Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-2350/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.
Суддя-доповідач Боєва В.В.
18 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Посник Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа Бердянський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про визнання договору оренди землі недійсним,
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним.
В позовній заяві зазначав, що йому належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,567 га, яка розташована на території ДП 16 п. 341 КСП ім.. Леніна Дмитрівської сільської ради. 30.12.2008 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди належної йому земельної ділянки, який був зареєстрований в Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 04.03.2009 року. Зі змісту договору оренди вбачається, що він не містить істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду землі" , а саме відсутній підпис власника земельної ділянки. Крім того, при укладенні договору оренди між ним та відповідачем не було досягнуто жодної домовленості про укладання даного договору та щодо його істотних умов.
З цих підстав позивач просив визнати договір оренди землі від 30.12.2008 року недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши відповідача повернути йому земельну ділянку.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2012 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно посилався на положення статті 203 ЦК України, якою встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, на статтю 215 цього Кодексу, якою передбачено підстави для визнання правочину недійсним, та на приписи статей 626, 627 ЦК України -щодо визначення поняття та видів договору, змісту договору.
Також суд вірно посилався на статтю 792 ЦК України, якою визначено поняття договору найму (оренди) земельної ділянки та на статті 13, 14, 15 Закону України «Про оренду землі»в яких визначено не тільки поняття договору оренди землі, але і форма договору оренди землі, умови договору оренди землі
При цьому суд виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди землі від 30.12.2008 року відповідає типовій формі договору, затвердженій Постановою Кабінету міністрів України від 13.12.2006 року № 1724 та пройшов державну реєстрацію зареєстрований в Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 04.03.2009 року.
Посилався також суд і на роз'яснення пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якому вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.
З огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не підписував договір оренди. Підтвердженням цього є порушена Бердянським РВ УМВС України в Запорізькій області кримінальна справа по факту підробки документів -за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України.
Апелянт вважає, оскільки він не підписував договір оренди землі, то цей договір укладений з порушенням форми договору, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а тому договір оренди землі має бути визнано недійсним з моменту укладення.
Зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Так, зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що при розгляді даної справи в судовому засіданні в суді першої інстанції сторонами визнано, що підпис в договорі оренди землі від імені ОСОБА_2 поставила його дружина, яка зразу повідомила чоловіка про підписання цього договору. Крім того, як зазначено в судовому рішенні, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснив суду, що на даний час у нього відпала потреба у здачі в оренду земельної ділянки і він має намір її обробляти самостійно та його не влаштовує строк договору оренди -10 років.
Вищезазначене підтверджується записом фіксування судового засідання технічними засобами на диску, який додано до матеріалів справи (а. с. 35).
З матеріалів справи та змісту апеляційної скарги не вбачається, що ОСОБА_2 або його представник не погодились із вищевказаним змістом мотивувальної частини судового рішення, заперечували б проти такого твердження суду або подавали б письмові зауваження з приводу неправильності чи неповноти запису фіксування судового засідання технічними засобами.
Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує, що йому з дня оформлення договору оренди було відомо, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у відповідача.
Проте, протягом тривалого часу (з грудня 2008 року по січень 2012 року) він не звертався до відповідача або до правоохоронних органів щодо безпідставного володіння відповідачем земельною ділянкою або про визнання договору оренди недійсним.
Пунктом 9 оспорюваного договору оренди землі передбачена щорічна орендна плата в розмірі 2000 кг фуражної пшениці, оранка присадибної ділянки, 100 кг соняшника та оплата податку на земельну ділянку орендарем (відповідачем в справі).
Відповідач ОСОБА_3, не визнаючи позовних вимог ОСОБА_2 на підтвердження виконання сторонами умов договору, зокрема, пункту 9 (стосовно оплати орендної плати) суду першої інстанції надав відомості щодо отримання орендодавцями -в тому числі ОСОБА_2 -орендної плати за 2009 р., 2010 р., 2011 р. (копії відомостей -на а. с. 23, 24, 25).
Слід зазначити, що розмір орендної плати кожного року збільшувався, оскільки пунктом 10 договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації (а. с.4).
Крім того, на виконання умов договору оренди землі (пункту 9 договору), податок на земельну ділянку сплачував орендар, а не власник землі ОСОБА_2 (копії квитанцій та податкового розрахунку - на а. с. 27-31).
Таким чином, оспорюваний договір оренди землі сторонами визнавався та виконувався у відповідності до умов, зазначених в тексті договору, а відтак неможливо вважати, що договір є недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: