"23" квітня 2012 р. Справа № 15/106-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі
суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012
у справі № 15/106-10
господарського судуХерсонської області
за позовомПриватного підприємства "Крат"
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
простягнення 86 681,12 грн.
за участю представників від:
позивача ОСОБА_5 (довір. від 16.03.2012р.)
відповідача не з"явився
Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.08.2011 р. у справі № 15/106-10, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р., задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Крат" (Позивач), стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (Відповідач) на користь Позивача 10 062,95 грн. основного боргу, 2 453,41 грн. - інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 604,60 грн., відсотків за користування чужими коштами в сумі 73 560,24 грн. На Відповідача покладено судові витрати.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 03.08.2011р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. у справі № 15/106-10, прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що він розрахувався з Позивачем готівкою, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.2008р. Судами попередніх інстанцій не прийнято як доказ дану квитанцію.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору поставки № 08/08 від 08.08.2007р., укладеного між Приватним підприємством "Крат" (Постачальник) і Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю металопрокат, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Товар на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до пункту 1.3. договору Постачальник поставляє Покупцю Товар партіями. На кожну партію складається рахунок-фактура, накладна, сертифікат якості (відповідності).
Згідно з пунктами 2.3, 2.5 договору передбачений порядок розрахунку, а саме розрахунок за Товар проводиться шляхом попередньої 100% оплати суми, згідно рахунку. Датою оплати товару вважається дата отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Пунктом 3.2. договору передбачено відповідальність за неналежне виконання Покупцем своїх зобов'язань щодо розрахунку з Постачальником, а саме у разі прострочення по оплаті за товар, Покупець повинен сплатити пеню 0,1% від вартості не сплаченого товару.
05.05.2008р. Відповідач в гарантійному листі просив ПП "Крат" відпустити йому дві тони арматури 12 НДЛ на суму 10 062,96 грн., та зобов'язався зробити оплату за отриманий товар до 25.05.2008 року. У випадку не оплати у встановлений термін, даний гарантійний лист передбачає можливість нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочки оплати з рахунку 1 % від суми прострочених зобов'язань, за кожний день прострочки.
Приватним підприємством "Крат" здійснено поставку товару -арматури № 12 НДЛ в кількості 2 тони на загальну суму 10 062,95 грн., що підтверджується видатковою накладною № 05/05 від 05.05.2008р.
Факт отримання товару Відповідачем в кількості дві тони арматури № 12 НДЛ підтверджується довіреністю серії ЯЕШ № 093942 від 05.05.2008р.
Приватне підприємство "Крат" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 86 681,12 грн., в тому числі 10 062,95 грн. - основного боргу, 2 453,41 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в розмірі 604,60 грн. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 73 560,24 грн.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав на їх обґрунтованість.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Факт передання продукції Позивачем підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 05/05 від 05.05.2008р. Відповідачем не сплачено за отриманий товар.
Договором встановлено сплату пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. А гарантійним листом передбачена відповідальності Покупця за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 % від суми прострочених зобов'язань , за кожний день прострочки.
Суд апеляційної інстанції посилається на статтю 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Лист підписаний СПД ОСОБА_4, адресований директору ПП "Крат" Герасимчуку В.В., в якому йдеться про зміну умов договору поставки, містить умову про посилення відповідальності Відповідача.
Відповідачем не доведено належним чином своєї правової позиції та не надано документальних доказів відповідно до статтей 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію Відповідача у будь - якій частині. Відповідач був зобов'язаний надати суду оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 24 від 06.05.208р., оригінал накладної № 05/05 від 05.05.2008р. та рахунку-фактури № 05/05 від 05.05.2008р. Даний документів суду надано не було.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції по даній справі не відповідають цим вимогам, а тому підлягають скасуванню.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки одна сторона (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 654 даного Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи гарантійний лист Відповідача щодо оплати за поставлений товар до 25.05.2008р. та можливість нарахування процентів за використання чужими грошовими коштами, як пропозицію про зміну договору, не обґрунтував свою позицію та не надав оцінки даному листу відповідно до вимог статей 654 Цивільного кодексу України та 188 Господарського кодексу України.
Судом апеляційної інстанції не надано оцінки копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 24, в якій вказується про прийняття ПП "Крат" 06.05.2008р. від СПД ОСОБА_4 суми 10 062,95 грн. за арматуру згідно накладної № 05/05 від 05.05.2008р. Дана квитанція скріплена печаткою ПП "Крат".
Погоджуючись з позицією місцевого господарського суду, Одеський апеляційний господарський суд вказав, що Відповідач не виконав вимоги його ухвал від 29.11.2011р., від 20.12.2011р. про надання оригіналу прибуткового касового ордера № 24 від 06.05.2008р. для проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Разом з тим, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач ніяким чином не спростував інформацію Відповідача про оплату суми 10 062,95 грн. за прибутковим касовим ордером № 24 від 06.05.2008р., зокрема, книгою реєстрації прибуткових касових ордерів.
Частина 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України допускає надання сторонами в судовому процесі належним чином засвідчених копій документів.
До касаційної скарги Відповідач надав оригінал прибуткового касового ордера № 24 від 06.05.2008р. про оплату ПП "Крат" суми 10 062,95 грн.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили.
Квитанція до прибуткового касового ордеру, видана підприємством, що прийняло готівку від підзвітної особи, разом із накладною на відпуск товарів (матеріальних цінностей), за які внесено готівку, є первинними документами, заповнені реквізити яких забезпечують ідентифікування дати, назви, кількості і вартості товарів, особи, що прийняла готівку у підзвіт, і особи (підприємства), що прийняла готівку за відпуск товару, для відображення у регістрах бухгалтерського обліку операцій з видачі готівки у підзвіт, оприбуткування придбаних за ці кошти товарів і витрачання готівки підзвітною особою.
Позивачем не враховано приписи Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. № 637, не надано Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів Приватного підприємства "Крат" та Касову книгу останнього (яка є документом первинного обліку готівки в касі), які за відсутності оригіналу касового ордера свідчать про проведення операції щодо сплати Позивачу коштів.
Вказані документи можуть слугувати в якості доказів отримання Позивачем спірних коштів за поставлений товар за договором поставки № 08/08 від 08.08.2007р.
Задовольняючи позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача процентів за користування чужими коштами в розмірі 73 560,24 грн., судами не визначено правової природи даних процентів.
Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Передбачена статтею 536 та статтею 625 Цивільного кодексу України законодавча умова про проведення боржником оплати кредитору за користування чужими коштами, має різну правову природу: у першому випадку -це правомірне користування чужими грошовими коштами, у другому -неправомірне користування чужими грошовими коштами. У обох випадках за користування чужими грошовими коштами визначається у відсотках річних.
Відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у формі сплати відсотків від простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення визначена законом як пеня (стаття 549 ЦК України) і є різновидом штрафних санкцій. Тобто, умова гарантійного листа про можливість нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за весь час прострочки виконання грошового зобов'язання за правовою природою має ознаки різновиду відповідальності у формі пені за прострочку виконання грошового зобов'язання.
Оскільки пунктом 3.2 договору передбачена відповідальність про сплату пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, судами не досліджено, як це узгоджується з відповідальністю за затримку виконання грошового зобов'язання, зазначеного в гарантійному листі і зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення господарського суду Херсонської області від 03.08.2011р., постанови Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. у справі № 15/106-10. Справа передається на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду відповідно до статті 111-12 ГПК України необхідно врахувати вказівки суду касаційної інстанції, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р., рішення господарського суду Херсонської області від 03.08.2011р. у справі № 15/106-10.
Справу № 15/106-10 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Головуючий - суддя Н.В. Капацин
Судді Ж.О. Бернацька
Д.С. Кривда