ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року № 2а-3374/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1.(дов. від 12.01.2012р. №07.д.)
від відповідача: ОСОБА_2.(дов.від 02.04.2012р. №846/05)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ю-9 від 02.02.2012 року.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.04.2012 року в 10 год. 19 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області (надалі -Відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги № Ю-9 від 02.02.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказана вимога є такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та застосовано до нього безпідставно, а відтак вона є такою, що порушує законні права та інтереси Позивача і підлягає скасуванню. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.
Згідно ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність та сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним період, в даному випадку термін сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року до 20.09.2011 року.
Тобто, до 20.09.2011 року термін подання звітності про суми нарахованої заробітної плати за серпень 2011 року і для позивача.
В адміністративному позові Позивач стверджує, що заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску виникла 01.09.2011 року (за серпень місяць). Однак з даним твердженням не можливо погодитись, так як, станом на 01.09.2011 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску відповідно обліку надходжень платежів у позивача відсутня. Станом на 01.09.2011 року у позивача є переплата в сумі 922 грн. 22 коп.
Звіт про суми нарахованої заробітної плати за серпень 2011 року Позивач подав 13.09.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року виникла 20.09.2011 року, і не могла виникнути раніше - 01.09.2011 чи 09.09.2011 року.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2011 року та 17.10.2011 року на рахунки управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області Позивачем сплачено кошти в сумі 705,60 грн. та 30751,29 грн відповідно.
Ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачає, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки у порядку календарної черговості її виникнення.
Отже, станом на 31.03.2012 року недоїмка зазначена у вимозі № Ю-9 від 02.02.2012 року сплачена в повному обсязі.
Таким чином, оскільки Позивачем сума боргу сплачена у добровільному порядку, ним фактично визнано правомірність оспорюваної вимоги, а відтак даний факт, свідчить що на момент розгляду справи, предмет позову відсутній.
Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до виноску про не обґрунтованість позовних вимог, а відтак вони є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем не підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого рішення.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства «Київське обласне дорожнє управління «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»и до Управління Пенсійного фонду України в Згурівському районі Київської області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ю-9 від 02.02.2012 року, - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур