01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.04.2012 № 5011-48/385-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012р.
у справі №5011-48/385-2012 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
про стягнення заборгованості з орендної плати
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - відповідач) про стягнення 22 868,12 грн. заборгованості з орендної плати.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.2012р. у справі № 5011-48/385-2012 позов задоволено повністю. Рішення вмотивовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором оренди в частині сплати орендних платежів за користування приміщенням. Також, суд з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 3.4 Договору та враховуючи припинення Договору з 06.12.2011 р. дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача зі сплати орендних платежів за спірний період за Договором на момент розгляду справи настав. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд визнав вимогу позивача про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з несплатою орендних платежів у розмірі 22 868,12 грн. за період з листопада 2011 року по 06.12.2011 р. правомірною та обґрунтованою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 30.01.2012р. у справі № 5011-48/385-2012 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що рішення є незаконним і необґрунтованим, прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач зазначає, що він повідомляв позивача про свій намір розірвати договір у зв'язку з закриттям відділення банку, проте позивач неправомірно перешкоджав поверненню приміщення, у зв'язку з чим відповідач вивіз своє майно та був вимушений залучити охоронну фірму для охорони приміщення і внаслідок чого поніс збитки. Відповідач також посилається на те, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.09.2011р. договір оренди розірвано та зобов'язано позивача прийняти приміщення. На думку скаржника, невиконання позивачем рішення від 12.09.2011р. позбавило відповідача можливості виконати свій обов'язок сплачувати за оренду.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2012р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. розгляд справи відкладався на 17.04.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та його клопотанням про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 17.04.2012р. представник позивача не з'явився. Про розгляд справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи є заяви представника позивача, у яких ним викладено клопотання про апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами. Згідно з останньою заявою позивача від 05.04.2012р., він просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний перегляд даної справи можливо здійснювати за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 17.04.2012р. представником відповідача заявлено клопотання від 13.04.2012р. № 02-05/85-1377 про зупинення розгляду справи.
За приписами ст. 79 ГПК України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Клопотання відповідача про зупинення розгляду справи вмотивовано тим, що у провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться справа № 5016/476/2012 (17/34) за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди приміщення, тобто договору, за яким заявлено позов ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у даній справі.
З наданих документів до вказаного клопотання, вбачається що у вказаній справі ухвалу про порушення провадження у справі винесено господарським судом Миколаївської області 19.03.2012р., тобто після прийняття оскаржуваного рішення господарським судом м. Києва від 30.01.2012р. та прийняття апеляційної скарги до провадження суду згідно з ухвалою від 27.02.2012р.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції зазначені обставини не існували і не були відомі суду першої інстанції.
Крім того, на запитання головуючого щодо наявності у представника відповідача копії позовної заяви у вказаній справі з відміткою суду про отримання для з'ясування чи пов'язаний предмет спору у названій справі зі справою № 5011-48/385-2012, яка розглядається, представник відповідача зазначив, що «копії позовної заяви при собі не має».
У зв'язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі, а тому відхиляє зазначене клопотання.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
17.09.2007 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди б/н, який посвідчено нотаріально (зареєстровано в реєстрі за №4602, далі -Договір, а.с.8-10).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 та 1.3 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Отже, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з орендою нежитлового приміщення.
За приписами ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з умовами Договору передача об'єкта оренди у володіння орендаря здійснюється протягом двох робочих днів після підписання цього договору та оформлюється актом-прийому передачі. В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю
(п. 2.1 Договору)
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2007 р. на виконання умов Договору сторонами підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення площею 95,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем свого зобов'язання з надання відповідачу в оренду передбаченого Договором нежитлового приміщення.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно сплачував орендні платежі, а з 12.05.2011р. по грудень 2011р. взагалі не сплачував за орендоване приміщення, що, на думку позивача, є порушенням умов Договору.
Судом встановлено, що заборгованість зі сплати орендних платежів за період з травня 2011р. по жовтень 2011р. присуджено до стягнення згідно з рішеннями господарського суду м. Києва у справах № 48/248 та 48/468 між тими ж сторонами.
Позивач посилається на те, що несплата орендних платежів за листопад 2011 та 6 днів у грудні 2011р. призвела до виникнення заборгованості на загальну суму 22 868,12 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі, з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом, між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке згідно з актом прийому-передачі передано позивачем відповідачу.
Відповідно до п. 3.1 Договору сторони погодили, що розмір щомісячної орендної плати складає 2 398,00 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України на 17.09.2007 р. - 12 109,90 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору сторони також домовились про те, що оплатне користування об'єктом оренди починається з 15.10.2007 р. При цьому, протягом трьох робочих днів після підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж, що дорівнює подвійному розміру орендної плати визначеної у п. 3.1 цього Договору та буде зарахований як орендна плата за перший та останній місяці оплатного користування об'єктом оренди (п. 3.3 Договору).
У пункті 3.4 Договору сторони передбачили, що внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця.
За Договором також передбачено обов'язок орендаря у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі (п. 4.3.1 Договору).
Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За приписами до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що даний Договір укладений строком на сім років.
Заборгованість зі сплати орендних платежів нарахована позивачем з листопада 2011р. по 06.12.2011р. на суму 22 868,12 грн.
Судом також встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 12.09.2011 р. у справі №5016/2602/2011 (1/150) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди від 17.09.2007 р. та зобов'язання прийняти приміщення з оренди, згідно якого Договір оренди від 17.09.2007 р. розірвано, залишено без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Частиною 3 статті 105 ГПК України встановлено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції відповідач своє грошове зобов'язання зі сплати орендної плати належним чином не виконав за період з листопада 2011р. по 06.12.2011р. У зв'язку з цим нарахування позивачем орендної плати за період з листопада по 06.12.2011 р. (момент набрання чинності рішення про розірвання Договору оренди) у розмірі 22 868,12 грн. є правомірним та обґрунтованим.
При цьому колегія суддів враховує, що за приписами ч 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність та недоведення відповідачем наявності обставин, які б звільняли його від обов'язку зі сплати орендної плати. Крім того, відсутність таких обставин встановлено рішеннями господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. у справі №48/248 та від 05.12.2011 р. у справі 48/468 про стягнення заборгованості за Договором за період з травня 2011 р. по жовтень 2011 р., які станом на час перегляду справи у суді апеляційної інстанції набрали чинності.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 525, 526 ЦК України, згідно з якими, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Викладені вище обставини та норми закону дають підстави дійти висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та порушення його умов та вимог законодавства про здійснення орендної плати за користування приміщенням, а тому колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення 22 868,12 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, відповідачем позовні вимоги належними доказами не спростовано, наявності підстав для звільнення відповідальності за порушення умов Договору не доведено.
Стосовно ж твердження відповідача про повідомлення позивача про намір розірвати Договір, колегія суддів зазначає, що, по-перше, чинним законодавством не передбачено односторонньої відмови від виконання зобов'язань, по-друге, розділом 10 Договору визначено підстави для розірвання Договору, серед яких така підстава для розірвання як закриття відділення банку відсутня. Крім того, у випадку незгоди однієї з сторін з розірванням Договору такий договір може бути розірвано у судовому порядку.
Зазначені обставини, а також посилання відповідача на отримання збитків внаслідок небажання позивача приймати приміщення та ухилення останнього від виконання судового рішення, на думку колегії суддів, не звільняють відповідача від обов'язку виконувати свої договірні зобов'язання протягом дії Договору та сплачувати за оренду приміщення.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі № 5011-48/385-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012р. у справі № 5011-48/385-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» без задоволення.
2. Матеріали справи № 5011-48/385-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г
Агрикова О.В.