства «Аврора», являється ОСОБА_5, в якого 20.07.2009 року було відібрано пояснення співробітниками ВПМ ДПІ у м. Кіровограді, в яких він пояснив, що підприємство ПП «Аврора -2007» він перереєстрував на себе за грошову винагороду і ніякого відношення до діяльності підприємства немає, всі бухгалтерські, статутні документи та печатка даного підприємства у нього відсутні. З часу перереєстрації підприємства з попереднього засновника та директора ОСОБА_3, тобто з 13.05.2009 року, підприємство ніякої фінансово - господарської діяльності не здійснювало, після перереєстрації підприємницькою діяльністю не займався, документи фінансово - господарської діяльності не підписував, будь - якого відношення до підприємницької діяльності не мав (а.с. 65-67).
В ході перевірки було встановлено, що у ПП «Аврора -2007»відсутні підтверджуючі документи фінансово - господарської діяльності за березень -грудень 2008 року, січень -травень 2009 року, в тому числі документів щодо виникнення податкового кредиту та податкових зобов'язань. Також перевіркою встановлено, що угоди, укладені між ПП «Аврора-2007» та контрагентами постачальниками є нікчемними, враховуючи відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) та поставок товарів (робіт, послуг) та відповідно до вимог.
Після надходження вищезазначеного акта до відповідача, 28.07.2010 року заступником начальника -начальник управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Старунською Л.А. направлено запит вих. №4650/10/17-1 до ПП ОСОБА_1 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ПП «Аврора- 2007» (а.с. 103-104).
06.08.2010 року ПП ОСОБА_1, було надано документи щодо взаємовідносин ПП ОСОБА_1 із ПП «Аврора -2007»на 50 аркушах (а.с. 102).
01.10.2010 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП «Аврора-2007»за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року. В результаті перевірки складено акт №126/1710/НОМЕР_1 (а.с. 9-24).
В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) - донараховано податку на додану вартість в сумі 230968,32 грн., в тому числі за грудень 2008 року в сумі 122231,00 грн., за січень 2009 року в сумі 69568,80 грн., за лютий 2009 року в сумі 39168,52 грн.; п.1 ст. 203, п.1, п.2, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
На підставі акта від 01.10.2010 року №126/1710/НОМЕР_1 прийнято податкове повідомлення -рішення від 13.10.2010 року №0002261710/0, 23.12.2010 року №0002261710/1, від 22.02.2011 року №0002261710/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 346452,48 грн., за основним платежем у розмірі 230968,32 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 113484,16 з податку на додану вартості, за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1. п.п. 7.4.5. п.7.4, ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість»(а.с. 25, 37,48).
Позивач не погодившись з податковим повідомленням -рішення відповідача від 13.10.2010 року №0002261710/0, 20.10.2010 року звернувся із скаргою про скасування даного рішення до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (а.с.26-29). Рішенням Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.12.2010 року вих. 26435/10/25-018 «Про результати розгляду первинної скарги»податкове повідомлення -рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення (а.с. 31-36).
Позивач не погодившись із податковим повідомленням -рішення відповідача від 23.12.2010 року №0002261710/1, 27.12.2010 року звернувся із скаргою про скасування даного рішення до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області (а.с. 38-42). Рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 15.02.2011 року вих. №460/10/25-014 «Про результати розгляду повторної скарги», податкове повідомлення -рішення залишено без змін, скарга позивача без задоволення (а.с. 43-47).
Судом дані твердження відповідача не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку угоди № 43 від 15.11.2008 року між ПП «Аврора -2007»та ПП ОСОБА_1 (а.с. 113), в якій зазначено, що відповідно до п.2.2 покупець приймає товар за кількістю накладних, та відповідно до п. 2.3 моментом права власності на товар є оформлення акта прийому -передачі продукції.
Як вбачається із даного акта замовником продукції у періоді з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року у ПП «Аврора»- був ПП ОСОБА_1, підтвердженням чому є угода постачання №43 (а.с. 113).
Зобов'язання за данною угодою виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується первинними документами:
- акт приймання-передачі продукції /а.с. 114-126/,
- видаткова накладна /а.с. 127-152,154,156,158,160,162,164,166,168,170,172,174,176,191,193,195,197,199,201,203,212,214,216,218,220,222,224/.
- податкова накладна /а.с. 153,155,157,159,161,163,165,167,169,171,173,175, 190,192,194,196,198,200,202,211,213,215,217,219,221,223/.
- квитанція до прибуткового касового ордеру /а.с. 177-189,204-210,225-227/.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
З матеріалів справи не вбачається жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальника товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби"дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ПП «Аврора»та ПП ОСОБА_1 підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд дійшов висновку, що Кіровоградською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0002261710/2 від 22.02.2011 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв'язку з цим суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в сумі в сумі 3,40грн.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задоволено повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.02.2011 року №0002261710/2 про визначення податкове зобов'язання у розмірі 346452,48 грн., за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1. п.п. 7.4.5. п.7.4, ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість».
3. Присудити на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 всі, здійснені ним документально підтверджувальні судові витрати в сумі 3,40 грн. з державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко