18 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача за довіреністю ОСОБА_3на рішення Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 03.04.2006 року,
04.01.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2про стягнення матеріального збитку в сумі 5512 грн. 60 коп. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.09.2004 року відповідач звернувся до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції з письмовою заявою про проведення перевірки ВАТ «Кримресоптторг" за фактом неправомірних дій керівника цього підприємстваОСОБА_1. та головного бухгалтера ОСОБА_1. у частині навмисного ухилення від сплати податків. Крім того, відповідач просив відносно нього порушити кримінальну справу. За результатами проведеної перевірки 02.11.2004 року ДОПМ ДПІ в М.Сімферополі прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом порушення податкового законодавства посадовими особами ВАТ «Кримресоптторг" в зв'язку з відсутністю події злочину. Прокуратурою М.Сімферополя також проведена перевірка ВАТ «Кримресоптторг" з питання додержання вимог законодавства, за результатами якої постановою від 28.10.2004 року у порушенні кримінальної справи відносно нього, як голови правління ВАТ «Кримресоптторг", відмовлено за відсутності в його діях складу злочину. Позивач вважав, що такі дії відповідача є поширенням про нього негативної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, що завдало йому матеріальну та моральну шкоду. Матеріальний збиток він пов'язує з понесеними витратами на лікування.
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача матеріальний збиток в сумі 66 882 грн. 39 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що в ході розгляду цієї справи стан його здоров'я погіршився, розвилась сердечна хвороба, внаслідок чого йому зроблена операція в Російській Федерації, витрати на проведення операції склали 61369 грн. 79 коп.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду представник позивача ОСОБА_3
просить його скасувати як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм
матеріального права та з порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове
рішення, яким задовольнити вимогиОСОБА_1. в повному обсязі. Апелянт вважає,
Справа № 22-4581/2006
що висновки суду про відсутність причинного зв'язку між хворобою позивача і діями відповідача, є помилковими, оскільки, на його думку, стан здоров'яОСОБА_1. погіршився саме через перевірки, які проводились правоохоронними органами за заявами відповідача.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що не піддягають задоволенню з наступних підстав.
Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов вірного висновку про те, що дії ОСОБА_2. не можуть бути визнані неправомірними, в зв'язку з цим відмовив в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди та моральної (немайнової) шкоди.
Такі висновки суду першої інстанції судова колегія визнає правильними, оскільки вони не суперечать нормам діючого законодавства і судовій практиці, що склалася при розгляді таких справ судами України та Європейським судом
В рішенні Конституційного Суду України ( справа №1-9/2003, №8-рп/2003) по справі за конституційним зверненням громадянина Сердюка В.А. про офіційне тлумачення положення частини 1 ст.7 ЦК Української РСР (1963 року) про поширення відомостей вказано, « що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини 1 ст.7 ЦК України (1963 року) не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.
Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основаних свобод в рішеннях у справах «Ніла проти Фінляндії"", «Яновський проти Польші" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
Водночас наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Зокрема, ст.ст.173-1, 212-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають адміністративну відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, та за повідомлення завідомо неправдивих відомостей органам реєстрації актів громадського стану.
Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками ( ст.259), завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (ст.383) тощо.
До того ж ст.27 Закону України «Про звернення громадян" передбачає відшкодування особою за рішенням суду витрат у зв'язку з перевіркою звецнень, які містять завідомо неправдиві відомості.
Справа № 22-45 81 /2006
(сімейного) життя посадової чи службової особи правоохоронного органу як людини і громадянина".
За висновками Конституційного Суду України по цій справі є те, що положення частини 1 статті 7 ЦК УРСР «поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої, посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.
Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Як убачається з матеріалів цієї цивільної справи, позивач ОСОБА_1 не просив визнати будь-які відомості у зверненні до правоохоронного органу завідомо неправдивими в іншому порядку.
Посилаючись на захист немайнових прав фізичної особи на підставі ст.ст.270, 277, 278, 280 ЦК України, який діяв під час виникнення правовідносин сторін і під час розгляду цивільної справи в суді, позивач та його представник не взяли до уваги, що за цими нормами закону може бути поширення недостовірної інформації тільки стосовно особистого ( сімейного тощо) життя посадової особи чи службової особи, як людини і громадянина.
З цього приводу позивач ніяких доказів не надавав, мотивованої заяви не подавав і прохання про захист порушеного особистого немайнового права не зазначив, а лише просив про стягнення матеріальної шкоди на підставі ст.280 ЦК України, згідно з якою фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, може вимагати від порушника відшкодування завданої їй майнової та (або) моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини та не дав оцінки доказам, а тому необгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про відшкодування вартості лікування та моральної шкоди є безпідставними. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з чЛ ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивача за довіреністю ОСОБА_3відхилити, рішення Київського районного суду М.Сімферополя АР Крим від 03.04.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.