«23»квітня 2012 р. Справа №5023/199/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Деркач Ю.О.,
за участю представників сторін:
відповідача -ОСОБА_1, за довіреністю №52 від 25.01.2012 року; ОСОБА_2, за довіреністю №315 від 27.02.2012 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Іноземного підприємства «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин», м.Харків (вх.№1216Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року у справі №5023/199/12,
за позовом Іноземного підприємства «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин», м.Харків,
до Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин», м.Харків,
про визнання договору дійсним та укладеним, та визнання права власності,-
У січні 2012 року позивач -ІП «Торговий дім «ХЗШВ»звернулося до суду із позовом до ДП «Харківський завод шампанських вин»про визнання дійсним та укладеним договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року та визнання права власності на лінію розливу шампанських вин в скляні пляшки, виробнича потужність 12000 пляшок та лінію розливу спокійних вин в скляні пляшки, які складаються з обладнання, визначеного у позовній заяві.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року по справі №5023/199/12 (суддя Прохоров С.А.) в задоволені позову відмовлено повністю.
Позивач, ІП «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин», з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року по справі №5023/199/12 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 року апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин»прийнято до провадження та призначено до розгляду.
23.04.2012 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3501), в якому просить апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року по справі №5023/199/12 -без змін, як таке, що прийнято при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
До початку судового засідання 23.04.2012 року представник позивача -Шишлов О.М. надав клопотання (вх.№3499), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із непередбачуваними обставинами і він немає можливості бути присутнім в судовому засіданні.
Також представник позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№3502), в якому просить суд витребувати у Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»оригінали для огляду у суді та належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи документи. Перелік документів наведено у клопотанні.
Розглянувши заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи.
В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначає, що він не має можливості бути присутнім в судовому засіданні у зв'язку із непередбачуваними обставинами. Однак, позивачем не конкретизовано, які саме непередбачувані обставини мають місце, та не надано доказів на їх існування.
Також колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому позивач, в даному випадку юридична особа -Іноземне підприємство «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин», у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні повинен був направити іншого представника замість представника Шишлова О.М., оскільки він був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду на 23.04.2012 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача витребувати у Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»оригінали для огляду у суді та належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи документи, перелік яких наведено у клопотанні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона, яка порушує перед господарським судом клопотання про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.
Розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки представник позивача не зазначив, які саме обставини справи можуть підтвердити документи, які просить витребувати представник позивача, а також не є належними доказами, що можуть мати значення при вирішенні даного спору по суті.
В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що проти заявленого позивачем клопотання про витребування документів заперечують, а також оголосили відзив на апеляційну скаргу та підтримали викладені в ньому доводи у повному обсязі.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 31.10.2008 року між Іноземним підприємством «Торговий дім «ХЗШВ»(позивач у справі) та Державним підприємством «Харківський завод шампанських вин»(відповідач у справі) було оформлено договір оренди обладнання №1-32/10/08, відповідно до якого було встановлено зобов'язання позивача щодо передачі в тимчасове володіння відповідача обладнання, інше майно, загальною вартістю 39839790,87 грн., та сплачувати за його використання встановлену договором орендну плату.
Пунктом 4.1 вищевказаного договору передбачено, що майно, яке орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання акта приймання-передачі майна, що орендується.
11.08.2010 року господарським судом Харківської області було винесено рішення у справі №56/273-09 за позовом Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»до Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року, яким у позові відмовлено повністю та встановлено, що вказаний договір оренди обладнання (лінії розливу вин) є неукладеним, оскільки сторонами при його підписанні не дотримано вимог діючого законодавства щодо згоди з усіх істотних умов договору оренди майна, а отже, він не створює для сторін жодних взаємних прав та обов'язків.
Також зазначеним рішенням суду встановлено, що фактичне виконання договору оренди не відбувалось. Вказане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 року і постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011 року та на момент розгляду даної справи є чинним.
11.04.2011 року господарським судом Харківської області винесено рішення у справі №57/250-09 за позовом Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»до Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»про витребування майна (а саме лінії розливу вин, нібито переданої Державному підприємству «Харківський завод шампанських вин»на підставі договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року) із чужого незаконного володіння. Вказаним рішенням у задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на відсутність як правової, так і фактичної підстави для задоволення заявлених вимог про витребування майна.
Так, судом під час винесення вказаного рішення з урахуванням факту неукладеності договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року також встановлено, що позивач (Іноземне підприємство «Торговий дім «ХЗШВ») не має належних доказів передачі лінії розливу вин відповідачеві, що виключає можливість задоволення вимоги про його повернення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року у справі №57/250-09 було скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 року, проте, постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2011 року скасовано постанову апеляційної інстанції, а рішення від 11.04.2011 року залишено без змін з підстав обґрунтованості рішення суду першої інстанції. На час розгляду даної справи як в суді першої інстанції так і в апеляційному господарському суді, вказане рішення є чинним.
Отже, господарськими судами під час розгляду справ №56/273-09 і №57/250-09 договір оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року визнаний неукладеним, а також встановлено відсутність фактичного виконання з боку як позивача, так і відповідача, умов вказаного договору оренди, зокрема, не встановлено факт передачі обладнання (а саме лінії розливу вин) від ІП «ТД «ХЗШВ»до ДП «ХЗШВ».
Суд першої інстанції встановив, що як вбачається із вищевказаних судових рішень, в ході розгляду вказаних справ господарськими судами були досліджені документальні докази, надані ІП «ТД «ХЗШВ»і ДП «ХЗШВ», в тому числі: договір оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року, акт прийому-передачі до договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року, контракти, укладені між ІП «ТД «ХЗШВ»та виробниками обладнання, акти монтажу, встановлення та введення в експлуатацію обладнання до контрактів, договір на надання послуг №38/10/07 по монтажу обладнання, кредитний договір №149-Ю від 21.12.2007 року, договір застави №149-Z/5 від 16.12.2008 року.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку та колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком, що оскільки рішеннями господарського суду Харківської області по справам №56/273-09 і №57/250-09 за участі тих самих сторін (ІП «ТД «ХЗШВ»і ДП «ХЗШВ») встановлено, що договір оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року є неукладеним, то неукладений договір не створює правових наслідків у вигляді взаємних прав та обов'язків сторін і не може бути визнаний дійсним.
Відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права. Підставою для такого захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів можуть захищатися способами, визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Чинним законодавством України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання договору дійсним лише у випадку, передбаченому ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України, а саме, відсутність нотаріального посвідчення договору, при обов'язковій необхідності такого посвідчення, при наявності домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору, та при повному чи частковому виконанні такого договору.
Згідно з позиціями Вищого господарського суду України, викладеними в інформаційних листах від 13.08.2008 року №01-8/482, від 11.04.2005 року №01-8/344 та від 25.11.2005 року №01-8/2229, місцевий господарський суд дійшов висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.
У частині 5 п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначається, що договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 Цивільного кодексу України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту, у зв'язку з чим, рішення господарського суду Харківської області про відмову в задоволені позовних вимог щодо визнання договору №1-32/10/08 від 31.10.2008 року дійсним чи укладеним є законним та обґрунтованим.
Також позивач звертаючись до суду з позовною заявою просив визнати за Іноземним підприємством «Торговий дім «ХЗШВ»право власності на обладнання із розливу вин.
Так, суд першої інстанції розглядаючи вказані позовні вимоги вказав, що згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на майно згідно ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України є окремим способом захисту права. Умовами для застосування цього способу захисту є наявність порушення права позивача та можливість відновлення цього права в результаті його визнання за позивачем в судовому порядку. Отже, звертаючись до суду із позовом про визнання права власності, особа повинна довести, що, по-перше, її право порушене, а по-друге, в результаті задоволення позовних вимог таке право буде відновлене.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, звертаючись до суду, Іноземне підприємство «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин»має довести, що його право порушене та в результаті задоволення позовних вимог таке право буде відновлене.
Проте, позивачем не доведено та не зазначено, в чому саме полягає порушення його права відповідачем та не наведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги в частині визнання права власності позивача на обладнання, тобто не вбачається, яким саме чином ДП «ХЗШВ»оспорює або не визнає право власності позивача на вказане обладнання.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»щодо визнання права власності на обладнання також є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволені вказаних позовних вимог.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги скаржника є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Всі обставини справи у повному обсязі та належно з'ясовані місцевим господарським судом і підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Таким чином, законних підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року немає. Суд першої інстанції правомірно виніс рішення, яким відмовив в задоволені позовних вимог Іноземного підприємства «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин»про визнання договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 року укладеним та дійсним та визнання права власності на обладнання, перелік якого наведено в позовній заяві.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року по справі №5023/199/12 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством, через що зазначене рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст. 99, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Торговий дім «Харківський завод шампанських вин»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012 року у справі №5023/199/12 -залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Хачатрян В.С.
Повний текст постанови складено 24 квітня 2012 року.