09 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/656/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Волинській області про оскарження рішення про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби у Волинській області про скасування наказу №34 від 28.02.2012 року про відмову в оформлені документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2012 року Управління Державної міграційної служби у Волинській області повідомило позивача про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вважає, що дане рішення є необґрунтованим і незаконним, оскільки він являється громадянином Афганістану та проживав разом з сім'єю в провінції Лагман. Його батько був полковником Збройних сил і членом Народно-Демократичної партії Афганістану (ХАЛК) часів правління комуністичного уряду, проводив політику в сфері земельної реформи та емансипації жінок. Через що, його почали називати відступником від віри «кафіром». Після падіння режиму в 1993 році сім'я виїхала до Пакистану, де проживала до 2001 року. У 2005 році їм почали погрожувати, тому члени сім'ї знову покинули країну. У 2011 році він разом з батьком змушений був повернутися до Афганістану. На них було здійснено напад, в результаті чого, він отримав переломи та струс мозку. Після лікування в жовтні 2011 року виїхав з Афганістану і прибув в Україну. Позивач вказує на те, що як син високопосадової особи він може стати жертвою переслідувань за ознаками політичних переконань, тому просить суд скасувати рішення відповідача про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язати відповідача прийняти рішення про прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Просять позов задовольнити. Представник позивача вказує також на ту обставину, що при прийняті оспорюваного рішення відповідачем не в повній мірі дано оцінку обставинам, зазначених позивачем, а саме: отримання ним побоїв на території Афганістану, які пов'язані із політичною діяльністю його батька, отримання ними погроз на свою адресу.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, заперечень на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд проводить розгляд справи у відсутності відповідача по справі, на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянин Афганістану, ІНФОРМАЦІЯ_1, пуштун за національністю, за віросповіданням мусульманин, проживав разом з сім'єю в провінції Лагман.
Через побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою політичних переконань, позивач залишив Афганістан та прибув на територію України у 2011 році.
За спробу незаконного перетину кордону з України в Словаччину, поза пунктом пропуску, 06.12.2011 року був затриманий прикордонним нарядом та відповідно до постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні у селі Журавичі, Ківерцівського району строком до 12 місяців.
Правовий статус біженця в Україні, порядок його надання, втрати та позбавлення цього статусу, а також питання державних гарантій захисту біженців регулюються Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону № 3671 біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Умови, за наявності яких правовий статус біженця не надається, визначені статтею 6 Закону №3671, зокрема, не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктом 1 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №3671 оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника.
08.02.2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Управління Державної міграційної служби у Волинській області.
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону №3671 рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
27.02.2012 року було винесено висновок працівника щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В якому зазначено, що ОСОБА_1 ніколи не перебував членом жодної політичної, релігійної чи громадської організації, утисків на батьківщині за релігійними чи іншими ознаками не мав, а тому не може бути жертвою переслідувань за вказаними ознаками. Крім того, до нього не застосовувалось фізичне насильство та будь-які адміністративні заходи.
Наказом №34 від 28.02.2012 року Управління Державної міграційної служби у Волинській області ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та 02.03.2012 року винесено письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Згідно з частиною 6 статті 5 Закону №3671 орган міграційної служби може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Відповідно до частини 6 статті 8 Закону №3671 рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також, якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування можуть отримуватись від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державним комітетом України у справах національностей та релігій, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації.
Так пунктом 1 «Руководства Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев по оценке необходимости международной защиты в отношении афганцев, ищущих убежище» від грудня 2007 року, визначено основні групи ризику, зокрема, афганці, які висловлюють свої політичні переконання, піддаються ризику, якщо їх переконання сприймаються як протистояння інтересам місцевих та релігійних командирів, впливових груп або озброєних опозиційних формувань, перш за все таких як Талібан та союзників цього руху.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме із заяви батька ОСОБА_1, що йому та його сину неодноразово погрожували зі сторони бойовиків Талібан, а в червні 2011 року вони були захоплені та жорстоко побиті. У позивача був перелом правої руки, кісток щелепи, носа та численні побої на тілі, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 55-57). З даного приводу він лікувався в лікувальному закладі.
Отримання позивачем тілесних ушкоджень підтверджується рентгенівським знімком руки.
Зазначеним обставинам при прийняті оспорюваного рішення, відповідачем оцінку не дано, а навпаки зазначено, що тілесних ушкоджень ним не отримувалось.
Також, відповідачем не вжито заходів щодо перевірки тверджень позивача про перебування його батька у Збройних силах та лавах Народно-Демократичної партії Афганістану (ХАЛК) часів правління комуністичного уряду та можливих у зв'язку з цим погроз зі сторони «угрупування Талібану» позивачу та його сім'ї, на що звертає увагу і Керівництво УВКБ ООН.
Проаналізувавши зібрані та досліджені докази по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не в повній мірі було досліджено можливість переслідування позивача зі сторони бойовиків Талібану та безпідставно відмовлено ОСОБА_1 в оформлені документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого наказу про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти щодо позивача рішення про прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не підлягає до задоволення, оскільки суд не може перебирати повноваження органу, який наділений компетенцією приймати відповідні рішення у встановленому законом порядку. Задоволення зазначеної позовної вимоги призведе до прийняття судом рішення за зверненням громадянина Афганістану ОСОБА_1 про прийняття документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Прийняття такого рішення належить до повноважень органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної міграційної служби у Волинській області№34 від 28 лютого 2012 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 14 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк