ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
м. Київ
27 лютого 2012 року №2а-2384/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пісоцька О.В., перевіривши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1
до:Київської міської ради, комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
провизнання протиправним та скасування рішення, скасування рішення в частині,
Вказана позовна заява ОСОБА_1 та додані матеріали обліковуються Окружним адміністративним судом міста Києва за №2а-2384/12/2670 і передані на розгляд судді 22 лютого 2012 року (25-26 лютого 2012 року -вихідні дні).
ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі -відповідач-1) та комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(далі -КП КМБТІ, відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення КП КМБТІ про державну реєстрацію за ОСОБА_2 (далі -ОСОБА_2) права приватної власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов'язати відповідача-2 виключити з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно запис про право приватної власності ОСОБА_2 на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1;
- скасувати частково рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Солом'янському районі м. Києва»від 26 лютого 2010 року №410/3848 (далі -Рішення №410/3848) в частині передання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,10га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі -земельна ділянка НОМЕР_1.
Так, в обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що на підставі рішення Третейського суду при товарній біржі «Київський кліринговий дім»від 06 березня 2009 року, ухвали Якимівського районного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року та відповідного виконавчого листа 15 квітня 2009 року КП КМБТІ прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку НОМЕР_1.
Позивач вважає вказане рішення відповідача-2 протиправним, оскільки правових підстав для його прийняття у КП КМБТІ не було. Також позивач зазначила, що в наступному, 24 січня 2012 року, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у справі №22-407/2012 зазначену вище ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 24 березня 2009 року скасовано та прийнято рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у видачі виконавчого документу.
Обґрунтовуючи вимогу щодо необхідності часткового скасування Рішення №410/3848 позивач послалась на те, що підстави щодо його прийняття у відповідача-1 були відсутні, оскільки ОСОБА_2 в супереч пп. 6.2 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві №313/1747 від 14 березня 2002 року подала неналежний правовстановлюючий документ про право власності на житловий будинок.
Також зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 з 17 травня 2010 року є спадкоємцем будинку та користувачем земельної ділянки «…під ним…», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі -земельна ділянка НОМЕР_1) - і має бажання та майновий інтерес розширити свої землеволодіння до 0,252га. Проте, як зазначає позивач, протиправні дії відповідачів та третіх осіб спричинили порушення її майнових інтересів та унеможливили їх реалізацію.
Дослідження даного позову, доданих матеріалів та вимог чинного процесуального законодавства вказує на наявність наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншим законом.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції змін, внесених відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів»від 07 липня 2010 року №2453-ІV (далі -Закон №2453), чинній з 30 липня 2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Частина 2 статті 99 цього Кодексу, але в редакції до набрання законної сили Законом України №2453 в частині внесення відповідних змін до Кодексу адміністративного судочинства України, передбачала річний строк звернення з позовом до адміністративного суду, якщо інше не встановлено законом.
До Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом ОСОБА_1 звернулась 20 лютого 2012 року, про що свідчить відтиск штемпелю вхідної кореспонденції відділу документообігу суду.
Водночас, як встановлено зі змісту позову, з травня 2010 року ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована поряд з земельною ділянкою НОМЕР_1, і стосовно останньої приймалися спірні рішення відповідачем-2 та відповідачем-1 відповідно 15 квітня 2009 року та 14 березня 2010 року.
ОСОБА_1, обґрунтовуючи дотримання строків звернення до суду, вказувала на те, що строк подання даного позову має рахуватися з дати прийняття Апеляційним судом Запорізької області у справі №22-407/2012 відповідного рішення, тобто - з 24 січня 2012 року.
Однак зазначена обставина ОСОБА_1 не може визначати дотримання особою строку звернення до суду за захистом порушеного права, а навпаки вказує на його пропущення.
Так, позивач не повідомляє про причини, які унеможливили її звернення до суду з даними позовними вимогами у строк, який передбачався для оскарження спірних рішень відповідачів саме з часу їх прийняття, а отже - відсутні підстави вважати, що особа порушила вказаний строк за наявності поважних причин.
Крім того, як вбачається зі змісту позову, ОСОБА_1 значно раніше повідомлена про існування оскаржуваних рішень та можливе порушення її прав, свобод та інтересів, ніж ухвалене вказане рішення судом апеляційної інстанції, оскільки з травня 2009 року є користувачем земельної ділянки НОМЕР_1, яка межує з земельною ділянкою НОМЕР_1, і мала намір «…розширити свої землеволодіння….».
Таким чином, зазначені позивачем доводи не можуть вважатися належним обґрунтуванням дотримання строку, встановленого для звернення до суду за захистом порушеного, як зазначає особа, права, а також є наявним висновок про порушення ОСОБА_1 зазначеного строку.
З вимог Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених особою доводів.
Разом з тим, ОСОБА_1 не наведено обставин, які б свідчили про порушення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду з даним позовом з поважних причин.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу).
Згідно з частиною 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду, зокрема, на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Таким чином, враховуючи, що позовна заява та додані матеріали не містять ні належного обґрунтування щодо наявності поважних причин пропуску звернення до суду, ні відповідних доказів, - позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Водночас, відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 роз'яснюється, що остання не позбавлена права звернутись до окружного адміністративного суду з даними позовними вимогами у встановленому процесуальним законодавством порядку після усунення обставин, які зумовили ухвалення цього судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись статтями 5, 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суддя Окружного адміністративного суду міста Києва
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання протиправним та скасування рішення, скасування рішення в частині.
Роз'яснити ОСОБА_1 про наявність права звернутись до окружного адміністративного суду з даним позовом у встановленому процесуальним законодавством порядку після усунення обставин, які зумовили ухвалення даного судового рішення.
Копію ухвали суду, позовну заяву та додані до неї матеріалами направити на адресу ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.