Копія
Іменем України
Справа № 2а-884/0910/0170
19.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Феодосійським МВ ГУ МВС України в Криму 25.11.1997 року;
представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 12.10.09 року у справі № 2а-884/0910/0170
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98100)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (вул. Українська, 44, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про визнання дій незаконними та спонукання до виконання певних дій.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АР Крим про визнання незаконними дій відповідача, щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії у відповідності зі ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання відповідача, здійснити з 01.01.2007 року перерахунок пенсії у відповідності зі ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням змін розміру встановленого законом розміру прожиткового мінімуму.
19.05.2009 року позивач надав клопотання щодо поновлення строку звернення до суду, посилаючись на стан здоров'я, похилий вік та звернення 17.12.2008 року до місцевого суду, якій повернув позов із роз'ясненням на право звернення до Окружного адміністративного суду АР Крим.
У ході розгляду справи у суді першої інстанції 19.06.09 року представник позивача надав уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначених позивачу державної та додаткової пенсій у відповідності зі ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням змін розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.10.2009 року суддя (Кудряшова А.М) у справі № 2а-884/09/10/0170 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АР Крим про визнання дій незаконними та спонукання до виконання певних дій були задоволені. Визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим в частині відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим здійснити ОСОБА_2 перерахунок державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності зі статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 від 28.02.1991 року, починаючі з грудня 2007 року.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим подало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити.
За розпорядженням Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддів Іщенко Г.М. та Щепанську О.А., у зв'язку з поважними причинами було замінено на суддів Дадінську Т.В. та Санакоєву М.А.
У судове засідання 19.07.2010 року представник Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим як особа, що отримала інвалідність пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС, є інвалідом 2 групи, що підтверджується копіями посвідчення серії А № НОМЕР_2 від 03.04.1997 року, вкладки № 022021 та довідки МСЕК серії 12 АС № 139689 (а.с.6,7,9), та з 23.06.97 року йому призначена пенсія по інвалідності 2 групи як особі, яка постраждала унаслідок аварії на ЧАЕС, та він отримує державну та додаткову пенсію, виплата яких передбачена статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 від 28.02.1991 року.
ОСОБА_2 звернувся до Управління ПФУ у м. Феодосіїї АР Крим із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних прожиткових мінімумів, та нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 17.12.07 року № 6753/05-5 відповідачу повідомлено, що з 01.11.07 року розмір його пенсії склав 735,94 гривень, а з 01.12.07 року склав 840,47 гривень. Також, відповідачу повідомлено, що відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у мінімальному розмірі з 01.11.07 року у зв'язку з не підтвердженням факту участі позивача у роботі з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 12-13, 65).
Згідно розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим № 128503 від 08.12.2008 року з 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії, згідно якого пенсія з 01.10.2008 року склала 1239,40 гривень, у тому числі: 1090,00 грн. - основний розмір + 99,60грн. - додаткова пенсія інваліду ІІ групи за заподіяну здоров'ю, шкоду пов'язану з наслідками Чорнобильської катастрофи + 49,80грн. - надбавка дітям війни.
Управління ПФУ у м. Феодосія АР Крим листом від 08.12.2008 року на ім'я ОСОБА_2 повідомило, що відповідно до постанови КМУ від 01.07.2008 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.07.2008 року, тому його розмір пенсійних виплат з 01.10.2008 року складає 1239,4 грн., у тому числі: основній розмір пенсії - 1090,00 грн., додаткова пенсій інвалідам ІІ групи унаслідок ЧАЕС (20% від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних громадян), надбавка дітям війни - 49,80 грн. (10% від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних громадян), а у разі незгоди роз'яснено про право позивача на оскарження.
Не погодившись з вищенаведеними діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач звернувся до суду з цим позовом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Відповідно до абзацу першому пункту 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1
Частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Тобто, даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону № 2505-ІV від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" N 489-V від 19.12.2006 року затверджені відповідні прожиткові мінімуми на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень, а статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-ІV від 28.12.2007 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо проведення розрахунку пенсії із встановленого постановою КМУ від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету" розміру, що становить 19 грн. 91 коп., суд першої інстанції керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта і, з урахуванням викладеного правильно прийшов до висновку, що відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отож, за конституційними принципами, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, при визначенні розміру пенсій позивачеві підлягають застосуванню частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком., а не Постанова Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує осяг встановлених законом прав.
Оскільки, позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позивач має право на перерахунок основної та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю і такий перерахунок належить провести з грудня 2007 року.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 12.10.09 року у справі № 2а-884/0910/0170, залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 12.10.09 року у справі № 2а-884/0910/0170, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська