ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
03 квітня 2012 року № 2а-18213/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Клименчук Н.М. та Маруліної Л.О.,
розглянув в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу
За позовом Акціонерного товариства відкритого типу «Галичфарм»
до Міністерства охорони здоров'я України
треті особи Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я
України,
ТОВ «Фармацевтична компанія «Вертекс»
про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання
вчинити дії
Акціонерне товариство відкритого типу «Галичфарм»(надалі -також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України (надалі -також «Відповідач»), за участю Державного експертного центру Міністерства охорони здоров'я України (надалі -також «Третя особа 1»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»(надалі -також «Третя особа 2»), в якому просило визнати нечинним та скасувати Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 461 від 3 серпня 2011 року в частині державної реєстрації лікарського засобу «МУКАЛТИН»(порошок (субстанція) у подвійних пакетах із плівки поліетиленової для виробництва нестерильних лікарських форм) виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»(який зазначений під № 3 у Переліку зареєстрованих лікарських засобів, які вносяться до державного реєстру лікарських засобів України (що міститься у додатку 1 до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 461 від 3 серпня 2011 року); зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України внести зміни до Державного реєстру лікарських засобів в частині виключення з Державного реєстру лікарського засобу «МУКАЛТИН»(порошок (субстанція) у подвійних пакетах із плівки поліетиленової для виробництва нестерильних лікарських форм) виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»; зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України анулювати реєстраційне посвідчення № UA/11655/01/01 від 3 серпня 2011 року, про реєстрацію лікарського засобу «МУКАЛТИН»(порошок (субстанція) у подвійних пакетах із плівки поліетиленової для виробництва нестерильних лікарських форм) виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс».
Позовні вимоги мотивовані тим, що Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 461 від 3 серпня 2011 року про реєстрацію лікарського засобу «МУКАЛТИН»виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»і видане на його підставі реєстраційне посвідчення UA/11655/01/01 від 3 серпня 2011 року є неправомірними і підлягають скасуванню, оскільки їх було прийнято (видано) з порушенням вимог чинного законодавства України.
Як зазначила в судовому засіданні представник Позивача, реєстрацію лікарського засобу «МУКАЛТИН»(порошок (субстанція) у подвійних пакетах із плівки поліетиленової для виробництва нестерильних лікарських форм) виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, процедури державної реєстрації лікарського засобу, та прав інтелектуальної власності Позивача, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг «Мукалтин»№ 10173.
Крім того, посилаючись на необхідність застосування у спірних правовідносинах аналогії закону, представник Позивача обґрунтовувала порушення Відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу вимог частини 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби».
Представник Відповідача -Міністерства охорони здоров'я України,-в судовому засіданні 7 лютого 2012 року проти позовних вимог заперечила, та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.
Додатково в обгрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при прийнятті оскаржуваного наказу Міністерство охорони здоров'я України, як суб'єкт владних повноважень, діяло відповідно до встановленої чинним законодавством процедури, не порушуючи прав Позивача, в тому числі прав інтелектуальної власності.
Представник Третьої особи 1 -Державного експертного центру Міністерства охорони здоров'я України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Особливу увагу представник Третьої особи 1 звернув на те, що наявність свідоцтва про державну реєстрацію лікарського засобу засвідчує лише те, що зазначений лікарський засіб є якісним, безпечним та ефективним та може застосовуватися в Україні, однак не надає права на використання спірного знака для товарів і послуг.
Третя особа 2 -ТОВ «Фармацевтична компанія «Вертекс», -явку уповноваженого представника в судове засідання 7 лютого 2012 року не забезпечило, про причини неявки суду не сповістило, про дату та час судового засідання повідомлене належним чином, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надало.
Заслухавши представника позивачів, представника Відповідача та Третьої особи 1, враховуючи неявку представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, Суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника Відповідача та Третьої особи 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Процедуру реєстрації лікарських засобів в Україні врегульовано нормами Закону України «Про лікарські засоби», Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 року № 376 (надалі -також «Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів»), Порядку проведення експертизи матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26 серпня 2005 року № 426 (надалі -також «Порядок проведення експертизи»).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»(в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного наказу) лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів визначено, що державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу здійснює МОЗ на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє) на такий засіб та контролю його якості, проведених Державним експертним центром МОЗ (далі -Центр), у порядку, визначеному МОЗ.
Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу. У заяві про державну реєстрацію лікарського засобу зазначаються: назва та адреса виробника; назва лікарського засобу і його торговельна назва; назва діючої речовини (латинською мовою); синоніми; форма випуску; повний склад лікарського засобу; показання та протипоказання; дозування; умови відпуску; способи застосування; термін та умови зберігання; інформація про упаковку; дані щодо реєстрації лікарського засобу в інших країнах. До заяви додаються: матеріали доклінічного вивчення, клінічного випробування та їх експертиз; фармакопейна стаття або матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу, проект технологічного регламенту або відомості про технологію виробництва; зразки лікарського засобу; його упаковка; документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору (частини 2, 3, 4 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»).
Порядок проведення експертизи реєстраційних матеріалів, зазначених у підпунктах 1 - 5 цього пункту, вимоги до них, порядок адаптації до стандартів Європейського Союзу та рекомендацій ВООЗ, у тому числі затвердження стандартів щодо обігу лікарських засобів, а також реєстрації лікарських засобів обмеженого застосування та тих, що виробляються згідно із затвердженими МОЗ прописами (інформація про склад, технологію виробництва, контроль якості та застосування лікарського засобу), визначає МОЗ. Експертизу реєстраційних матеріалів приводять експерти з відповідним рівнем кваліфікації та знань законодавства України, правил і норм Європейського Союзу, рекомендацій ВООЗ у сфері обігу лікарських засобів, положень Міжнародної конференції з гармонізації технічних вимог до реєстрації лікарських засобів для людини. При цьому експерт не повинен виконувати функції, у тому числі за межами експертного органу, що призводять до конфлікту інтересів. Вимоги до кваліфікації експертів та порядок їх атестації визначає МОЗ (пункт 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів).
Частинами 5, 6 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»визначено, що за результатами розгляду зазначених матеріалів Міністерство охорони здоров'я України або уповноважений ним орган у місячний термін приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу. Рішенням про державну реєстрацію затверджуються фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.
За результатами експертизи Центр готує вмотивовані висновки щодо ефективності, безпечності та якості лікарського засобу і рекомендує здійснити державну реєстрацію такого засобу або відмовити в ній. На підставі поданих Центром висновків та рекомендацій МОЗ у місячний строк приймає рішення про реєстрацію лікарського засобу або про відмову в такій реєстрації. Наказом МОЗ про державну реєстрацію лікарського засобу затверджується фармакопейна стаття або методи контролю його якості, інструкція з медичного застосування, листок-вкладиш з інформацією для пацієнта, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів та міжвідомчої бази даних про зареєстровані в Україні лікарські засоби (пункт 5 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів).
Як підтверджується матеріалами справи, Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 461 від 3 серпня 2011 року «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін у реєстраційні матеріали» (надалі -також «Наказ № 461») зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарські засоби згідно з переліком, зазначеним в додатку 1 (пункт 1 наказу).
Так, відповідно до пункту 3 Переліку зареєстрованих лікарських засобів, які вносяться до державного реєстру лікарських засобів України, затвердженого Додатком № 1 до Наказу № 461, Міністерством охорони здоров'я України зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарський засіб «Мукалтин»(форма випуску -порошок (субстанція) у подвійних пакетах із плівки поліетиленової для виробництва нестерильних лікарських форм; заявник -ТОВ «Фармацевтична фірма «Вертекс»; реєстраційна процедура -реєстрація на 5 років; номер реєстраційного посвідчення -UA/11655/01/01.
5 серпня 2011 року ТОВ «Фармацевтична фірма «Вертекс»видано Реєстраційне посвідчення № UA/11655/01/01 про реєстрацію лікарського засобу «МУКАЛТИН»(порошок (субстанція) терміном на 5 років.
Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 461 від 3 серпня 2011 року в частині державної реєстрації лікарського засобу «МУКАЛТИН»(порошок (субстанція) у подвійних пакетах із плівки поліетиленової для виробництва нестерильних лікарських форм) виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»(який зазначений під № 3 у Переліку зареєстрованих лікарських засобів, які вносяться до державного реєстру лікарських засобів України (що міститься у додатку 1 до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 461 від 3 серпня 2011 року) Позивач вважає протиправним та просить його скасувати та зобов'язати Відповідача анулювати видане на його підставі реєстраційне посвідчення.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України № 461 від 3 серпня 2011 року в частині державної реєстрації лікарського засобу «МУКАЛТИН», як рішення суб'єкта владних повноважень.
Підставами заявлених позовних вимог Позивачем, зокрема, визначено те, що при винесенні оскаржуваного наказу Відповідачем було порушено визначену чинним законодавством процедуру реєстрації лікарського засобу, оскільки не було враховано, що знак для товарів і послуг «Мукалтин»зареєстрований за Позивачем на підставі Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 10173, що, в свою чергу, призвело до порушення права інтелектуальної власності Позивача на захищений свідоцтвом знак «Мукалтин».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частиною 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»визначено, що для державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або мають відношення до об'єктів інтелектуальної власності, на які відповідно до законів України видано патент, заявник подає копію патенту або ліцензії, якою дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського засобу. Заявники подають лист, в якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом, не порушуються у зв'язку з реєстрацією лікарського засобу.
Положення, яке визначає механізм реалізації норми частини 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»закріплено в нормі частини 17 цієї ж статті, якою визначено, що у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні майнові права інтелектуальної власності, в тому числі при виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.
Легальне визначення поняття патенту міститься в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», Законі України «Про охорону прав на промислові зразки».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»:
•патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) -охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).
Винаходом (корисною моделлю) є результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології (статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
Згідно з частиною 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»:
патент -патент України на промисловий зразок;
запатентований промисловий зразок -промисловий зразок, на який видано патент.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного законодавства України патентом захищаються права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин чи породу тварин.
Співставлення вищенаведеного зі змістом частини 11 та 17 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»свідчить про те, що у випадку державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або мають відношення до об'єктів інтелектуальної власності, на які відповідно до законів України видано патент (тобто базуються або мають відношення до винаходу, корисної моделі, промислового зразка, сорту рослин чи породи тварин), заявник повинен подати копію патенту або ліцензії, якою дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського засобу. Заявники подають лист, в якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом, не порушуються у зв'язку з реєстрацією лікарського засобу.
Неподання вказаних документів є підставою для відмови у державній реєстрації лікарського засобу.
Представником Позивача не було надано Суду патенту, який би засвідчував відповідні права інтелектуальної власності Акціонерного товариства відкритого типу «Галичфарм»на відповідні об'єкти інтелектуальної власності.
В той же час, як підтверджується матеріалами справи, Акціонерне товариство відкритого типу «Галичфарм»є власником Свідоцтва на знак для товарів і послуг «Мукалтин»№ 10173 від 30 червня 1998 року (продовженого до 28 лютого 2016 року) (Том 1, а.с. 83, 84).
Однак, свідоцтво на знак для товарів і послуг -це відмінний від патенту охоронний документ, який захищає права на інші об'єкти інтелектуальної власності, аніж ті, які захищаються патентом.
Таким чином, підстави стверджувати про те, що Відповідачем при державній реєстрації лікарського засобу «МУКАЛТИН»на ім'я ТОВ «Фармацевтична компанія «Вертекс»було порушено вимоги частини 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»-відсутні.
До того ж, невірним є посилання представника Позивача на те, що в спірних правовідносинах підлягає застосуванню аналогія закону шляхом поширення положення частини 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»також і на об'єкти права інтелектуальної власності, які захищені свідоцтвом про знак для товарів і послуг.
Здійснюючи таке невірне розширювальне тлумачення змісту норми статті 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби», Позивач фактично перебирає на себе функції законодавця.
Суд акцентує особливу увагу на тому, що аналогія закону, як правовий спосіб заповнення прогалин у праві, -це застосування, у разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, закону, який регулює подібні суспільні відносини.
Стаття 8 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
В той же час, норма частини 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»регулює лише сферу суспільних відносин щодо захисту права інтелектуальної власності, яке захищене патентом, а не свідоцтвом на знак для товарів і послуг, а тому підстави для застосування аналогії частини 11 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»в спірних правовідносинах відсутні.
В ході розгляду справи Судом було перевірено документи, які подавалися ТОВ «Фармацевтична компанія «Вертекс»разом із заявою про державну реєстрацію лікарського засобу «МУКАЛТИН»(реєстраційне мікродосьє), з яких слідує, що ТОВ «Фармацевтична компанія «Вертекс»було подано всі передбачені статтею 9 Закону України «Про лікарські засоби»документи, необхідні для державної реєстрації лікарського засобу.
Об'єктивних доказів на підтвердження факту порушення Міністерством охорони здоров'я України процедури державної реєстрації лікарського засобу при винесенні оскаржуваного Наказу № 461 представником Позивача не надано, а Судом не встановлено.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що Позивачем не надано доказів протиправності оскаржуваного Наказу № 461 та виданого на його підставі реєстраційного посвідчення, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України надає право кожній особі, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.
Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, та, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Відтак, статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Оскаржуваним в частині Наказом № 461 було зареєстровано та внесено до Державного реєстру лікарських засобів України лікарський засіб «МУКАЛТИН»(форма випуску -порошок (субстанція) у подвійних пакетах із плівки поліетиленової для виробництва нестерильних лікарських форм; заявник -ТОВ «Фармацевтична фірма «Вертекс»; реєстраційна процедура -реєстрація на 5 років; номер реєстраційного посвідчення -UA/11655/01/01).
Відповідно до пункту 2.17 Порядку проведення експертизи державна реєстрація лікарського засобу -процедура, яка проводиться відповідно до вимог чинного законодавства та цього Порядку з метою надання дозволу для медичного застосування лікарського засобу. А відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»рішенням про державну реєстрацію затверджуються фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.
Відтак, свідоцтвом про реєстрацію лікарського засобу засвідчується те, що відповідний лікарський засіб є якісним, безпечним та ефективним, і може застосовуватися в Україні.
Суд акцентує особливу увагу на тому, що свідоцтво про реєстрацію лікарського засобу не є дозволом на використання знаку для товарів і послуг.
Крім того, за змістом статті 10 Закону України «Про лікарські засоби»виробництво лікарських засобів здійснюється фізичними або юридичними особами на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.
Вищевказане свідчить про те, рішення про державну реєстрацію лікарського засобу не є дозволом на його виробництво. Таке рішення є лише дозволом для медичного застосування лікарського засобу.
Крім того, вірним є посилання представника Третьої особи 1 на те, що, зареєструвавши лікарський засіб, заявник може не отримувати ліцензію на його виробництво та не здійснювати використання відповідного позначення.
Проаналізувавши надані представниками учасників процесу документи та вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про те, що представником Позивача не доведено факту порушення його прав оскаржуваним в частині Наказом № 461, оскільки не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок винесення даного наказу порушено або може бути порушено в майбутньому його охоронювані законом права та інтереси у публічно-правових відносинах.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що фактично у спірних правовідносинах порушене право Позивач трактує як порушення його права на використання знаку для товарів і послуг «Мукалтин»(який захищений відповідним свідоцтвом Позивача).
В контексті вищезазначеного Суд вважає за необхідне зазначити про те, що в публічно-правових відносинах фізичними та юридичними особами можуть реалізовувати різні за своїм характером права, однак, у випадку їх порушення (невизнання чи оспорення), такі права можуть отримати захист адміністративного суду лише в тому разі, коли їх було порушено в конкретних спірних публічно-правових відносинах і саме суб'єктом владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
Спірні в даній справі публічні правовідносин (виходячи з визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції», яке міститься в статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України) виникли між (1) Акціонерним товариством відкритого типу «Галичфарм» та (2) Міністерством охорони здоров'я України.
Відтак, для отримання судового захисту право чи інтерес, які Позивач вважає порушеними в спірних відносинах, повинні порушуватися безпосередньо (а не опосередковано) Міністерством охорони здоров'я України, і цей факт підлягає доведенню Позивачем.
Сам по собі факт прийняття рішення про реєстрацію лікарського засобу «МУКАЛТИН»не спричинив порушення права Позивача на використання знаку для товарів і послуг «МУКАЛТИН», як і не порушив охоронюваний законом інтерес Позивача на отримання відповідної вигоди від використання такого знака.
Суд повторно звертає увагу на те, що порушені права Позивача, на які він посилається, є приватно-правовими і не порушуються Міністерством охорони здоров'я України. І навіть у випадку презумпції порушення таких прав Позивача Третьою особою 2 (ТОВ «Фармацевтична компанія «Вертекс»), ним повинні бути обрані належні та допустимі способи захисту таких прав, які визначені статтями 16 та 432 Цивільного кодексу України.
До того ж, в матеріалах справи міститься Рішення Господарського суду міста Києва № 9/172 від 11 жовтня 2011 року (набрало законної сили 26 жовтня 2011 року), яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»припинити порушення, майнових прав інтелектуальної власності власника свідоцтва на знак на знак для товарів і послуг «Мукалтин»№ 10173 та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Вертекс»використовувати без дозволу Акціонерного товариства відкритого типу «Галичфарм»словесне позначення «МУКАЛТИН». Таким чином, право інтелектуальної власності Позивача на знак «Мукалтин»від порушень з боку ТОВ «Фармацевтична компанія «Вертекс»станом на даний час захищене в порядку господарського судочинства.
Судом також було проаналізовано на предмет дотримання Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення критерію рівності при розгляді усіх реєстраційних досьє на зареєстрований Відкритим акціонерним товариством «Київмедпрепарат», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернофарм»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»препарат «МУКАЛТИН». З наданих Суду доказів випливає, що у спірних правовідносинах Відповідач діяв в межах та на підставі чинного законодавства України.
Відтак, проаналізувавши матеріали справи, вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про те, що Позивачем в даній справі не надано суду доказів існування його порушеного права чи інтересу у публічно-правових відносинах з Відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі Позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді Л.О.Маруліна
Н.М. Клименчук