ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року 09:30 № 2а-730/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2011р. №0000444040, від 07.10.2011р. №0000704040
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 13.07.2011 р. № 0000444040, від 07.10.2011 р. № 0000704040.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав свої рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, яка свідчить про порушення ним положень Закону України "Про податок на додану вартість", просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 21.08.1999 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 20027449).
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків, на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві Трачука Б.О. про призначення документальної позапланової перевірки позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП "Стилет-Юг", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд", ПП "Югтрансагро", була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Стилет-Юг", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд", ПП "Югтрансагро" за 2008-2010 роки.
В ході перевірки встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентом ПП "Альтекс-Юг" ґрунтувалися на договорах поставки від 09.07.2010 р. № 519/1-53378, від 06.08.2010 р. № 180/1-55288, від 12.10.2010 р. № 510/1-56738, від 14.10.2010 р. № 510/1-56864, від 14.10.2010 р. № 510/1-56865, від 15.10.2010 р. № 510/1-56871, від 19.10.2010 р. № 510/1-56874, від 20.10.2010 р. № 510/1-56876, за якими контрагент, як постачальник, зобов'язувався передати у власність позивачу, як покупцю, товар -ріпак 1 класу врожаю 2010 року, сою врожаю 2010 року, пшеницю 6 класу врожаю 2010 року, а останній, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ПП "Альтекс-Юг" були видані позивачу відповідні видаткові та податкові накладні.
В той же час, враховуючи дані акту перевірки контрагента ПП "Альтекс-Юг" від 04.03.2011 р. № 607/23-2/37048928, яким встановлена відсутність у нього основних виробничих фондів, трудових ресурсів тощо, що свідчить про неможливість здійснення реалізації товарів з контрагентами-покупцями та укладення угод без мети настання реальних наслідків, відповідач дійшов висновку про безтоварність здійснюваних ним операцій, недійсність вчинених ним правочинів (укладених договорів) та складеної ним первинної документації (видаткових накладних, податкових накладних).
Взаємовідносини позивача з контрагентом ПП "Агропрайд" ґрунтувалися на договорах від 23.09.2009 р. № 180/11-46936, від 02.12.2009 р. № 510/11-52362, від 12.07.2010 р. № 519/1-53428, за якими контрагент, як постачальник, зобов'язувався поставити та передати у власність позивачу, як покупцю, товар -ріпак 2 класу врожаю 2010 року, сою врожаю 2009 року, пшеницю 5 класу врожаю 2010 року, а останній, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ПП "Агропрайд" були видані позивачу відповідні видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.
В той же час, враховуючи дані акту перевірки контрагента ПП "Агропрайд" від 03.03.2011 р. № 601/23-2/35870453, яким встановлено, що по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару та операцій з даним товаром, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, відповідач дійшов висновку про безтоварність здійснюваних ним операцій, недійсність вчинених ним правочинів (укладених договорів) та складеної ним первинної документації (видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних).
Взаємовідносини позивача з контрагентом ПП "Стилет-Юг" ґрунтувалися на договорах від 17.10.2010 р. № 400/1-56789, від 19.10.2010 р. № 500/1-56794, від 19.10.2010 р. № 510/1-56955, від 24.10.2010 р. № 510/1-57006, від 26.10.2010 р. № 510/1-57035, від 28.10.2010 р. № 500/1-57057, від 01.11.2010 р. № 510/1-57065, від 04.11.2010 р. № 510/1-57101, від 10.11.2010 р. № 510/1-57085, від 12.11.2010 р. № 500/1-57087, за якими контрагент, як постачальник, зобов'язувався поставити та передати у власність позивачу, як покупцю, товар -ріпак 1 класу врожаю 2010 року, сою врожаю 2010 року, ячмінь 3 класу врожаю 2010 року, насіння соняшнику врожаю 2010 року, соняшник 1 класу врожаю 2010 року, а останній, зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ПП "Стилет-Юг" були видані позивачу відповідні видаткові та податкові накладні.
В той же час, враховуючи дані акту перевірки контрагента ПП "Стилет-Юг" від 09.03.2011 р. № 614/23-2/37048886, яким встановлено, що по ланцюгу постачання від постачальника до покупців не встановлено руху фактичного товару та операцій з даним товаром, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, відповідач дійшов висновку про безтоварність здійснюваних ним операцій, недійсність вчинених ним правочинів (укладених договорів) та складеної ним первинної документації (видаткових накладних, податкових накладних).
Крім цього, в ході перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді позивач не мав взаємовідносин з ПП "Югтрансагро".
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.06.2011 р. № 446/40-40/20027449, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 985 274,48 грн., у тому числі по періодах: за липень 2010 року на суму 54 602,88 грн., за серпень 2010 року на суму 7 577,14 грн., за жовтень 2010 року на суму 505 143,88 грн., за листопад 2010 року на суму 348 587,35 грн., за грудень 2010 року на суму 69 363,23 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 567 323,90 грн., яка підлягає зменшенню за серпень 2010 року -54 602,88 грн., за вересень 2010 року -7 577,14 грн., за листопад 2010 року -505 143,88 грн.; завищено залишок від'ємного значення за листопад 2010 року на загальну суму 348 587,35 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 69 363,23 грн.; занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахування залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 417 950,58 грн., за грудень 2010 року, яка підлягає донарахуванню.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 22.06.2011 р. № 1825/1 були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких прийнято рішення від 08.07.2011 р. № 19137/10/40-447, яким висновки акту перевірки були викладені в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 960 236,45 грн., утому числі по періодах: за липень 2010 року на суму 29 564,85 грн., за серпень 2010 року на суму 7 577,14 грн., за жовтень 2010 року на суму 505 143,88 грн., за листопад 2010 року на суму 348 587,35 грн., за грудень 2010 року на суму 69 363,23 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 542 285,87 грн., які підлягають зменшенню за серпень 2010 року -29 564,85 грн., за вересень 2010 року -7 577,14 грн., за листопад 2010 року -505 143,88 грн.; завищено залишок суми від'ємного значення за листопад 2010 року на загальну суму 348 587,35 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 69 363,23 грн.; занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахування залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 417 950,58 грн., за грудень 2010 року, яка підлягає донарахуванню.
На підставі акта перевірки від 17.06.2011 р. № 446/40-40/20027449, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. № 0000444040, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 542 285,87 грн. (в т.ч. за серпень 2010 року на 29 564,85 грн., за вересень 2010 року на 7 577,14 грн., за листопад 2010 року на 505 143,88 грн.) та від 13.07.2011 р. № 0000434040, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 417 951,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 313 463,00 грн.
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач, використовуючи надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації у місті Києві, за результатами розгляду якої, рішенням від 03.10.2011 р. № 9821/10/25-114, скарга була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. № 0000444040 залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. № 0000434040 частково скасоване, шляхом зменшення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 104 487,00 грн.
З урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві про результати розгляду первинної скарги, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. № 0000704040, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 417 951,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 208 976,00 грн.
14.10.2011 р. позивач звернуся з повторною скаргою № 2312/1 до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.07.2011 р. № 0000444040, від 07.10.2011 р. № 0000704040, за результатами розгляду якої, скарга була залишена без задоволення, а рішення -без змін.
Така позиція відповідача є необґрунтованою виходячи з наступного.
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.
Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Отже, витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.
Відповідно до пп.7.7.1. п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп.7.7.2. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка
може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Таким чином, взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними видатковими та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Крім цього, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.
Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 13 липня 2011 року № 0000444040 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад 2010 року у розмірі 542 285,87 грн. та від 07 жовтня 2011 року № 0000704040 про донарахування ПДВ у розмірі 417 951,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 208 976,00 грн.
Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій