"23" квітня 2012 р.Справа № 11/17-1379-2011
За позовом: Міністерства транспорту та зв'язку України;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Українського Державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта";
До відповідачів: 1) Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; 2) Комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації";
про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності.
Суддя Власова С.Г.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;
Від відповідача 1: не з'явився;
Від відповідача 2 : не з'явився;
Від третьої особи: ОСОБА_2 за довіреністю;
СУТЬ СПОРУ: 07.04.2011 р. за вх. № 1871/2011 до Господарського суду Одеської області звернулось Міністерство транспорту та зв'язку України з позовною заявою до відповідачів Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на об'єкт нерухомого майна: будівля відділення зв'язку у с. Крижанівка, Комінтернівського району Одеської області, вул. Ярошевської, 22а, літ "А", площею 137,9 кв.м. та зобов'язання КП "Комінтернівське РБТІ" зареєструвати право державної власності на зазначений об'єкт.
Ухвалою від 11.04.2011 р. було порушено провадження у справі, справі присвоєно № 11/17-1379-2011. Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Українського Державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
Ухвалою від 06.06.2011 р. у справі було призначено судову оціночну експертизу.
У зв'язку із надходженням до суду повідомлення про неможливість виконання судової експертизи, ухвалою від 05.03.2012 р. провадження у справі було поновлено.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 23.04.2012 р. за вх. № 12279/2012 заявив клопотання про призначення судової експертизи.
Відповідач (Крижанівська сільрада) проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 24.06.2011 р. за вх. № 20502/2011.
Відповідач (КП " Комінтернівське РБТІ") проти позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 04.05.2011 р. за вх. № 13879/2011.
Третя особа повністю підтримує позов Міністерства транспорту та зв'язку України .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
У виробничій діяльності Одеської дирекції Українського державного Підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", яке входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, використовується нежитлове нерухоме приміщення площею 137,9 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Ярошевскої, 22а, літ. "А".
Позивач стверджує, що з метою оформлення права власності на спірне приміщення, Одеська, дирекція УДППЗ "Укрпошта" (третя особа) 07.05.2009 р. звернулась до Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації з листом № 01-0337, у якому містилась відповідна заява з доданням копій статутних документів УДППЗ "Укрпошта" та Одеської дирекції, а також копії технічного паспорту на зазначене приміщення.
15.05.2009 р. Відповідач-1 (Комінтернівське РБТІ) надіслало до Одеської дирекції УДГШЗ "Укрпощта" лист за вих. № 1200, яким у реєстрації права власності було відмовлено у зв'язку з тим, що до заяви про реєстрацію права власності не додані правовстановлюючі документи на приміщення, передбачені Додатком №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, а також нотаріально посвідчені копії цих документів.
Позивач зазначає, що 04.06.2009 р. Одеська дирекція УДППЗ "Укрпошта" звернулась до голови Крижанівської селищної ради з листом за вих. № 01-375 з проханням видати свідоцтво про право державної власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (у господарському віданні УДППЗ "Укрпошта") на який 27.08.2010 р. була надана відповідь та запропоновано вирішувати зазначене питання з Комінтернівським РБТІ.
Позивач вказує, що фактично йому було відмовлено в оформленні права власності та вважає відмову безпідставною.
Позивач зазначає, що об'єкт нерухомого майна, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, знаходиться на балансі Одеської дирекції УДППЗ "Укрпошта", утримується за рахунок коштів державного підприємства та використовується у виробничій діяльності з 1989 р., будувався та вводилося в експлуатацію, відповідно до законодавства СРСР та УРСР, що діяло на той час.
Посилаючись на положення ст. 392 Цивільного кодексу України, Позивач вказує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Крім цього, відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно. Стосовно вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, Позивач вважає, що останнє стосується об'єктів які були побудовані реконструйовані та переобладнані після набрання ним чинності, тобто після 07.02.2002 р. та не має зворотної сили, тому посилання на нього є безпідставним.
З урахуванням вищевикладеного Позивач просить суд визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкт нерухомого майна: будівля відділення зв'язку у с. Крижанівка, Комінтернівського району Одеської області, вул. Ярошевської, 22а, літ "А", площею 137,9 кв.м. та зобов'язання КП "Комінтернівське РБТІ" зареєструвати право державної власності на зазначений об'єкт.
Відповідач (Крижанівська сільрада) проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву від 24.06.2011 р. за вх. № 20502/2011 зазначає, що рішенням Крижанівської сільської ради № 149-ХХІV від 27.01.2003 р. КП "Комінтернівське РБТІ" були делеговані повноваження з підготовки проекту рішення про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності. Відповідач стверджує, що КП "Комінтернівське РБТІ" було відмовлено в підготовці такого проекту рішення, оскільки позивачем не надано правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відповідач (КП " Комінтернівське РБТІ") проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву від 04.05.2011 р. за вх. № 13879/2011 зазначає, що дійсно Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції зверталось до КП "Комінтернівське РБТІ" з проханням зареєструвати або оформити право власності на спірне приміщення, однак, оскільки згідно вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, для проведення державної реєстрації права власності необхідно надати правовстановлюючий документ, а для оформлення права власності необхідно надати документи з яких вбачаються підстави виникнення права власності передбачені даним Тимчасовим положенням, а даних документів надано не було, останньому було відмовлено у реєстрації та оформленні права власності.
23.04.2012 р. за вх. № 12279/2012 Позивачем повторно було заявлено клопотання про призначення судової експертизи. Зазначене клопотання судом не задовольняється, як безпідставне, оскільки Позивачем не було наведено обґрунтованих підстав для проведення експертизи.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст.124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, та юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.
Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтями 316 та 317 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст.319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак у зв'язку з необхідністю одержати правовстановлюючі документи не може належним чином реалізувати свої правомочності у цих зобов'язальних правовідносинах.
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України визначено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Згідно ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.
Згідно з п. 3,5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Частинами першою та четвертою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. № 1952 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Пунктами 2.1.,2.2. Тимчасового положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерство транспорту та зв'язку України (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), заявляючи позов про визнання права державної власності на об'єкт нерухомого майна: Будівля відділення зв'язку у с. Крижанівка, Комінтернівського району Одеської області, вул. Ярошевської, 22а, літ "А", площею 137,9 кв.м., обґрунтовувало свої позовні вимоги відмовою Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на об'єкт нерухомого майна, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.
Однак, Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області здійснює оформлення та видачу свідоцтв про права власності на нерухоме майно на підставі проектів рішень підготовлених КП "Комінтернівське РБТІ" (відповідно до рішення Крижанівської сільської ради № 149-ХХІV від 27.01.2003 р.), і у даній справі, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право. Крижанівська сільська рада не оспорює право державної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а відмовила в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права.
Аналогічне твердження стосується і КП "Комінтернівське РБТІ" яке у даній справі, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право. КП "Комінтернівське РБТІ" відмовило в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для задоволення позову при відмові органу місцевого самоврядування в оформленні та видачі свідоцтва про право власності з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права та за відсутності фактичного невизнання (оспорювання) такого права викладено в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справах № 16/252, № 16/257, № 36/237, № 40/427, від 12.09.2011р. у справах № 6/315, № 16/255.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (із змінами та доповненнями) та від 12.05.2011 р. №581/2011 "Про Положення Міністерства інфраструктури України" Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних з реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізацій державної політики у сфері туризму.
Згідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне замінити Міністерство транспорту та зв'язку України його правонаступником Міністерством інфраструктури України.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Міністерства інфраструктури України до відповідачів Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Комунального підприємства "Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації" про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на об'єкт нерухомого майна: будівля відділення зв'язку у с. Крижанівка, Комінтернівського району Одеської області, вул. Ярошевської, 22а, літ "А", площею 137,9 кв.м. та зобов'язання КП "Комінтернівське РБТІ" зареєструвати право державної власності на зазначений об'єкт, не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Замінити Міністерство транспорту та зв'язку України його правонаступником - Міністерством інфраструктури України.
2. В позові відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 25.04.2012 р.
Суддя С.Г Власова