4
Справа № 1/0903/105/2011 Провадження № 11/0990/158/2012
Категорія ч. 1 ст. 125 КК України Головуючий у І інст. Атаманюк Р.І. Доповідач Попович С.С.
20 березня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого - судді Поповича С.С.
суддів Гриновецького Б.М., Хруняка Є.В.
засудженої ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Верховинського районного суду від 26 грудня 2011 року,-
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Замагора, жительку АДРЕСА_1, раніше не судиму, гр. України
визнано винуватою та засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до сплати 510 грн. штрафу.
Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1000 грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона умисно нанесла потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.
І, зокрема, що 25 серпня 2011 року біля 08 год. 45 хв. на речовому ринку в с. Верховина, де вони обоє здійснюють торгівлю промисловими товарами неподалік одна від одної, на грунті неприязних відносин між ними виникла сварка в ході якої ОСОБА_1 забігла в кіоск ОСОБА_2 та умисно нанесла їй удари в різні частини тіла металевою палицею, що використовується для розкладання товару, спричинивши тілесні ушкодження у виді забоїв м'яких тканин тім'яної ділянки голови, лівого променевого суглобу і лівої китиці з наявністю травматичних набряків та синців, а також синців в ділянках правого плеча, правого передпліччя, надчерев'я, правого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_1 в апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з підстав істотних порушень передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 367 КПК України, зазначивши, що суд не дослідив доказів у справі шляхом допиту підсудних, потерпілих, свідків і інше, які мав оцінити за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин в сукупності, спростувати істотні суперечності. Суд же не взяв до уваги її показань, показань свідка ОСОБА_3, а тільки взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4, що жиє з потерпілою в громадянському шлюбі, не взято до уваги надані нею суду пояснення її свідків, викладені у розписках, які нею було надано суду як доказ, не було допитано свідка ОСОБА_5 який давав пояснення в міліції по скарзі потерпілої, не встановлювалося при яких обставинах могла потерпіла отримати тілесні ушкодження, в порушення вимог ст. 328 КПК України не встановлено в чому полягає моральна шкода, така шкода судом не вмотивована, матеріальна шкода не доведена.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_1, котра доводи апеляції підтримала, потерпілу, яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Виходячи з вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 64 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді доказуванню підлягають подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину ), винуватість підсудного у вчиненні злочину та інші обставини.
Ст. 16-1 КПК України передбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Обвинувачення, як у даному випадку, здійснює потерпілий, захист підсудного сам підсудний, його захисник. Суд, зберігаючи об»єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов»язків і здійснення наданих їм прав.
Як зазначено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» суд має розглянути кримінальну справу виходячи з вказаних принципів і постановити відповідне рішення і не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
У п. 9 цієї ж Постанови вказується, що за змістом чинного законодавства виклик та допит нових свідків, проведення експертиз, витребування документів, давання судових доручень допускається тільки за клопотанням сторін.
Потерпіла у своїй скарзі до суду просила викликати та допитати в якості свідка як ОСОБА_4 так і інших осіб, але після, як це підтверджує протокол судового засідання не настоювала на виклику та допиті інших з вказаних нею свідків.
Засуджена ОСОБА_1, як це підтверджує протокол судового засідання, заявляла клопотання про долучення до справи письмових пояснень ряду осіб, суд клопотання задовольнив, але пояснень при матеріалах справи немає.
Визначаючись у цьому питанні колегія суддів виходить з того, що відповідно до чинного законодавства письмові пояснення громадян, не перевірені шляхом їх допиту в суді в якості свідків, не можуть бути належними доказами, а тому сам факт відсутності поданих ОСОБА_1 письмових пояснень не може бути підставою до скасування вироку суду.
Засуджена також заявляла клопотання і про допит ряду осіб в якості свідків, хоч про це в апеляції не вказує. Проте в ході розгляду справи після не підтримала цього клопотання, про що зазначено у протоколі судового засідання, і суд завершував розгляд справи не допитуючи цих свідків, що підтверджується і змістом поданого засудженою на протокол судового засідання зауваженням, в котрому вона про це не вказує нічого.
Факт спричинення легких тілесних ушкоджень і яких саме підтверджує акт судово-медичного освідування потерпілої від 25 серпня 2011 року № 482 з якого вбачається, що у потерпілої при її огляді одразу ж в день події вказаної у вироку дійсно було зафіксовано зазначені тілесні ушкодження ( а. с. 7-8 ).
ОСОБА_1 не заявляла клопотань про перевірку тим чи іншим шляхом обставин при яких потерпіла могла отримати такі тілесні ушкодження, в тому числі шляхом призначення експертизи.
Суд же по своїй ініціативі не вправі був сам допитувати тих свідків від допиту яких відмовилась засуджена та потерпіла чи по своїй ініціативі вирішувати інші зазначені питання.
А наданим з боку обох сторін доказам та дослідженим в ході судового слідства фактичним обставинам суд дав правильну оцінку, про що зазначено у вироку. І дійшов обґрунтованого висновку про винуватість засудженої у вчиненні злочину передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, що зазначено у вироку.
Частково задовольняючи цивільний позов потерпілої в частині стягнення суми у відшкодування моральної шкоди суд відповідно мотивував свою позицію, тому посилання апелянта на зворотнє не ґрунтується на матеріалах справи. А у відшкодування матеріальної шкоди ніяких сум судом не стягнуто.
Інших істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, котрі були б підставами до скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Верховинського районного суду від 26 грудня 2011 року щодо неї - без змін.
------------------------------ --------------------------------- ---------------------------- С. С. Попович Гриновецький Б.М. Хруняка Є.В.