Копія Справа № 1170/2а-3075/11
Категорія статобліку 8.2.8
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09 грудня 2011 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі - Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень -рішень, -
16 березня 2011 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якій просить визнати висновки, які наведені в акті перевірки такими що не відповідають діючому законодавству про оподаткування, скасувати податкові повідомлення -рішення від 05.11.2010 року №0002661710/0 та №0002671710/0.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.10.2010 року працівниками відповідача було здійснено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року. В результаті перевірки складено акт №144/1710/НОМЕР_1.
На підставі акта від 25.10.2010 року №144/1710/НОМЕР_1, були прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.11.2010 року № 0002671710/0, яким визначено податкове зобов'язання на суму 11581,75 грн., за основним платежем 7721,16 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3860,59 грн., а також податкове повідомлення -рішення № 0002661710/0, яким визначено податкове зобов'язання на суму 5893,50 грн., за основним платежем 5893,50 грн.
Позивач вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, висновки, викладені в акті не відповідають бухгалтерському і податковому облікам та документації позивача, що була надана для проведення перевірки.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача Бобух С.А. просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 114 - 116).
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначили, що в ході проведення перевірки достовірності декларування податкового кредиту та валових витрат встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1 в період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року включено до складу податкового кредиту та валових витрат вартість придбаного пічного палива в ПП «Омега - Бумеранг». Згідно з даними АІС про ПП «Омега - Бумеранг»внесено запис про відсутність підтверджується відомостей, що унеможливлює проведення зустрічної перевірки.
Тобто правочин між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Омега - Бумеранг»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначений правочин відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 21.08.1996 року, 11.09.2007 року дата зміни свідоцтва про державну реєстрацію, номер запису в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 2 444 001 0003 002780 (а.с. 191). 06.03.2003 року позивачу видано свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 192).
24.06.2009 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Богусловський завод продтоварів»укладено договір №5 купівлі -продажу, предметом договору є поставка товару, а саме поставка пічного палива, в кількості 11,200 тис. літрів за ціною 2500,00 грн., загальна сума 28000,00 грн. у томі числі з податком на додану вартість 5600,00 грн. загальна сума із податком на додану вартість складає 33600,00 грн. (а.с. 195). На своє підтвердження надав видаткові накладні (а.с. 193,198-199), розрахунок -фактури від 24.06.2009 року №ПП-0000005 (а.с. 200), податкову накладну від 24.08.2009 року №5 (а.с. 193,201) та виписка з рахунку (а.с. 202).
Судом встановлено, що 13.10.2010 року начальником відділу КПР управління оподаткування фізичних осіб Пашком С.М. було подано доповідну записку на ім'я начальника ГВПМ Кіровоградської ОДПІ Постриганенку О.О. (а.с. 118), щодо відпрацювання ПП «Омега -Бумеранг»документального підтвердження придбання та подальшої реалізації товару, оскільки в ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1. встановлено, що даною особою, до складу податкового кредиту було віднесено придбання товару від ПП «Омега -Бумеранг»на загальну суму 33040,02 грн. в тому числі з податку на додану вартість у сумі 5506,67 грн. У зв'язку з чим просимо надати оперативну допомогу та встановлення місцезнаходження посадових осіб ПП «Омега -Бумеранг».
20.10.2010 року відповідно до відпрацьованої доповідної записки від 13.10.2010 року №254/17-10 щодо факту фіктивності ПП «Омега -Бумеранг», було встановлено, що до АІС «Реєстр платників податків», було внесено дані, що за юридичною адресою ПП «Омега - Бумеранг», м. Кіровоград, вул. Промислова, 1, не знаходиться. З травня 2006 року директором ПП «Омега - Бумеранг», була ОСОБА_7 19.02.2010 року дане підприємство було перереєстровано на гр. ОСОБА_8 про що складено доповідну записку вих. №1370/26-9004 (а.с. 117).
25.10.2010 року було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року. Перевірку проведено з відома ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Кіровоградської ОДПІ. В результаті перевірки складено акт №144/1710/НОМЕР_1 (а.с. 41-90).
В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року №523, від 16.07.2003 року №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.06.1993 року за №64, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) -донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 5893,50 грн., в тому числі за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1138,04 грн. та за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 4755,16 грн.;
п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) -донараховано податок на додану вартість в сумі 7721,16 грн. в тому числі за червень 2009 року на суму 5506,67 грн., за червень 2010 року на суму 2214,49 грн.;
п.6.1 ст.6 п.7.1, п.7.2 ст.7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища»№162/379 від 19.07.1999 року -донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 28,81 грн. в тому числі за 2007 рік в сумі 6,01 грн., за I квартал 2008 року в сумі 6,70 грн., за I квартал 2010 року в сумі 8,05 грн., за I півріччя 2010 року в сумі 8,05 грн.;
п. «б»п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) -неподання розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за I квартал 2010 року, за I півріччя 2010 року.
05.07.2010 року на підставі акта від 25.10.2010 року №144/1710/НОМЕР_1 було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№0002671710/0, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 11581,75 грн., за основним платежем 7721,16 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3860,59 грн. з податку на додану вартість, за порушення п.п.7.2.6 п. 7.2, 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 93). Та податкове повідомлення - рішення №0002661710/0, яким визначено податкове зобов'язання у розмірі 5893,50 грн., з податку з доходів фізичних осіб, за порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року №523, від 16.07.2003 року №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.06.1993 року за №64, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) -донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 5893,50 грн., в тому числі за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1138,04 грн. та за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року в сумі 4755,16 грн. (а.с. 94).
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Омега - Бумеранг»є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР) господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої
постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" /далі Закон №168/97-ВР/ податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням
товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.
Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.
З наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП «Омега - Бумеранг»товару не підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та безпідставно завищено валові витрати у загальній сумі 5893,50 грн.
Отже, позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.
Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції.
Стосовно позовних вимог щодо визнання висновків, які наведені в акті перевірки такими, що не відповідають діяючому законодавству про оподаткування суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Мін'юсті 12.01.2011 року за №34/18772, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п. 1 Р. ІІ даного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.
У відповідності до п. 7 Р. ІV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Як вбачається з системного аналізу норм Порядку, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки, зокрема, прийняті за її результатами рішення.
З огляду на те, що сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків, які настають у зв'язку з прийняттям податковим органом на підставі акту перевірки відповідного рішення, суд вважає, що акти податкових перевірок не можуть бути предметом спору в суді оскільки ці документи не мають обов'язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів, а тому позовні вимоги в цій частині не відповідають визначеним законом правовим способам захисту порушеного права.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведене вище свідчить про правомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко