ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 квітня 2012 року 08:32 № 2а-16423/11/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків; заступника начальника Л.О. Гнатко
про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 року № 0000244040, №0000254040, № 0000264040
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Юзина О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 (довіреність № 57/А від 13.02.2012 р.)
від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність № 572/9/10-130 від 23.03.2012 р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 09.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків; заступника начальника Л.О. Гнатко про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 року № 0000244040, № 0000254040, № 0000264040.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-16423/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 09.04.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 травня 2011 р. № 0000264040, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010 року у розмірі 757 006,00 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 травня 2011 р. № 0000244040, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 408 853,00 грн., у т.ч. 233 630,00 грн. -за основним платежем та 175 223,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 травня 2011 р. № 0000254040, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4 319 243,75 грн., у т.ч.3 455 395,00 грн. -за основним платежем та 863 848,75 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення (різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду) на загальну суму 2 583 162, 00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 233 630, 00 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 2 349 531, 00 грн., а також п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 757 006, 00 грн. та заниження суми податку на прибуток всього в сумі 3 455 395, 00 грн.
На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано валові витрати, а також включено до складу податкового кредиту та визначено до бюджетного відшкодування за перевіряємий період суми ПДВ, що були сплачені контрагенту ТОВ «Шторм»за фактично поставлений товар (зернові), згідно наданих до перевірки та матеріалів справи договорів, прибуткових та податкових накладних, а фактичне постачання такого товару також підтверджується складськими квитанціями (щодо зберігання товару) та товаротранспортними накладними (щодо його перевезення), та крім того податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах були в повному обсязі задекларовані контрагентом позивача ТОВ «Шторм»для сплати до Державного бюджету, а отже внаслідок зазначених господарських відносин не було завдано шкоди Державному бюджету України, та відповідно позивач мав всі необхідні правові підстави для формування відповідних валових витрат, а також включення до складу податкового кредиту та визначення до бюджетного відшкодування за перевіряємий період сум ПДВ, що були належним чином сплачені ним контрагенту ТОВ «Шторм»в ціні придбаного товару, який в свою чергу на момент здійснення таких правовідносин із позивачем був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Шторм»не були визнані в судовому порядку недійсними, контрагент був внесений до ЄДРПОУ, та був відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Шторм».
Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено від'ємне значення (різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду) на загальну суму 2 583 162, 00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 233 630, 00 грн. та завищено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 2 349 531, 00 грн., а також п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 757 006, 00 грн. та занижено суму податку на прибуток всього в сумі 3 455 395, 00 грн.
В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що оскільки за результатами перевірок контрагентів ТОВ «Шторм» (по третьому ланцюгу взаємовідносин) було встановлено порушення кримінальних справ щодо фіктивного підприємництва по зазначених контрагентах (ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»), то відповідно правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Шторм»мають ознаки нікчемності та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже в момент вчинення таких правочинів між позивачем та ТОВ «Шторм»сторонами не було додержано вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого не можуть виникати як валові витрати, так і податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(код за ЄДРПОУ 20027449) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Шторм»(код за ЄДРПОУ 31657105) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.
За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 14.04.2011 р. № 830/2312/20027449, в якому встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення (різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду) на загальну суму 2 583 162, 00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет в розмірі 233 630, 00 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 2 349 531, 00 грн., а також п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 757 006, 00 грн. та заниження суми податку на прибуток всього в сумі 3 455 395, 00 грн.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.05.2011 року № 0000244040, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 408 853,00 грн., з них 233 630, 00 грн. та нараховані штрафні санкції (штраф) у розмірі 175 223,00 грн.; від 10.05.2011 року № 0000254040, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 757 006,00 грн., за 1 квартал 2010 р; від 10.05.2011 року № 0000264040, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем на 3 455 395,0 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 863 848,75 грн.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до податкового органу вищої інстанції.
Так, за результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, 11 жовтня 2011 р. ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»отримало від Державної податкової служби України рішення про результати розгляду скарги від 07.10.11р. №3223/6/10-2115, згідно якого ДПС України залишає без змін:
- податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 10 травня 2011 року № 0000244040, № 0000254040, № 0000264040;
- рішення ДПА у м. Києві від 25.07.2011 р. № 7654/10/25-114, прийняте за розглядом первинної скарги;
- повторну скаргу позивача від 04.08.2011 р. вих. 2057/1 -без задоволення.
Зважаючи на викладене, не погоджуючись із прийняттям відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень від 10 травня 2011 року № 0000244040, № 0000254040, № 0000264040, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача, висновок відповідача про порушення ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, ґрунтується виключно на висновках інших податкових органів, що зроблені останніми за наслідками перевірки контрагентів контрагента позивача ТОВ «Шторм», а саме: ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»(тобто по третьому ланцюгу взаємовідносин).
Отже, як вбачається з Акта перевірки позивача, оскільки при перевірці контрагентів контрагента позивача ТОВ «Шторм»(а саме: ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»- третій ланцюг взаємовідносин), контролюючими органами було встановлено наявність порушених кримінальних справ відносно фіктивного підприємництва по зазначених контрагентах, то відповідно правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Шторм»мають також ознаки нікчемності та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже в момент вчинення таких правочинів між позивачем та ТОВ «Шторм»сторонами не було додержано вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок чого не можуть виникати як валові витрати, так і податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.
Вивчивши наявні матеріали справи, та норми законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд не може погодитися із таким висновком податкового органу, та вважає за необхідне зазначити зокрема наступне.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до довідки з ЄДРПОУ, оптова торгівля зерном є основним видом діяльності позивача.
Так, в періоді, що перевірявся позивачем було здійснено закупівлю зернових (пшениця, ячмінь, соняшник, ріпак) -(надалі -зерно) у ТОВ «Шторм»на підставі 151 договору купівлі-продажу, укладених протягом 14.01.2010 р. по 13.08.2010 р.
Реєстр укладених договорів із ТОВ «Шторм»був наданий позивачем до матеріалів справи.
Також, як видно з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, договори купівлі-продажу, укладені позивачем із ТОВ «Шторм», були підписані належним чином зареєстрованими та діючими юридичними особами, що мали статус платника ПДВ, були включені до ЄДРПОУ, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними, та був відсутній вирок суду щодо посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Шторм».
Крім того, позивач повністю розрахувався з ТОВ «Шторм»за поставлену продукцію, що підтверджується реєстром банківських виписок (копія якого надана позивачем до матеріалів справи) всього на загальну суму 16 709 339,09 грн., в тому числі позивачем сплачено в ціні товару ПДВ -всього на 2 784 889,85 грн.
Правильність проведення розрахунків також зазначена відповідачем на 10 стор. Акта перевірки.
Загальна вага закупленого у ТОВ «Шторм»у 2010 році зерна відповідно до договорів становить 10 735,30 тонн.
Придбання позивачем зерна підтверджується також 182 видатковими накладними та податковими накладними (реєстр яких також наданий позивачем до матеріалів справи), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Зокрема, дані щодо податкових накладних також наведені в Акті перевірки на стор. 5-10., де податковий орган не наголошував на їх дійсності та невідповідності вимогам законодавства.
Так, з огляду наявних матеріалів справи, судом вбачається наступне.
Відповідно до умов вищезазначених договорів купівлі-продажу, укладених позивачем з ТОВ «Шторм», на останнього покладається обов'язок поставити зерно на умовах DDU (Інкотермс 2000 р.) автомобільним транспортом на Закрите акціонерне товариство «Укрелеваторпром»(далі -ЗАТ «Укрелеваторпром»).
Факт поставки зерна підтверджується 382 товарно-транспортними накладними (реєстр яких наданий позивачем до матеріалів справи), оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки належне оформлення зазначених товарно-транспортних накладних відповідачем не заперечувалось.
Всього, згідно матеріалів справи, за 2010 рік, відповідно до товарно-транспортних накладних, ТОВ «Шторм»поставлено позивачу 10 735,30 тонн зерна.
Як також підтверджується наявними матеріалами справи, в подальшому придбане позивачем зерно у ТОВ «Шторм», було передано на зберігання ЗАТ «Укрелеваторпром»(м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1).
Відповідно до умов договору про надання послуг за перевалки зерна № 3108/09 від 31 серпня 2009 року, укладеного між Позивачем та ЗАТ «Укрелеваторпром»- сертифікованим зерновим складом, останній взяв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги по перевалці зерна.
Під перевалкою розуміється (ст. Тлумачення термінів Договору):
- комплекс послуг з вивантаження Вантажу з одного транспортного засобу і навантаження його на інший транспортний засіб;
- організація вивантаження вантажу з автомобільного транспорту, морського транспорту на дільниці залізничного та автомобільного приймання Виконавця;
- приймання, розміщення та зберігання Вантажу в ємкостях Виконавця.
Згідно з ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складську квитанцію. Ця норма кореспондує із ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», відповідно до якої, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
Складська квитанція підтверджує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Складська квитанція не є цінним папером чи товаророзпорядчим документом. При витребуванні сільськогосподарської продукції зі складу складська квитанція повертається, а на повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки «Погашено», про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.
Таким чином, суд погоджується із тією позицією позивача, що факт приймання зерна, поставленого ТОВ «Шторм», підтверджується складськими квитанціями, виписаними ЗАТ «Укрелеваторпром»- надалі -«УЄП»у відповідності до вимог чинного законодавства.
Копія реєстру складських квитанцій надана позивачем до матеріалів справи.
Також, наявними матеріалами справи підтверджується той факт, що в подальшому позивач, на підставі контрактів по експорту зерна (реєстр експортних договорів наданий позивачем до матеріалів справи) вивіз зерно (у тому числі закуплене у ТОВ «Шторм») за територію України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, коносаментами та іншими митними документами (реєстр яких також наданий позивачем до матеріалів справи).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт, що зерно, яке було придбано за договорами купівлі-продажу в контрагента ТОВ «Шторм», в подальшому було використане позивачем в його господарській діяльності, а саме -для оптової торгівлі зерном та його подальшого експорту, що підтверджується товаротранспортними накладними, складськими квитанціями, експортними контрактами, а також іншими експортними документами, які підтверджують факт експорту.
Як вбачається з Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, а також п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями.
У відповідності до вказаної норми п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
На думку відповідача, валові витрати позивача, понесені у зв'язку з купівлею зерна у ТОВ «Шторм», не пов'язані з веденням позивачем господарської діяльності, оскільки мають відношення до придбання зерна за нікчемними договорами, у зв'язку із порушенням кримінальних справ відносно контрагентів ТОВ «Шторм»(а саме: ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», по третьому ланцюгу взаємовідносин).
Суд не може погодитися з такою позицією відповідача, оскільки, по-перше, як було зазначено вище та підтверджується наявними у справі доказами, позивачем було доведено суду пов'язаність понесених витрат з процесом підготовки, організації, та продажу зерна придбаного в ТОВ «Шторм», із його безпосередньою господарською діяльністю, та по-друге, як видно із матеріалів справи, та не було заперечено відповідачем, у перевіряємому періоді позивач не мав жодних правовідносин із ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», а тому підстав для визнання угод між позивачем та ТОВ «Шторм» нікчемними внаслідок проведених перевірок та встановлених даних по ТОВ «Елфра Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»- у відповідача не було, і такі посилання є безпідставними, та такими що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства
Також, суд не погоджується із висновком відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, згідно з яким, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».
Аналіз вищевказаної статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, дозволяє зробити висновок, що до складу валових витрат не відносяться витрати, які взагалі не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами.
Суд звертає увагу, що саме так розтлумачив положення цієї статті Вищий господарський суд України у своїй постанові від 08.07.2004 р. по справі № 5/1176-2/100, а саме: за своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.
У відповідності до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Виходячи зі змісту вказаної статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати можуть підтверджуватися або документом, що засвідчує списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або документом, що засвідчує оприбуткування платником податку товарів або фактичне отримання ним результатів робіт (послуг).
Як було зазначено вище, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, при проведенні перевірки позивач надав контролюючому органу всі документи, що підтверджують оприбуткування зерна, отриманого від ТОВ «Шторм», рахунки від постачальника та банківські виписки, що засвідчують списання коштів з банківського рахунку позивача на оплату таких товарів, а отже -документи, що документально підтверджують валові витрати.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось відповідачем, податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах були в повному обсязі задекларовані контрагентом позивача ТОВ «Шторм»для сплати до Державного бюджету, а отже внаслідок зазначених господарських відносин не було завдано шкоди Державному бюджету України, та відповідно позивач мав всі необхідні правові підстави для формування відповідних валових витрат по правовідносинах із ТОВ «Шторм в перевіряємому періоді.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінам та доповненнями, а отже, прийняті на підставі такого протиправного висновку податкові повідомлення-рішення № 0000254040 та № 0000264040 від 10.05.2011 р. - підлягають скасуванню.
Також, відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем, на думку відповідача, було порушено вимоги п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями.
Суд також не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.
У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Як видно з наявних матеріалів справи, позивач повністю виконав вимоги вказаних статей податкового законодавства, оскільки сформовану суму від'ємного значення різниці податкового кредиту та податкового зобов'язання було належним чином оплачено на користь ТОВ «Шторм», що також підтверджується в Акті перевірки (стор. 10 Акту).
Крім того, як було зазначено позивачем, та підтверджується наявним матеріалами справи, суми податку на додану вартість за вересень, жовтень 2010 року до складу податкового кредиту позивачем не включалися, у зв'язку із анулюванням у ТОВ «Шторм»свідоцтва платника ПДВ.
Так, Державна податкова адміністрація України у своєму листі від 11.04.2008 р. № 7627/7/16-0117 чітко підтвердила виключність вищевказаних умов для отримання права на бюджетне відшкодування, зазначивши, що для отримання права на бюджетне відшкодування Законом встановлено додаткові дві умови: а) перша - від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду (не бути погашеними додатними податковими зобов'язаннями наступного періоду); б) друга - таке від'ємне значення повинно бути оплачене постачальникам товарів (послуг).
Отже, суд погоджується із позицією позивача, що останнім було вірно розраховано суму бюджетного відшкодування по ПДВ, а висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим, та таким що не підтверджується допустимими доказами у справі.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як видно з наявних матеріалів справи, що також не заперечувалось відповідачем, податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Шторм», містили всі необхідні обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак були належним чином оформленими, що також підтверджено контролюючим органом на стор.10 Акта перевірки.
Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, у періоді, що перевірявся, і позивач і його контрагент - ТОВ «Шторм»були зареєстровані платниками ПДВ, знаходились в ЄДРПОУ, та установчі документи ТОВ «Шторм»не були визнані в судовому порядку недійсними, а також був відсутній вирок щодо посадових осіб ТОВ «Шторм».
В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Жодних доказів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Шторм»та наявності вироку суду щодо таких осіб, - відповідачем до матеріалів справи надано не було, а отже не було доведено, з яких підстав відповідачем були зроблені висновки про нікчемність (фіктивність) правочинів позивача із зазначеним контрагентом.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.
З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, відповідачем не було допустимими доказами доведено суду завдання шкоди Державному бюджету внаслідок правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Шторм», оскільки як було зазначено вище та не заперечувалося відповідачем, всі податкові зобов'язання по ТОВ «Шторм»були в повному обсязі задекларовані останнім для сплати до Державного бюджету.
Також, суд також вважає, що відповідачем було безпідставно зроблено висновок відносно участі позивача в незаконній діяльності зовсім інших компаній по ланцюгу: ТОВ «Елфра Диспплей»та ТОВ «Е-Восток Україна», оскільки у правовідносинах із наведеними компаніями позивач не перебував.
Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, і позивачем і контрагентом ТОВ «Шторм»податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах були в повному обсязі задекларовані для сплати до Державного бюджету, а отже внаслідок зазначених господарських відносин не було завдано жодної шкоди Державному бюджету України.
Зазначене також не було допустимими доказами заперечено представником відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, висновки відповідача, які допускають факт існування можливості того, що позивач є вигодонабувачем в протиправних схемах із податками, зроблені податковим органом без жодних документально-підтверджених фактів.
З даного питання суд також звертає увагу на узагальнену практику Вищого адміністративного суду України, що викладена в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.
Так, оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Отже, проаналізувавши висновки, викладені в Акті перевірки позивача, суд приходить до висновку, що відповідач не мав відповідних підстав для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Шторм» нікчемними, у зв'язку з тим, що сторонами не виконувалися вимоги, передбачені ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, оскільки:
- на момент здійснення правочинів обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності й були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
- волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі (кожен з учасників був зацікавлений у виконанні договорів поставок, жоден з учасників не здійснював операцію примусово);
- правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- в Акті перевірки не наведено аргументів та фактів на користь того, що зміст правочинів суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».
Однак, як було встановлено судом, та не було заперечено представником відповідача, станом на день винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, жодного судового рішення, яким було б доведено вказаний умисел з боку посадових осіб ТОВ «Шторм»та позивача, прийнято не було.
Таким чином, вищенаведені факти свідчать про те, що договори, які укладались між позивачем та ТОВ «Шторм» були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак, відповідач не мав відповідних правових підстав для визнання таких правочинів нікчемними.
Так, згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти виключно в межах наданих Конституцією та законами України повноважень.
Також, в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11а (узагальнення практики) Вищий адміністративний суд України, зокрема, висловив позицію, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції;
- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;
- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
Отже, з переліку документів, наведених в Акті перевірки, даними яких обґрунтовуються висновки перевіряючих та на яких базуються оспорювані податкові повідомлення-рішення, вбачається, що відповідачем дослідження реальності проведення позивачем операцій з його контрагентами по придбанню товарів та їх подальшій реалізації не проводилося, руху активів не відслідковувалось, та зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача не здійснювався.
Крім того, в підтвердження своєї нормативно-правової позиції, позивачем було надано до матеріалів справи реєстр документів (та фактично надано, зазначені в такому переліку документи), якими підтверджується факт подальшої реалізації придбаної сільськогосподарської продукції третім особам із зазначенням реквізитів таких контрагентів, видаткових документів та місць складування та передачі таких товарів.
Також, як було зазначено вище, позивачем до матеріалів справи було надано реєстр документів (а також самі документи, перелічені в реєстрі), що підтверджують транспортування та складування зернових, попередньо придбаних у ТОВ «Шторм», що в подальшому були реалізовані третім особам.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства, а також той факт, що позивач придбав товар у ТОВ «Шторм»з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а також те, що придбання товарів супроводжувалось отриманням податкових накладних, які містили всі обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, та беручи до уваги цивільну дієздатність учасників господарських відносин, та не завдання шкоди державному бюджету внаслідок таких правовідносин, суд вважає безпідставним зменшення відповідачем податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування позивачу по господарських операціях з ТОВ «Шторм».
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.05.2011 р. № 0000244040, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 408 853,00 грн. - є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 року № 0000244040, №0000254040, № 0000264040.
Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 року № 0000244040, №0000254040, № 0000264040.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судових дебатах представники позивача не наголошували на вимозі щодо відшкодування позивачу судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 травня 2011 р. № 0000264040, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010 року у розмірі 757 006,00 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 травня 2011 р. № 0000244040, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 408 853,00 грн., у т.ч. 233 630,00 грн. -за основним платежем та 175 223,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 травня 2011 р. № 0000254040, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4 319 243,75 грн., у т.ч.3 455 395,00 грн. -за основним платежем та 863 848,75 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.04.2012 р.