Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-194/11/0109
19.09.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Гуріна О.В.) від 06.01.2011 року у справі № 2а-194/11/0109
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 125-б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії «Дітям війни»
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06.01.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про нарахування та виплату підвищення пенсії «Дітям війни»- задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року у відповідності з діючим законодавством залежно від мінімального розміру пенсії за віком, який вираховується відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням виплачених сум надбавки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06.01.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги, що для підвищення пенсії поняття «мінімальна пенсія за віком»не застосовується; відсутній порядок розрахунку підвищення, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; фінансування виплат по цьому закону здійснюється з Державного бюджету України.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія розглядає справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення пенсій у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачене статтею 6 зазначеного Закону.
Право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальної пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком і невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації конституційної гарантії.
Неврегулювання на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії особам, які мають статус дітей війни, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення пенсії, не може бути підставою для невиконання відповідачем завдань, покладених на нього Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судовою колегією не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеного підвищення.
Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.
Конституційний суд України неодноразово в своїх рішеннях № 6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, № 26-рп/2008 від 27.11.2008 встановив, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання цього підвищення, яке прямо передбачене законом.
Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.07.2010 по 31.12.2010 року (включно), з урахуванням фактично виплаченого за вказаний період із застосуванням, при викладених обставинах, абзацу 6 пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06.01.2011 року у справі № 2а-194/11/0109 залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук