01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.04.2012 № 5011-4/1157-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів: Агрикової О.В.
Сухового В.Г.
секретар судового засідання: Марвано А.Т.,
в судове засідання з'явились представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.12.2011 року,
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 23.06.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу фірми «Т.М.М» - товариства з обмеженою відповідальністю
на рішення господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року,
у справі № 5011-4/1157-2012 (суддя Борисенко І.І.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», м. Київ,
до фірми «Т.М.М» - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ,
про стягнення 344 271 грн. 64 коп.,
ТОВ «Ласка Лізинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до фірми «Т.М.М» - ТОВ про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційних витрат та 3% річних, ціна позову 344 271 грн. 64 коп. (а.с. 4-7).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року по справі № 5011-4/1157-2012 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з фірми «Т.М.М» - ТОВ на користь ТОВ «Ласка Лізинг» 329 876 грн. 63 коп. заборгованості, 11 397 грн. 16 коп. пені, 791 грн. 94 коп. індексу інфляції, 2 205 грн. 91 коп. 3% річних, 6 885 грн. 44 коп. судового збору (а.с. 93-97).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року у справі № 5011-4/1157-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неврахуванням місцевим господарським судом неправомірності розрахунків за Договором фінансового лізингу в іноземній валюті. Також, скаржник вважає, що договір фінансового лізингу є неукладеним у зв'язку з недосягненням сторонами усіх істотних умов.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20 квітня 2012 року.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 20 квітня 2012 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року по справі № 5011-4/1157-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20 квітня 2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
18 грудня 2007 року між ТОВ «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та фірмою «Т.М.М.»-ТОВ (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1126/12/2007 (надалі-Договір) (а.с. 15-24), згідно умов якого лізингодавець зобов'язався набути у свою власність техніку (майно) у відповідності до установленою лізингоодержувачем специфікацією та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору вартість Майна, що передається лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 307 030,00 у.о, в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 51 171,67 у.о., виражена в гривнях України.
Згідно п. 3.1 Договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинне бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.
Передача лізингоодеружвачу майна підтверджується видатковою накладною № РН-0000067 від 20 березня 2008 року та довіреністю серії НБМ № 316817 від 14 березня 2008 року (а.с. 28-29).
В пункті 7.1 Договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Долару США по курсу згідно до п. 7.1.1 Договору.
Згідно п. 7.1.1 Договору для цілей даного договору вводяться поняття:
«Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного Долара США на 18 грудня 2007 року;
«Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток №1) до даного договору.
Відповідно до п. 7.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно з "Графою 3" Додатку №1 до договору на відповідну дату проведення платежу та "Курсу2". При цьому, в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4" додатка № 1 та "Курсу1".
Пунктом 7.3 Договору сторони визначили, що загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 405 829,21 «у.е», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 49 921,67 «у.е» з урахуванням правил, викладених в додатку № 7 до даного Договору.
Згідно п. 7.4 Договору лізингоодержувач зобов'язується вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в Додатку №1 до договору. Сума авансового платежу, що підлягає сплаті в гривні, розраховується як проведення суми авансового платежу, вказаного в Додатку №1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Долара США на дату, встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів застосовується курс НБУ встановлений для одного Долара США на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу відповідно до Додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 7.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в графі внесення платежів (додаток № 1 до Договору).
Згідно п. 7.7 Договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.
Сторони підписали та скріпили печатками товариств графік внесення платежів та додатковою угодою змінили цей графік(а.с. 25-27).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 16 цього ж Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Частиною 2 ст. 533 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно графіку внесення лізингових платежів та з урахуванням вимог п. 7.7 Договору відповідач у 42-46 періодах зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 6 567,49 у.о., що у гривневому еквіваленті на день нарахування лізингових платежів становить 329 876 грн. 63 коп.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати лізингових платежів, за вказані періоди за ним утворилась заборгованість у розмірі 329 876 грн. 63 коп. Слід наголосити, що відповідач не надає доказів оплати суми основної заборгованості.
Таким чином, позов у частині вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості заявлено правомірно та обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відхиляє твердження скаржника щодо нечинності договору та неправомірність розрахунків за договором фінансового лізингу в іноземній валюті з огляду на наступне.
В силу ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
При цьому, відповідно до ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відтак, сторони, визначивши у договорі фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, не порушили вищенаведені норми матеріального права. Законодавчими актами визначено національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак вони не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
У постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року по справі № 12/149 зазначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Згідно з п. 9.5. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач (Відповідач) у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець (Позивач) вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші п'ять днів прострочення та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язується її сплатити.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку правильності нарахування неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що місцевим господарським судом правильно визначено та правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 11 397 грн. 16 коп., 791 грн. 94 коп. індексу інфляції та 2 205 грн. 91 коп. трьох відсотків річних.
Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року по справі № 5011-4/1157-2012 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року у справі № 5011-4/1157-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20 березня 2012 року по справі № 5011-4/1157-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-4/1157-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя Чорногуз М.Г
Судді Агрикова О.В.
Суховий В.Г.