01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.03.2012 № 47/331
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів: Шипка В.В.
Доманської М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства
«Український науково-дослідний інститут авіаційної технології»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.12.2011
у справі № 47/331 (головуючий суддя Станік С.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора-Т»
до Приватного акціонерного товариства
«Український науково-дослідний інститут авіаційної технології»
про стягнення 20 999,49 грн.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - дов. від 01.09.2011
від відповідача ОСОБА_3 - дов. від 03.06.2011
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агора-Т» (надалі - позивач) у вересні 2011 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача 20 999,49 грн. (з яких: 10 918,62 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 8 658,46 грн. - інфляційні втрати та 1 422,41 грн. - 3% річних).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 47/331 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора-Т» 10 918,62 грн. безпідставно набутих коштів, 109,18 грн. державного мита та 122,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване наступним:
- позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 918,62 грн., як безпідставно набутих, є обґрунтованими, оскільки місцевим судом встановлено, що на виконання умов договору № 1/07 від 06.03.2007 позивачем на розрахунковий рахунок відповідач була перерахована вказана грошова сума, однак, судом апеляційної інстанції (постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 у справі № 3/339) з посиланням на п.8 ст.181 ГК України було встановлено, що названий договір є неукладеним, що, в свою чергу, не породжує для сторін будь-яких прав та обов'язків, та підстава у перерахуванні вказаної суми відпала, а тому відповідно до ст.1212 ЦК України сума у розмірі 10 918,62 грн. підлягає поверненню позивачу;
- щодо пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення 10 918,62 грн. (про який заявлено відповідачем) суд першої інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності у даному спорі почався з дня прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 19.10.2009 у справі № 3/339, якою суд, дослідивши і оцінивши зміст договору № 1/07 від 06.03.2007 та посилаючись на п.8 ст.181 ГК України, встановив, що спірний договір є неукладеним (про що зазначено в мотивувальній частині вищезазначеної постанови), а відтак, - саме з 19.10.2009 позивач дізнався, що його право порушене, та саме з 19.10.2009 розпочався трирічний строк позовної давності, який станом на момент звернення позивача з позовом (21.09.2011) - не сплив, а тому у суду відсутні підстави для застосування наслідків його спливу до вимог позивача;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, місцевий суд виходив з того, що оскільки сума в розмірі 10 918,62 грн., що була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, не є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, а тому відсутні підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у порядку ст. 625 ЦК України.
Приватне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 654 від 28.12.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 47/331 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що, оскільки правочин по перерахуванню коштів у розмірі 10 918,00 грн. відбувся 16.05.2007, суд першої інстанції повинен був застосувати до вимог позивача про стягнення вказаних грошових коштів, як безпідставно отриманих, положення статей 256, 257, 267 ЦК України та відмовити у позові.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні 22.03.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 29.03.2012.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, платіжним дорученням № 27 від 16.05.2007 (копія - а.с.22) позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 10 918,62 грн. з призначенням платежу «Плата на відшкодування витрат за земельну ділянку зг. з дог. № 1/07 від 06.03.2007, без ПДВ».
Вказані грошові кошти у сумі 10 918,62 грн. позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України як такі, що набуті ним без достатньої правової підстави.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
- між ТОВ «Агора-Т» та ВАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (правонаступником якого є відповідач) був укладений договір № 1/07 від 06.03.2007 (копія - а.с.5), предметом якого було погашення витрат ВАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» за володіння згідно договорів оренди земельних ділянок, укладених між відповідачем та Київською міською радою;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2009 у справі № 3/336 (копія - а.с.9) було повністю задоволено позов ТОВ «Агора-Т» до ВАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» та визнано недійсним договір № 1/07 від 06.03.2007;
- постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 у справі № 3/336 (копія - а.с.14) рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2009 скасовано та у позові відмовлено. При цьому, дослідивши та оцінивши зміст договору № 1/07 від 06.03.2007, суд апеляційної інстанції, з посиланням на п.8 ст.181 ГК України, встановив, що спірний договір є неукладеним;
- ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 у справі № 3/336 (копія - а.с.19) за заявою відповідача було роз'яснено постанову від 19.10.2009 таким чином: юридичним фактом для сторін у зв'язку з відмовою ТОВ «Агора-Т» у позові про визнання недійсним договору від 06.03.2007 № 1/07 є визнання спірного договору неукладеним. Неукладений договір не породжує для його сторін будь-яких прав та обов'язків. Сторони, відповідно до ст.14 ЦК України, не можуть бути примушені до дій, вчинення яких не є обов'язковим для них.
За таких обставин позивач стверджує, що сплата грошових коштів у сумі 10 918,62 грн. на користь відповідача здійснювалась за договором, який був визнаний судом неукладеним, тобто, без достатніх правових підстав. При цьому, на думку позивача, про незаконність отримання грошових коштів відповідачем позивач довідався після роз'яснення Київським апеляційним господарським судом 17.09.2010 постанови від 19.10.2009 у справі № 3/336.
Відповідач, не заперечуючи факту отримання від позивача спірних грошових коштів у сумі 10 918,62 грн., проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що так як перерахування спірних коштів відбулося 16.05.2007, позивачу безумовно було відомо, коли та з яких підстав він перерахував ці кошти, а тому позивачем порушено строк позовної давності щодо вимог про їх стягнення.
Судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що спірні грошові кошти у сумі 10 918,62 грн. (що перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 27 від 16.05.2007) були набуті відповідачем без достатніх правових підстав. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агора-Т» та ВАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (правонаступником якого є відповідач) був укладений договір № 1/07 від 06.03.2007 (копія - а.с.5).
Предметом названого договору було погашення витрат ВАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» за володіння земельними ділянками згідно договорів оренди земельних ділянок, укладених між відповідачем та Київською міською радою від 09.07.2004, та за користування зазначеними земельними ділянками згідно факту знаходження та експлуатації належних ТОВ «Агора-Т» об'єктів нерухомості за адресою м.Київ, вул. Фрунзе, 47.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст.180 ГК України).
Проаналізувавши зміст договору № 1/07 від 06.03.2007, судова колегія дійшла висновку, що за своєю правовою природою він є договором суборенди земельних ділянок, оскільки спрямований на узгодження сторонами строкового платного користування позивачем земельними ділянками (які перебувають в орендному користуванні відповідача) у зв'язку зі знаходженням та експлуатацією на цих земельних ділянках належних ТОВ «Агора-Т» об'єктів нерухомості за адресою м.Київ, вул. Фрунзе, 47.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються спеціальним законодавством.
Згідно ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час підписання сторонами договору № 1/07 від 06.03.2007) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Зі змісту договору № 1/07 від 06.03.2007 вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, які є обов'язковими при укладенні договору суборенди земельної ділянки, а саме: об'єкт суборенди; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в суборенду; умови збереження стану об'єкта суборенди; умови і строки передачі земельної ділянки суборендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України
За таких обставин судова колегія погоджується з доводами позивача про те, що договір № 1/07 від 06.03.2007 є неукладеним.
До аналогічного висновку (щодо неукладеності спірного договору) дійшов суд апеляційної інстанції при розгляді справи № 3/336 за позовом ТОВ «Агора-Т» до ВАТ «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» про визнання договору № 1/07 від 06.03.2007 недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 у справі № 3/336 позивачу було відмовлено в заявленому позові з тих підстав, що судом встановлено, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, а тому цей договір є неукладеним, та оскільки спірний договір не відбувся як факт, він не може бути визнаний недійсним.
Таким чином, місцевим господарським судом правильно встановлено, що оскільки договір № 1/07 від 06.03.2007 є неукладеним, спірні грошові кошти у сумі 10 918,62 грн. (що перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 27 від 16.05.2007 на виконання цього договору), були набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Разом з тим, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 10 918,62 грн. підлягають задоволенню.
При цьому судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Статтею 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абз.2 ч.5 ст.261 ЦК України).
З матеріалів справи встановлено, що 17.05.2007 на рахунок відповідача позивачем було перераховано 10 918,62 грн. згідно пл. доручення № 27 від 16.05.2007 (а.с.22) з призначенням платежу «Плата на відшкодування витрат за земельну ділянку зг. дог. № 1/07 від 06.03.2007р.».
Неукладений договір не породжує для його сторін будь-яких прав та обов'язків.
Оскільки договір № 1/07 від 06.03.2007 (який був вказаний позивачем в якості підстави платежу) є неукладеним, він ніколи не існував як правочин, а тому, згідно положень ст.1212 ЦК України, обов'язок по поверненню позивачу цих коштів (як безпідставно набутого майна) у відповідача виник з моменту їх отримання, а у позивача, відповідно, з цього моменту виникло право вимагати повернення цих коштів.
За таких обставин перебіг позовної давності для захисту порушеного права позивача щодо повернення йому відповідачем безпідставно отриманих коштів розпочався 18.05.2007 та сплинув 18.05.2010.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що перебіг позовної давності у даному спорі почався з дня прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 19.10.2009 у справі № 3/336 (якою було встановлено, що спірний договір є неукладеним).
Спори про встановлення юридичних фактів не відносяться до підвідомчості господарського суду.
Зміст договору № 1/07 від 06.03.2007 та фактичні обставини щодо його укладення були відомі позивачу як на момент перерахування спірних коштів, так і на момент його звернення до суду з позовом про визнання цього договору недійсним.
Висновок про те, що спірний договір є неукладеним, міститься в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції. Такого висновку суд дійшов в процесі розгляду справи за позовом ТОВ «Агора-Т» про визнання цього договору недійсним, оцінивши зміст договору та наявні докази по справі.
Тобто, наявний в постанові апеляційного суду по справі № 3/336 висновок про неукладення спірного договору не є встановленням юридичного факту, а є елементом оцінки судом об'єктивних обставин справи та визначення судом правомірності заявлених позивачем по справі № 3/336 вимог про визнання договору недійсним.
А тому висновок місцевого господарського суду про те, що перебіг позовної давності у даному спорі почався з дня прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 19.10.2009 у справі № 3/336 є помилковим та безпідставним.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач з даним позовом звернувся до суду 21.09.2011 (згідно штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва № 27485 від 21.09.2011), тобто, з пропуском строку позовної давності.
З матеріалів справи судом не вбачається будь-яких поважних причин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу в строк до 18.05.2010 звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.
Помилкова та невірна оцінка позивачем змісту договору № 1/07 від 06.03.2007 та наявних обставин не є поважною причиною та не може бути підставою для поновлення строку позовної давності.
Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем у запереченнях на позовну заяву (а.с.23) було заявлено суду першої інстанції про застосування до вимог позивача про стягнення 10 918,62 грн. позовної давності (з посиланням на те, що правочин по перерахуванню коштів у розмірі 10 918,00 грн. відбувся 16.05.2007 та на норми ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 10 918,62 грн. має бути відмовлено у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України у зв'язку зі спливом позовної давності.
Таким чином, наявний в оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 10 918,62 грн. підлягають задоволенню, є помилковим, зробленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, що згідно п.4 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування цього рішення в частині задоволення позовних вимог.
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що підстави для задоволення позову в частині стягнення в порядку ст.625 ЦК України втрат від інфляції та 3% річних (що нараховані на грошові кошти у розмірі 10 918,62) відсутні.
При цьому судова колегія виходить з наступного.
Стаття 1212 ЦК України (на підставі якої позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 10 918,62 грн.) відноситься до Глави 83 Підрозділу 2 Цивільного кодексу України, яка регулює недоговірні зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання;
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу наведеної норми вбачається, що у розумінні ст.625 ЦК України (якою встановлено відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання) інфляційні втрати та три проценти річних є правовим наслідком порушення боржником саме грошового зобов'язання.
Ці нарахування є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отриманням компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Вказана правова норма носить загальний характер, а встановлений нею обов'язок боржника сплатити інфляційні та 3% річних поширюється на зобов'язальні правовідносини, які виникають з різних підстав, але пов'язані з виконанням саме грошового зобов'язання.
Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, що випливає з правочину, змістом якого є сплата боржником грошей.
Однак, правовідносини між сторонами виникли на підставі ст.1212 ЦК України - у зв'язку з набуттям відповідачем без достатньої правової підстави майна позивача (у вигляді грошових коштів у розмірі 10 918,62 грн.).
При цьому, обов'язок відповідача по поверненню потерпілому (позивачу) його майна (у вигляді грошових коштів) не є тотожним грошовому зобов'язанню, оскільки цей обов'язок виник з іншої правової підстави (а саме, з підстав, передбачених ст.1212 ЦК України, - повернення безпідставно отриманого майна). А порядок відшкодування доходів від безпідставно набутого майна передбачений статтею 1214 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим судом підставно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 658,46 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1 422,41 грн.
Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 47/331 - підлягає скасуванню в частині задоволення позову з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 47/331 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 47/331 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора-Т» до Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» в частині задоволення позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
3. У позові про стягнення грошових коштів у сумі 10 918,62 грн. відмовити.
4. В іншій частині - рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агора-Т» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47В; код ЄДРПОУ 33639004) на користь Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут авіаційної технології» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19-21; код ЄДРПОУ 14308552) 367,00 (триста шістдесят сім) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 47/331 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Борисенко І.В.
Судді Шипко В.В.
Доманська М.Л.