ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року № 2а-18023/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. розглянувши письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума"
до Київської регіональної митниці
про скасування рішень від 10.10.2011р. №100000006/2011/412902/1, №100000006/2011/412902/1
05 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгума»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило:
- Скасувати рішення Київської регіональної митниці про відмову підтвердження заявленої Позивачем митної вартості та в скасуванні Рішення про визначення митної вартості № 100000006/2011/412902/1 від 10.10.2011 року;
- Скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості № 100000006/2011/412902/1 від 10.10.2011 року;
- Зобов'язати Київську регіональну митницю (КРМ) визначити митну вартість товару за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а саме в розмірі 4000, 00 (доларів США) за тону каучукового натурального латексу підвулканізованого марки Revultex LA (код УКТЗЕД -4001100000) (далі -Товар)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно Зовнішньоекономічного контракту та Інвойсу до нього вартість Товару була встановлена на рівні 4000 дол. США за 1000 кг. Тому, Позивач обґрунтовано з метою оформлення 10000 кг. вказав в Декларації митної вартості форми ДМВ-1 загальну вартість партії Товару у сумі 40000 дол. США. Проте, Відповідач не погодився з визначеною Позивачем вартістю Товару та застосував 6 резервний метод в порядку ст. 273 Митного кодексу України, внаслідок чого збільшив митну вартість Товару на 10 %. Позивач вважає, що вартість Товару завищено безпідставно, що підтверджується інформацією про котирування Малайзійської каучукової біржі за травень -листопад 2011 року, розміщеною на офіційному сайту Центрального банку Малайзії, та Експертним висновком Держзовнішньоінформу № 12/149 від 07.10.2011 року.
Київською регіональною митницею ДМС України надано письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що митний орган діяв на підставі та способом, що передбачені законом. Зокрема, Відповідач наголошує, що митну вартість товару було визначено обґрунтовано, виходячи зі співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем ідентичних або подібних (аналогічних) товарів за останні 90 днів, що передували митому оформленню Товару Позивача, отриманої з Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України. Оскільки вартість заявленого до митного оформлення Товару виявилась меншою від рівня вартості подібних товарів того ж виробника та тієї ж країни походження, керуючись п. 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Відповідач витребував додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, які в повному обсязі ТОВ «Київгума» надані не були. Таким чином, на підставі ст. 266, 273 Митного кодексу України митним органом для визначення митної вартості Товару обґрунтовано обрано метод № 6 (резервний), як єдиний можливий для застосування в даному випадку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2012 року відкрито провадження у справі № 2а-18023/11/2670 та призначено справу до розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства з урахуванням клопотання представників сторін від 19.03.2012 року розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2011 року між покупцем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Київгума»та продавцем -Компанією de-STOMIL»(м. Лодзь, Польща) був укладений Контракт № 031/091-11 (надалі за текстом -Контракт) щодо поставки каучукового натурального латексу марки LA Revultex, в кількості 10000 кг. (надалі за текстом -Товар). Відповідно до п. 2.1. Контракту ціна товару визначена у доларах США та становить 4000 доларів США за одну тону. Загальна ціна Контракту становить 40000 доларів США.
Пунктом 3.1. Контракту визначено умови поставки Товару -СРТ -Київ, згідно ІNCOTERMS 2010 автомобільним транспортом. Строк поставки -перша декада жовтня 2011 року. Згідно наданого Позивачем Інвойсу до Контракту сума, виставлена до оплати за Товар, -становить 40000 дол. США.
05.10.2011 року з метою здійснення митного оформлення 10000 тон каучукового натурального латексу марки LA Revultex, код УКТЗЕД 4001100000, виробник Revertex (Malaysia) SDN BHD країна виробництва -Малайзія, Позивачем до митного поста «Київ -центральний»Київської регіональної митниці була подана вантажна митна декларація № 1001900000/2011/194651. Митна вартість заявлена декларантом за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції), метод №1.
Статтею 265 Митного кодексу України визначені права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів. Зокрема, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 з метою спрощення та оптимізації порядку митного контролю й митного оформлення товарів затверджений Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (надалі за текстом -Порядок).
Пунктом 2.1 Порядку визначено, що для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів декларант подає вантажну митну декларацію і відповідні документи. Відповідно до п. 3 Порядку митні процедури здійснюються митним органом з дотриманням відповідної послідовності дій, які, серед іншого, передбачають здійснення митного контролю.
Зокрема, митний орган перевіряє відповідність відомостей, внесених до ВМД, перевіряє правильність визначення митної вартості товарів, оформляє за необхідністю запити тощо. Для вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення за результатами перевірки документів може оформлюватись запит до підрозділу, до компетенції якого належить, зокрема, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (п.п. 29 п. 3 Порядку).
Керуючись вказаними нормами та з метою контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару, що має ґрунтуватись на дійсній вартості товару, 05.10.2011 року старшим інспектором митного органу Новохат І.М. було складено Запит № 194651 від 05.10.2011 року до Відділу контролю митної вартості та номенклатури.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень Відповідача, при розгляді даного запиту було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих декларантом для митного оформлення, цінову інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (надалі за текстом -ЄАІС ДМСУ) на подібні товари, що ввозились на митну територію України у період, найближчий до митного оформлення.
За наслідками перевірки було встановлено, що вартість заявленого Позивачем до митного оформлення Товару є меншою від рівня митної вартості подібних товарів того ж виробника з країною походження -Малайзія, оформлення яких вже здійснено та інформація по яким містилась в ЄАІС ДМСУ. Зокрема, при діапазоні пошуку у базі даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню, за кодом згідно УКТЗЕД 4001100000 з країною походження Малайзія, виробництва Revertex (Malaysia) SDN BHD було здійснено митне оформлення каучукового натурального латексу за ціною 4,4 та 4,52 дол. США/кг за наступними ВМД: № 100190000/2011/119175 від 20.07.2011; № 100190000/2011/122315 від 16.08.2011.
Постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20.12.2006 р. Затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Цей Порядок визначає умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження.
Відповідно до п. 7 зазначеного вище Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Крім того, відповідно до п. 11 вказаного Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Відповідно до п.п. 13 -15 Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
У випадках, передбачених статтею 264 Митного кодексу України, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.
З огляду на зазначені вище обставини та приписи, 05.10.2011 року посадовою особою митного органу для підтвердження заявленої декларантом митної вартості Товару на рівні 4000 дол. США/т у графі «Для відміток митниці»Декларації митної вартості товару було зроблено відмітку про необхідність подання декларантом наступних документів:
- пакувальний лист;
- прас-лист або калькуляцію фірми-виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством та інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант в цей же день був ознайомлений з переліком додаткових документів під особистий підпис, про що свідчить відповідний запис у Декларації митної вартості.
За заявою ТОВ «Київгума»Товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до Наказу Державної митної служби України № 230 від 17.03.2008 року та ст. 264 Митного кодексу України. Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. Декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.
На підставі ст.ст. 266, 273 Митного кодексу України та з огляду на неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості Товару, який імпортується в Україну, Відповідачем прийнято Рішення № 100000006/2011/412902/1 від 10.10.2011 року про визначення митної вартості з застосуванням методу № 6, резервний, про що зроблено відмітку у Декларації митної вартості товару. Загальна вартість товару визначена у сумі 44000 дол. США за 10000 кг. Декларанту надано консультацію з приводу неможливості визначення вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
17.10.2011 року Позивач направив листа про роз'яснення причин застосування митним органом резервного методу № 6, до якого додано пакет документів, зокрема, Позивачем було надано: Декларацію митної вартості; Митну декларацію; CMR №4940937; Контракт № 031/09-11 та Інвойс до нього; Котирування Малайзійської товарної біржі за березень-жовтень 2011 року; Експертний висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»№ 12/149 від 07.10.2011 року, де зазначено, що на підставі аналізу кон'юнктури малайзійського ринку натурального латексу вартість такого товару у вересні 2011 року складала 2.579 - 2.788 дол. США/т, FOB -потри Малайзії.
Серед наданих документів витребувана Відповідачем калькуляція або прайс-лист фірми-виробника Товару відсутні.
Листом № 40/2-17/13806 від 21.10.2011 року з наданням пояснень Відповідач відмовив в підтверджені заявленої декларантом митної вартості Товару та в скасуванні Рішення № 100000006/2011/412902/1. Зокрема, Відповідач зазначив про неможливість однозначно відстежити вартість придбаного Позивачем Товару на підставі наданих ним документів, зокрема, встановити витрати на транспортування, зберігання тощо. В листі також зазначено, що Експертний висновок № 12/149 спирається на результатах аналізу при умовах поставки FOB -проти Малайзії, тоді як в даному випадку Товар надійшов на умовах поставки СРТ з Польщі, а отже цей висновок не може достовірно підтвердити заявлену декларантом митну вартість Товару, як дійсну його вартість. Крім того, декларантом не подані в повному обсязі подані документи на підтвердження вартості Товару.
Позивач не погоджується з Рішенням Відповідача про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/412902/1 від 10.10.2011 року та вважає неправомірною відмову митного органу у його скасуванні.
Вирішуючи дану справу по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Митним кодексом України визначені засади організації та здійснення митної справи в Україні, врегульовані економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі потреби для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В ст. 266 Митного кодексу України зазначені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Зокрема, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні, не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Статтею 267 Митного кодексу України визначені підстави та умови, за яких можливе застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Статтею 268 Митного кодексу України визначені підстави та умови, за яких можливе застосування Методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Статтею 269 Митного кодексу України визначені підстави та умови, за яких можливе застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Статтею 271 Митного кодексу України визначені підстави та умови, за яких можливе застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості.
Статтею 272 Митного кодексу України визначені підстави та умови, за яких можливе застосування методу визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість).
Стаття 273 Митного кодексу України визначені підстави та умови застосування Резервного методу. Зокрема, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Статтею VII «Оцінка товару для митних цілей»Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 року зі змінами, внесеними 15.04.1994 року, (ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю»слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на іну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпараграфа (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
В Рішенні № 100000006/2011/412902/1 від 10.10.2011 року про визначення митної вартості з застосуванням методу № 6, резервний, митний орган послідовного обґрунтував неможливість застосування кожного з п'яти попередніх методів визначення митної вартості Товару. Так, з Рішення № 100000006/2011/412902/1 та пояснень Відповідача вбачається, що:
- Митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), через відмову декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.
- Метод 2 (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) не був використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на ідентичні товари за період 90 днів;
Метод 3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів) не використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на подібні товари;
Методи 4 - 5 не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
- В результаті проведення консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, було проведено співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено (згідно з вимогами ПКМУ від 09.04.08 № 339).
- Митна вартість визначена за 6 (резервним) методом , згідно вимог ст. 273 МК України, та щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених за методами 1 - 6 вартостях.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, діючи на підставі закону та в межах своїх повноважень, обґрунтовано застосував метод 6, резервний, за неможливості застосувати окремо кожен з п'яти попередніх методів визначення митної вартості ввезеного Товару. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що Позивачем не подано митному органу повного пакету витребуваних додаткових документів (не надано прас-лист або калькуляцію фірми-виробника товару) для підтвердження задекларованої ним вартість товару.
Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вказаних норм Відповідач довів суду правомірність прийнятих ним рішень. В свою чергу, Позивач не довів наявності в діях Відповідача порушень норм чинного законодавства. Доводи позовної заяви були спростовані в ході розгляду справи.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку і строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя П.О. Григорович