Копія Справа № 1170/2а-1919/11
Категорія статобліку 10.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09 серпня 2011 року м. Кіровоград
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Флоренко О.Ю., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Світловодська Кіровоградської області про визнання незаконною та скасування вимоги від 01.11.2010 року №162, -
20 травня 2011 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Світловодська Кіровоградської області, в якому просить встановити відсутність повноважень відповідача, складати вимогу від 01.11.2010 року №162, без наявності у відповідача заяви ОСОБА_1, складеної згідно Додатку 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та без наявності поданої звітності п.2.1. розділу 2 Порядку 2.2. від 05.11.2009 року, №26-1 "Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України; визнати незаконною та скасувати вимогу відповідача від 01.11.2010 року №162 про сплату боргу.
Позовні вимоги позивач обґрунтував, тим, що вимога відповідача від 01.11.2010 року №162 винесена відповідачем безпідставно до настання кінцевого строку для подачі звітності до Пенсійного фонду. Також позивач вказує, що ним до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області не подавалася заява про доплату до мінімального страхового внеску згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1.
Позивач -ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі Позовні вимоги підтримує в повному обсязі відповідно до адміністративного позову (а.с. 23).
Представник відповідача в судові засідання не з'явився. Про дати, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, підтвердженням чому є зворотні поштові повідомлення про одержання судових повісток (а.с. 22, 36).
Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, нез'явлення якого у судове засідання за умови належного повідомлення про його проведення не є перешкодою для подальшого розгляду справи, на підставі норм ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов (а.с. 28-30), в яких зазначено, що позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав особливий спосіб оподаткування за єдиним податком, зобов'язаний сплатити страхові внески за III квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року, за IV квартал у строк до 20 січня 2011 року у розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Також відповідач зазначає, що стосовно надання заяви про доплату до мінімального страхового внеску згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 зазначає, що відповідно п.15.1 даної Постанови застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї інструкці, відповідно п.5 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_1 є страхувальником. Слід зазначити, що дана заява подається у разі наявності неповного місяця роботи при врахуванні страхового стажу при досягненні пенсійного віку особою відповідно ч.З ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністратвивного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
03.12.2007 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія НОМЕР_1 (а.с. 9).
Як вбачається з розрахунку сум (а.с. 11) сума заборгованості виникла за III квартал 2010 року з урахуванням частини сум єдиного або фіксованого податку. Враховуючи розмірі мінімальної заробітної плати у липні -вересні 2010 року страховий внесок для позивача становить, мінімальний щомісячний страховий внесок становить у сумі 884,46 грн., фактично щомісяця надходило грошових коштів в розмірі 151,20 грн., всього борг із страхових внесків складає 733,26 грн. (а.с. 11).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції чинній на час виникнення правовідносин), страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є, зокрема, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або договорами цивільно-правового характеру.
Згідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески -кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
На підставі ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку..
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно до п. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванн»(в редакції, яка діяла до 17.07.10) було передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Між тим, Законом України від 08.07.2010 р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 17.07.2010 р., вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.2011р.: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Тобто, у період з 17.07.10 року по 01.01.11 року для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
З вище викладено встановлено, що позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за єдиним податком, зобов'язаний був сплатити страхові внески за III квартал 2010 року у строк до 20 січня 2011 року, у розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як визначено абз. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який у період з 01.04.10 року по 30.09.10 року відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановив 888 грн., та ставку, визначену ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %) у місяць, з 1 жовтня - 301,12 грн. (907 грн. х 33.2%), з 1 грудня - 306,10 грн. (922 грн. х 33,2 %).
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Отже, позивач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за фіксованим податком, зобов'язана була сплатити страхові внески за ІІІ квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як вбачається із матеріалів справи, розмір доплати до мінімального страхового внеску упродовж липня, серпня, вересня 2010 року мав становити відповідно 244,42 грн. Або 733,26 грн. за III квартал 2010 року. Між тим, станом на 20.10.2010 року вказана сума позивачем до Пенсійного фонду України сплачена не була, у зв'язку з чим утворилася недоїмка у сумі 733,26 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абз. 3, 6 п. 8.2 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Згідно з п. 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Судом встановлено, що 01.11.2010 року начальником Управлінням Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»винесено вимогу про сплату боргу №162 на суму 733,26 грн., оскільки позивачем не визначено та не сплачено страховий внесок до Пенсійного фонду України у встановлені строки та у визначеному розмірі (а.с. 10).
Суд вважає, безпідставними доводи позивача, що неподання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбаченого Порядком від 05.11.09 №26-1, виключає визначення йому відповідачем сум недоїмки зі сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
А тому, що обов'язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу. Не сплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Отже суд дійшов висновку, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Світловодська Кіровоградської області, у зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у встановлений строк суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу від 01.11.2010 року №162 на суму 733,26 грн.
Суд вважає безпідставним посилання позивача на необхідність, в такому випадку, подання ним заяви про доплату до мінімального страхового внеску, оскільки відповідно до додатку 28 Інструкції така заява подається до Пенсійного фонду лише непрацюючими особами, які бажають добровільно доплачувати страхові внески для зарахування страхового стажу, а тому вимога про сплату боргу від 01.11.2010 року №162 на суму 733,26 грн. сформована управлінням Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв в межах повноважень, наданих йому Законом стосовно винесення вимоги про сплату боргу від 01.11.2010 року №162., суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 158 -163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко