ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
06 квітня 2012 року № 2а-3608/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., судді Маруліної Л.О. та судді Чудак О.М.,
розглянув в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу
За позовом Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА - БАНК »
до треті особи Державної виконавчої служби України Відкрите акціонерне товариство «Деревообробний завод», Товариство з обмеженою відповідальністю «Куліндоровський індустріальний концерн», Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті»
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА -БАНК»(надалі -також «Позивач», «ПАТ «АЛЬФА -БАНК») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (надалі -також «Відповідач»), треті особи -Відкрите акціонерне товариство «Деревообробний завод»(надалі -також «Третя особа 1»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Куліндоровський індустріальний концерн»(надалі -також «Третя особа 2»), Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті»(надалі -також «Третя особа 3») про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України стосовно стягнення виконавчого збору у розмірі 1 051 875,00 грн. з грошових коштів, що були отримані від продажу предмети іпотеки, у межах виконавчого провадження ВП № 21668375; зобов'язання Державну виконавчу службу України вчинити дії щодо повернення (перерахунку) Публічному акціонерному товариству «АЛЬФА -БАНК»грошових коштів у розмірі 1 051875, 00 грн., що були утримані Державною виконавчою службою України в якості виконавчого збору з грошових коштів, отриманих від продажу предмету іпотеки у межах виконавчого провадження ВП № 21668375.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Позивач вважає протиправним дії Державної виконавчої служби України в частині утримання виконавчого збору з грошової суми, що була отримана від реалізації предмету іпотеки.
В обґрунтування протиправності дій Відповідача представник Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА -БАНК»посилався на те, що у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, зокрема у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Представник Відповідача, Державної виконавчої служби України, у судовому засіданні 29 березня 2012 року проти позовних вимог заперечила.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що на час розподілу державним виконавцем коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, Законом України «Про іпотеку»взагалі не передбачено порядок розподілу коштів.
Треті особи - Відкрите акціонерне товариство «Деревообробний завод», Товариство з обмеженою відповідальністю «Куліндоровський індустріальний концерн», Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті», - явку уповноважених представників в судове засідання 29 березня 2012 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Письмових пояснень щодо позовних вимог Суду не надали.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати експерта чи свідка.
Заслухавши представника Позивача, представника Відповідача, які не заперечували щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, та, враховуючи неявку представників третіх осіб, які були повідомлені про дату та час судового засідання належним чином, Суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як підтверджується матеріалами справи, 29 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «АЛЬФА -БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА -БАНК», та ТОВ «Куліндоровський індустріальний концерн» укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 402-МВ/07 від 27 жовтня 2007 року, відповідно до якого способом забезпечення виконання зобов'язань є іпотека нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Одеська обл., місто Одеса, вул. Партизанська, 16, яке належить на праві власності Третій особі 1.
29 жовтня 2007 року між ВАТ «Деревообробний завод»та ЗАТ «АЛЬФА -БАНК»укладено Договір іпотеки № 798/07, відповідно до якого Позивач набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Відтак, у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Куліндоровський індустріальний концерн» умов кредитного договору Позивачем було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення 20 вересня 2010 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 виконавчого напису № 5982.
Вищевказаний виконавчий напис було передано на виконання до Державної виконавчої служби України та 1 жовтня 2010 року Відповідачем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження.
8 лютого 2012 року було проведено прилюдні торги, що підтверджується копією Протоколу № 1-51/11 про проведення прилюдних торгів майна, що належить боржнику ВАТ «Деревообробний завод».
Згідно з копією Акту № 311/12 від 15 лютого 20012 року про реалізацію предмета іпотеки: стартова ціна -10 621 453,00 грн. без ПДВ, ціна продажу -10 625 000,00 грн. без ПДВ, відповідно переможцем прилюдних торгів є Товариство з обмеженою відповідальністю «А -РІАЛТІ».
14 лютого 2012 року Відповідачем винесено Постанову ВП № 21668375 про стягнення з боржника, Відкритого акціонерного товариства «Деревообробний завод», виконавчого збору у розмірі 13 592 69,97 грн. та винесено Розпорядження № 311/12 від 23 лютого 2012 року, відповідно до якого 9 466 875,00 грн. перераховано на рахунок Позивача з призначенням платежу: часткове погашення заборгованості ВАТ «Деревообробний завод»згідно виконавчого напису № 5298 від 20 вересня 2010 року приватного нотаріуса КМНО; 1 051 875,00 грн. перераховано на рахунок Відповідача, як виконавчий збір згідно з Постановою про стягнення з боржника виконавчого збору № 21668375 від 14 лютого 2012 року.
Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача стосовно стягнення виконавчого збору у розмірі 1 051 875,00 грн. у межах виконавчого провадження ВП № 21668375.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних дій з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до наступних висновків.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку»реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до частини 1, 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Як встановлено Судом 8 лютого 2012 року було проведено прилюдні торги з продажу нерухомого майна за адресою: Одеська область, місто Одеса, вул. Партизанська, 16, яке знаходиться в іпотеці відповідно до Іпотечного договору від 29 жовтня 2007 року № 798/07, переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «А -Ріалті». Ціну продажу встановлено 10 518 750,00 грн.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 13 592 699,72 грн.
Частиною 1 статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника), зокрема: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею:у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
23 лютого 2012 року Відповідач виніс Розпорядження № 311/12, відповідно до якого було перерахованого 1 051 875,00 грн. виконавчого збору на рахунок Відповідача згідно з Постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 21668375 від 14 лютого 2012 року.
В той же час, Суд звертає увагу, що грошові кошти в сумі 10 518 750,00 грн., отримані від реалізації заставленого майна, є недостатніми для задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, оскільки загальна сума заборгованості за кредитним договорм перевищує цю суму, що також підтверджується копією виконавчого напису, в якому запропоновано задовольнити вимоги у розмірі 13 592 699, 72 грн.
Відповідно до пункту 5.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій. Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
В той же час, в Оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 9 січня 2008 року № 7/9/1/13-08 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)»зазначено, що при здійсненні виконавчого провадження предметом якого є звернення стягнення на заставлене майно, постанова про стягнення виконавчого збору підлягає виділенню в окреме провадження, а звернення стягнення здійснюється на вільне від застави майно.
Отже, стягнувши виконавчий збір з коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, Відповідач порушив вимоги закону, оскільки суми грошових коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, не достатньо для задоволення вимог іпотекодержателя. Іншими словами Відповідач порушив процедуру розподілу грошових коштів, стягнутих з боржника, за рахунок реалізації майна, що перебуває в іпотеці Позивача.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що Відповідачем у спірних публічно-правових відносинах порушено принцип законності та обґрунтованості, закріплен в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що в свою чергу свідчить про порушення Відповідачем пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою закріплено, що суб'єкт владних повноважень має діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача та зобов'язання його перерахувати на користь Позивача грошових коштів у розмірі 1 051 875,00 грн. підлягають задоволенню.
Необґрунтованим є посилання представника Відповідача на пропуск Публічним акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК»строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки доказів на підтвердження того, що Позивач дізнався про порушення своїх прав раніше, аніж 6 березня 2012 року, представником Відповідача суду не було надано.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, враховуючи вимоги частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь Позивача 2 178, 19 грн. судових витрат.
Відповідно до викладених в Листі Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2011 року № 2135/11/13-11 роз'яснень, «з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача».
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73) стосовно стягнення виконавчого збору у розмірі 1 051 875,00 (один мільйон п'ятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять грн. 00 коп.) грн., з грошових коштів, що були отримані від продажу предмету іпотеки у межах виконавчого провадження ВП № 21668375.
3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73) вчинити дії щодо повернення (перерахунку) Публічному акціонерному товариству «АЛЬФА - БАНК»(код за ЄДРПОУ 23494714, 01001, м. Київ, вул. Дестинна, 4/6) грошових коштів у розмірі 1 051 875,00 (один мільйон п'ятдесят одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять грн. 00 коп.) грн., що були утримані Державною виконавчою службою України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73) в якості виконавчого збору, з грошових коштів отриманих від продажу предмету іпотеки у межах виконавчого провадження ВП № 21668375.
4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА -БАНКА» 2 178,19 грн. судових витрат з рахунків Державного бюджету України.
Головному управлінню Державного казначейства України в м. Києві забезпечити стягнення судових витрат в розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -Державної виконавчої служби України.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Є. Блажівська
Суддя О.М. Чудак
Суддя Л.О. Маруліна