Копія Справа № 2а-2956/10/1170
Категорія статоюліку 3.3.4
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
15 листопада 2010 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О.Ю.
при секретарі - Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
13 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Кіровоградській області, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача, які виразились у винесені наказу від 14.06.2010 року за №1190/к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції з 14.06.2011 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2010 року, на підставі наказу відповідача за № 1190/к він був звільнений з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, так як у період з 14.06.2010 року по 21.06.2010 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Олександрійському шкірно - венерологічному диспансері, а до роботи повинен був приступити лише 22.06.2010 року. Вказане підтверджується листом непрацездатності вищевказаного лікувального закладу АБЕ № 785200 від 21.06.2010 року.
26.05.2010 року, згідно з наказом відповідача №227/03, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.ст. 4, 5, 7, 25, 42, 74 Закону України "Про виконавче провадження".
У судовому засіданні позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача Коробєйніков А.В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов (а.с. 25-27). В обґрунтування своїх позицій представник відповідача зазначив, що у день звільнення 14 червня 2010 року позивач перебував на робочому місці, що підтверджується табелем обліку робочого часу та ознайомився з наказом про його звільнення. Тому наказ від 14.06.2010 року №1190/к є законним , відповідно звільнення відбулось законно з дотриманням вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
Суд вважає поважними причини пропуску позивачем місячного строку для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України, так як у період з 14.06.2010 року по 21.06.2010 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Олександрійському шкірно - венерологічному диспансері, а до роботи повинен був приступити лише 22.06.2010 року. Вказане підтверджується листом непрацездатності вищевказаного лікувального закладу АБЕ № 785200 від 21.06.2010 року (а.с. 8). 20 липня 2010 року позивач помилково звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з відповідною позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»(далі -Закон), державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 6 Закону, працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями. Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.
На підставі ч. 1 ст. 9 Закону, заступники начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби, головні державні виконавці, старші державні виконавці та державні виконавці таких відділів призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 10 Закону, контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції - через відповідні відділи державної виконавчої служби.
Із аналізу норм ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»випливає, що державна служба припиняється, перш за все, за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про державну службу», рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.
Згідно частини 1 статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
У відповідності до ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).
Судом встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до наказу начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області Чудного О.В. від 31.01.2008 р. №62/к, було призначено на посаду державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції з 01 лютого 2008 року тимчасово, на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (а.с. 47).
31.07.2008 року наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області Демешка О.В., ОСОБА_1 переведено на постійну роботу на посаду державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції (а.с. 48), на якій позивач працював з 31.07.2008 року по 14.06.2010 року.
24.11.2009 року разом із супровідним листом вих. №1-416-4, адресованим начальникам ВДВС районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції (а.с. 125) для відома та використання в роботі було направлено лист від 29.10.2009 року вих. №25-1/35 заступника міністра - директора департаменту державної виконавчої служби Стадника Г.В. щодо попередження розголошення паролів доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а також недопущення несанкціонованого доступу до Єдиного державного реєстру виконавчого провадження осіб, що не мають на це дозволу (а.с. 124).
17.02.2009 року ОСОБА_1 було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_6, на підставі наказу від 13.07.2007 року №9/170 Господарського суду Кіровоградської області, що підтверджується витягом №22621691 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 90). 28.10.2009 року позивачем складено акт опису й арешту майна ОСОБА_6 про стягнення боргу в розмірі 262289,54 грн. на користь філії «Відділення Промінвестбанку»в м. Кіровограді (а.с. 91-94).
22.04.2010 року за вхід. №2287/04-15/7 до міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції з Кіровоградської філії Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України надійшов витяг № 26595593 про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису), виданий 23.03.2010 р., згідно якого з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вилучено запис 8469169 з контрольною сумою 2ЕВДВЕ25ЕВ, а саме знято арешт з будинку АДРЕСА_1, власник -ОСОБА_6, що підтверджується заявою про вилучення обтяження об'єкту нерухомого майна (а.с. 95) та витягом №26595593 про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) (а.с. 96).
23.04.2010 року після накладення резолюції начальником відділу, вказаний документ передано діловодом державному виконавцю Загорулько І.М. для ознайомлення. 26.04.2010 року державний виконавиць Загорулько І.М. повідомила, що вона не подавала заяву до Кіровоградської філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про вилучення обтяження об'єкту нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1.
При проведені перевірки реєстру було встановлено, що заяву про вилучення обтяжень об'єкту нерухомого майна було подано від імені державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 23.03.2010 року о 15год. 16 хв.
Після чого були відібрані пояснення в ОСОБА_1 та Загорулько І.М. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 26.04.2010 року він від державного виконавця Загорулько І.М. дізнався про отримання нею витягу з Кіровоградської філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про зняття обтяження з будинку АДРЕСА_1, та про те, що заяву про вилучення обтяження об'єкту вказаного нерухомого майна було подано від імені позивача. В поясненні позивач повідомив, що він арешт не знімав та йому не відомо такі данні, які необхідні для зняття обтяження, як контрольна сума та реєстраційний номер. Також з пояснення ОСОБА_1 встановлено, що особистий ключ зберігається ним в робочому кабінеті № 4 міського відділу виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції, у незачиненій шухляді столу разом з логіном користувача та паролем захисту особистого ключа, так як сейфом державних виконавців відділу не забезпечено. Однак, згідно пояснення вбачається, що ОСОБА_1 через ЄДРВП було накладено заборону на відчуження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а у жовтні 2009 р. передав державному виконавцю Загорулько І.М. акт державного виконавця, акт опису та арешту майна, витяг з державного реєстру заборон. (а.с. 74-75, 77-78, 89).
З пояснень державного виконавця Загорулько І.М. встановлено, що в неї на виконанні перебуває зведене виконавче провадження по стягненню боргів з ОСОБА_6 на користь юридичних осіб (філії «Відділення Промінвестбанк в м. Олександрія»та ВАТ «Банк»Аваль») а.с. 76, 79-81, 83).
Також були відібрані пояснення співробітників міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міського управління юстиції, робочі місця яких знаходяться в кабінеті №4 відділу, а саме у старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Щербули О.О., державних виконавців міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстицї Зарудської Н.А., Світановського А.В., які пояснили, що ніякого відношення до зняття арешту вони не мають, паролі та логін державного виконавця ОСОБА_1 воне не знали, його ключем не користувались (а.с. 82,83,84).
29.04.2010 року в.о. заступника начальника Олександрійського міськрайонного управління юстиції -начальника МВ ДВС Телюком О.М. подано подання щодо призначення проведення службового розслідування стосовно зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 (а.с. 59).
30.04.2010 року начальнику Головного управління юстиції у Кіровоградській області Чудному О.В. подано подання вих. №12-1395-4 про створення комісії для здійснення службового розслідування відносно державного виконавця міського відділення державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 (а.с. 66-67).
02.06.2010 року листом вих. №18-1004-4 ОСОБА_1 та ОСОБА_12, було запрошено з'явитися 04.06.2010 року на 11 год. 00 хв. до заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області для ознайомлення з актом службового розслідування стосовно зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 (а.с. 126-127).
04.06.2010 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області -Кулик О.Ю., головними спеціалістами відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Касімовою М.О., Нетребою К.О. та спеціалістом I категорії Олександрійського районного управління юстиції -Брюховецьким Д.С., на підставі наказу від 20.05.2010 року №21810 «Про проведення службового розслідування»(а.с. 71) та подання про відрядження від 21.05.2010 року (а.с. 69-70) проведено службове розслідування відносно державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління Кіровоградської області ОСОБА_1, про що складено відповідний акт (а.с. 28-42).
При проведенні службового розслідування та прийняття акта комісія, прийняла рішення: розглянути питання щодо застосування до державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 заходу дисциплінарного стягнення - звільнення; у зв'язку з халатним ставленням до належного зберігання логіна та паролю доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та підсистеми є електронних заяв державного реєстру обтяжень, безпідставного зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень та підсистеми електронних заяв державного реєстру обтяжень під прізвищем ОСОБА_1, в чому можна вбачати ознаки корупційних діянь ОСОБА_1, прийняла рішення надіслати акт службового розслідування до правоохоронних органів.
14.06.2010 року відповідачем, на підставі акта про проведення службового розслідування відносно державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міського районного управління юстиції ОСОБА_1 від 04.06.2010 року, було прийнято наказ №1190/к «Про звільнення ОСОБА_1», відповідно до якого позивача було звільнено із займаної посади 14.06.2010 р. за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.
14.06.2010 року позивач був ознайомлений із наказом, що підтверджується його підписом на наказі (а.с. 50).
З приводу доводів позивача щодо відсутності факту систематичного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 7 Закону, працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.
Згідно зі ст. 11 Закону, державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом. У разі вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній відповідальності у порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
На підставі ст. 10 Закону України «Про державну службу», основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу», дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Судом встановлено, що на підставі наказу відповідача від 26.05.2010 р. №227/03 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1»(а.с. 49), до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення йому догани, за порушення ним вимог ст. ст. 4, 5, 7, 25, 42, 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Даний наказ позивачем не оскаржувався, дисциплінарне стягнення не було зняте на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
В акті про проведення службового розслідування відносно позивача комісія дійшла висновку про те, що позивачем не забезпечено конфіденційність та належну схоронність логіна та паролю доступу до ЄДРВП та підсистеми електронних заяв державного реєстру обтяжень, не враховано в роботі вимоги листа заступника Міністра юстиції України - директора Департаменту державної виконавчої служби Г.В. Стадніка від 29.10.2009 р. №25-1/35, проведено виконавчі дії в порушення «Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 р. №38/5. Комісія не виключає і той факт, що в порушення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт з нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 був знятий саме позивачем (а.с. 40-41).
До того ж, у своїх письмових поясненнях під час проведення службового розслідування, датованих травнем місяцем 2010 р., позивач зазначив, що знає про те, що за зберігання особистого ключа державний виконавець несе персональну відповідальність, тому готовий понести покарання (а.с. 78).
Отже, під час судового розгляду справи, на підставі досліджених доказів знайшли своє підтвердження факти систематичного невиконання позивачем без поважних причин трудових обов'язків.
Суд критично оцінює наступні доводи позивача.
Позивач в позові зазначив, що з приміщення Олександрійського міського відділу державної виконавчої служби, яке розташоване по вул. 6-го Грудня 138 м. Олександрії Кіровоградської області була здійснення крадіжка державного майна на зальну суму 7107 грн. 00 коп. По даному факту 02.02.2010 року Олександрійським МВ УМВС України в Кіровоградській порушена кримінальна справа № 01 - 7855 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Позивач вважає, що можливо, під час скоєння крадіжки і було скопійовано пароль та логін. Логін та пароль доступу до Єдиного реєстру виконавчих проваджень та підсистеми електронних заяв державного реєстру обтяжень зберігався позивачем в шухляді письмового столу в службовому кабінеті, так як сейфом державних виконавців відділу не забезпечено. Відповідачем причетність позивача до крадіжки чи зняття арешту службовою перевіркою не доведено. Також позивач зазначив, що приміщення Олександрійського міського відділу державної виконавчої служби автоматизованою охоронною системою не були обладнані на момент крадіжки і навіть до цього часу.
Як зазначає позивач, він не розуміє в чому полягає його вина у протиправному знятті арешту з об'єкту нерухомого майна, так як за таких умов неможливо забезпечити належну схоронність логіна та паролю доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та підсистеми електронних заяв державного реєстру обтяжень.
Як встановлено судом, крадіжка сталася в ніч з 21 на 22.01.2010 р., а заява про вилучення обтяження об'єкту нерухомого майна, яка була підписана позивачем, датована 23.03.2010 р. о 15 год. 16 хвил. (а.с. 95).
Враховуючи той факт, що для формування зазначеної заяви не було достатньо тільки скопійованого паролю та логіну позивача, а необхідно було мати фізичний доступ до робочого комп'ютера позивача, а також з огляду на значне розходження в часі між першою та другою зазначеними подіями, а саме 2 місяці, суд вважає необґрунтованими наведені доводи позивача.
Додатково суд зазанчає, що 25.02.2008 року позивач пройшов навчання щодо роботи з Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та отримав логін та тимчасовий пароль доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, що підтверджується відповідною розпискою.
Наданою розпискою позивач зобов'язаний не передавати ні логін, ні пароль іншим особам, та зобов'язується повідомляти підприємство у випадку підозри або факту доступу інших осіб до автоматизованих систем за своїм логіном та паролем.
Також ОСОБА_1 був ознайомлений з рекомендаціями щодо необхідності періодичної зміни паролю та неприпустимості збереження логіну та паролю у доступних третім особам місцях та зі змістом статей 231, 232, 361-363 Кримінального кодексу України та статей 2125, 2126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якими наступає відповідальність за порушення даного ним зобов'язання, підтвердженням чому є відповідь від 07.06.2010 року т.в.о. директора Кіровоградської філії державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України (а.с. 52-53) на запит від 03.06.2010 року №18-1007-4 заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 128).
Згідно з вимогами листа заступника Міністра юстиції України - директора Департаменту державної виконавчої служби Г.В. Стадніка від 29.10.2009 р. №25-1/35 (а.с. 80), з метою попередження розголошення паролів доступу до ЄДРВП, а також недопущення несанкціонованого доступу до ЄДРВП осіб, що не мають на це дозволу, суворо забороняється використання державними виконавцями будь-яких сторонніх комп'ютерних програмних продуктів для внесення даних щодо виконавчих проваджень до ЄДРВП, окрім програми АРМ «ВП-Виконавець».
В акті про проведення службового розслідування відносно позивача зазначено, що внаслідок перевірки комп'ютера позивача було виявлено програмне забезпечення, що не стосується виконання ним службових обов'язків, як то сторонні програми та ігри. Комп'ютер уражений вірусними програмами, що призводить до поломки та підбору особистого ключа захисту входу до Державного реєстру (а.с. 34-40).
На думку суду, під час судового розгляду справи знайшли своє підтверження, висновки, які містяться в акті про проведення службового розслідування відносно позивача про те, що позивачем не забезпечено конфіденційність та належну схоронність логіна та паролю доступу до ЄДРВП та підсистеми електронних заяв державного реєстру обтяжень; не враховано в роботі вимоги листа заступника Міністра юстиції України - директора Департаменту державної виконавчої служби Г.В. Стадніка від 29.10.2009 р. №25-1/35.
Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, так як у період з 14.06.2010 року по 21.06.2010 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Олександрійському шкірно - венерологічному диспансері, а до роботи повинен був приступити лише 22.06.2010 року. Вказане підтверджується листом непрацездатності вищевказаного лікувального закладу АБЕ № 785200 від 21.06.2010 року.
Що стосується посилання позивача на незастосування відповідачем ч. 3 ст. 40 КЗпП України, то ці доводи також спростовані встановленими обставинами по справі. Як встановлено судом, на день звільнення позивача 14.06.2010 відповідачеві не було відомо про його тимчасову непрацездатність.
Так, з табелю обліку робочого часу міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції за червень 2010 р. вбачається, що в день звільнення - 14 червня 2010 року позивач перебував на робочому місці повний робочий день (а.с. 51). Крім того, позивач 14 червня 2010 р. перебував у Головному управлінні юстиції, ознайомився з наказом про звільнення (а.с. 50), жодним чином не повідомивши при цьому, що він перебуває на лікарняному.
Суд вважає, що ступінь суворості накладеного на позивача дисциплінарного стягнення відповідав тяжкості скоєного ним дисциплінарного проступку, оскільки невиконанням ним службових обов'язків, які знайшли своє підтверження під час судового розгляду даної справи, могло призвести до заподіяння шкоди фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, яка, у свою чергу, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
До того ж, на час застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, позивач мав незняте та неоскаржене ним дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оголошеної на підставі наказу відповідача від 26.05.2010 р. №227/03.
На думку суду, відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, з урахуванням строку його застосування, всіх обставин, за яких було скоєно дисциплінарний проступок, попередньої роботии позивача, визнання ним вини, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівня його кваліфікації, ступіню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду.
Судом встановлено, що службове розслідування перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення, в даному випадку, було проведене відповідачем у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач надав всі необхідні докази, якими підтверджується правомірність його дій по притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності та законність винесення ним оскаржуваного наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв правомірно із дотриманням всіх зазначених принципів, наказ відповідача від 14.06.2010 р. №1190/к «Про звільнення ОСОБА_1»є законним, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи свідки не залучалися, судові експертизи не проводилися, а тому ним не понесені судові витрати, які підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 71, 99, 100, 158 -163, 162, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.11.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.11.2010 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко