"26" квітня 2012 р. Справа № 5023/621/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Білоконь Н. Д. , суддя Тихий П.В.
при секретарі Вороні В.С.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 ( за довіреністю № 01/94 від 07.02.2012 р.)
відповідача - ОСОБА_2 ( особисто)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1247Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.12 р. у справі № 5023/621/12
за позовом Державної наукової установи "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України", м. Харків
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії
09.02.2012 р. позивач, Державна наукова установа "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2012 р. (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено, з посиланням на те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.
Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача витрати у розмірі 1609,50 грн, що склали судовий збір за подання позовної заяви до господарського суду Харківської області та апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що його позовні вимоги є обґрунтованими та викладені вірно, у відповідності до ст.ст. 16, 20 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 р. справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.04.2012 р. об 10:00 год.
26.04.2012 р. у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду представник позивача підтримала доводи, вказані в апеляційній скарзі в повному обсязі.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні заперечував доводи позивача, зазначені в апеляційній скарзі. Рішення суду першої інстнації від 21.03.2012 р. по справі № 5023/621/12 вважає обгрунтованим та законним.
Відповідач обгрунтував свої доводи тим, що запропонована додаткова угода до договору оренди нерухомого майна погіршує його майновий стан.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи представника позивача та відповідача, колегія суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 1 червня 2011 року між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна №24, згідно з умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме державне майно, що розміщено за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати НОМЕР_1-НОМЕР_2, НОМЕР_3,НОМЕР_4, НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7,НОМЕР_8,НОМЕР_9,НОМЕР_10,НОМЕР_11 площею 189,4 кв.м. в лабораторно-виробничому корпусі позивача з метою використання: під тренажерний зал.
П.3.1 договору орендна плата за строкове користування майном визначена на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 01.01.1995 року №786, до якої п.4 додатку №2 передбачена орендна ставка за використання нерухомого майна за цільовим призначенням - розміщення салонів краси, саун, турецьких лазень, соляріїв, кабінетів масажу, тренажерних залів - у розмірі 25 відсотків від вартості незалежної оцінки.
Постановою КМУ від 14.09.2011 року №961 "Про внесення змін до постанов КМУ від 10.08.1995 року №629 і від 04.10.1995 року №786", змінилася орендна ставка за використання нерухомого майна за цільовим призначенням - розміщення салонів краси, саун, турецьких лазень, соляріїв, кабінетів масажу, тренажерних залів - та зараз складає 30 відсотків від вартості незалежної оцінки.
П.3.5 договору оренди №24 передбачено перегляд орендної плати на вимогу однієї із сторін у разі зміни, зокрема, Методики розрахунку.
01.12.2011 року позивачем на адресу відповідача листом №01/884-1-1 було направлено проект додаткової угоди від 01.12.2011 року до договору №24 від 01.06.2011 року для розгляду по суті і підписання.
Умовами додаткової угоди збільшена орендна ставка та з 20.09.2011 року застосовується у розмірі 30%.
Відповідач від підписання додаткової угоди відмовився.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Так, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Ст.20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду, визначеним ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а т також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, а також відповідно до положень ч.1 ст.7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа №01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що, звертаючись з позовом про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 01 червня 2011 року №24, Державна наукова установа "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України обрала спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.
Тому, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2012 р. у справі № 5023/621/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 33, 43, 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківського області від 21.03.2012 р. у справі № 5023/621/12 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Тихий П.В.
Повний текст постанови по справі підписаний 27 квітня 2012 року.