4
Справа № 0908/252/2012
Провадження № 33/0990/115/2012
Категорія ст. 163-1 ч. 1 КУпАП України
Головуючий у 1 інстанції Кардаш О.І.
Суддя-доповідач Попович С.С.
18 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області Попович С.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Калуського міськрайонного суду від 21 лютого 2012 року, -
Вказаною постановою ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1., жителя АДРЕСА_1 гр. України
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 85 грн..
Оскаржуваною постановою судді Мельника В.М. визнано винуватим в тому, що він порушив порядок ведення податкового обліку, включивши до складу податкового кредиту за грудень 2008 року та липень 2009 року податок на додану вартість за операції, що проведені на підставі нікчемних правочинів, в результаті чого встановлено заниження ПДВ в декларації з ПДВ за грудень 2008 року в сумі 101 783 грн., за липень 2009 року 13 953 грн., включено до складу валових витрат за 2008 р. та 2009 р. податок на прибуток, що проведений на підставі нікчемних правочинів, в результаті чого встановлено заниження суми на прибуток в податкових деклараціях за 2008 рік в сумі 127 222 грн., за 2009 рік 17 441 грн..
Суддя мотивувала свою позицію тим, що вина ОСОБА_2 в скоєному доведена протоколом про адміністративне правопорушення та актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ від 29 листопада 2011 року. Без аналізу конкретних обставин по справі.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції присутнім не був, постанову отримав пізніше, постанову скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, мотивуючи свою позицію тим, що ДПІ самостійно в позасудовому порядку не вправі визнавати правочини і дані вказані платником податків в податкових деклараціях нікчемними, а має право тільки на звернення до суду з позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по таких правочинах, що підтверджується постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року по справі за його позовом якою податкові повідомлення-рішення по результатах вказаного акту перевірки визнано нечинними та скасовано.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляції, вважаю, що строк на оскарження постанови, виходячи зі змісту ст. 289 КУпАП, підлягає до поновлення, оскільки апелянт не був присутнім при розгляді справи суддею, а копія постанови у встановлений ст. 285 КУпАП 3-х денний строк вручена чи надіслана йому з отриманням про це достовірних даних не була.
А вирішуючи апеляційну скаргу по суті виходжу з наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Вивчивши матеріали адмінсправи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Ст. 38 КУпАП передбачає, що адмінстягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, при триваючому - у той же строк з дня його виявлення. В даному випадку правопорушення не є триваючим.
Як вбачається з протоколу про адмінправопорушення та акту перевірки від 29 листопада 2011 року працівники ДПІ вважають, що правопорушення були допущені у грудні 2008 року, липні 2009 року.
Строк накладення стягнення закінчується у першому випадку у березні 2009 року, а в другому у жовтні 2009 року. Проте тільки 12 грудня 2011 року працівниками ДПІ складено протокол про адміністративне правопорушення. На час його складення строк притягнення до відповідальності вже сплив. А до суду протокол поступив тільки 17 січня 2012 року.
Суддя розглянула матеріали адмінпротоколу і винесла постанову по суті після спливу вказаного строку.
До матеріалів адмінсправи долучено копію постанови оперуповноваженого ОРВ ВПМ Калуської оДПІ від 23 грудня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за невідомою частиною ст. 212 КК України, проте зі змісту цієї постанови не вбачається обставин котрі свідчили б про те, що нею вирішено питання щодо обставин по яких ОСОБА_2 притягнуто до адмінвідповідальності, хіба що навпаки. Якщо ж вважати, що так, то строк на притягнення до адмінвідповідальності сплив відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП 27 січня 2012 року. Оскаржувана постанова винесена після цього строку.
В той же час відповідно до змісту ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП ( «Обставини, що виключають провадження по справі» ) провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі при закінченні на момент розгляду справи строків, встановлених ст. 38 цього Кодексу.
А тому, при викладених обставинах суддя суду першої інстанції у всякому випадку не повинна була вирішувати справу по суті, а закрити по ній провадження вже по вказаній підставі.
При вирішенні справи суддя також не врахувала, що відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адмінправопорушення, крім іншого, повинно бути зазначено конкретно місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, при складанні протоколу особі роз"яснюються її права передбачені ст. 268 цього Кодексу, вручається копія протоколу, про що робиться відмітка у протоколі.
В даному випадку вимоги ст. 256 КУпАП не виконані, протокол складено загальними фразами, без вказання тих чи інших господарських операцій по яких мало місце порушення, без конкретизації інших фактичних обставин, ОСОБА_2 з протоколом та правами не ознайомлений, копія його йому не вручена і не надіслана по пошті. Дані про відмову в ознайомленні з протоколом відсутні.
Не суддя, а посадова особа, що складає протокол, має визначитись у вказаних питаннях та поставити у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що має бути відображено у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у підставності притягнення особи до адмінвідповідальності за конкретні дії.
Крім того, ст. 163-1 КУпАП передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідальність за неправильне нарахування та сплату в бюджет сум тих чи інших податків, ухилення від сплати податків, не може вважатись порушенням порядку ведення податкового обліку і регулюється іншими нормативними актами, в тому числі КК України. Тому відповідальність за такі порушення не може наступати саме за ст. 163-1 КУпАП.
При викладених обставинах слід прийти до висновку, що оскаржена постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства і підлягає скасуванню, а провадження по справі слід закрити у зв»язку з тим, що зі змісту протоколу про адмінправопорушення та інших матеріалів справи в діях ОСОБА_2 не вбачається події і складу правопорушення передбаченого саме ст. 163-1 КУпАП, а тому згідно ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 38, 245, 247, 256, 294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді.
Постанову судді Калуського міськрайонного суду від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження по справі закрити у зв»язку з відсутністю у його діях по справі події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 163-1 КУпАП.
Постанова остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Івано-Франківської області С.С. Попович