18 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 29.03.2006 року,
31.01.2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.11.2003 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем та проживала з ним сумісно до листопада 2005 року. В даний час шлюбні відносини між сторонами припинені, сумісне господарство не ведеться, подальше сумісне життя, на її думку, неможливе. Подружжя мають сина ОСОБА_3, щодо місця проживання дитини сторони домовились, малолітній син залишився з матір'ю. Позивачка просила розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Рішенням суду розірвано шлюб між ОСОБА_1 таОСОБА_2., зареєстрований Відділом реєстрації актів про шлюб М.Сімферополя АР Крим, актовий запис НОМЕР_1
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 просить його скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права. Апелянт вважає, що суд дійшов неправильного висновку про розірвання шлюбу, оскільки не з'ясував дійсних причин звернення позивачки з даним позовом до суду, не дав належної оцінки його пояснення та наданим доказам, а також не прийняв до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2., розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, визнає їх необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов вірного висновку про те, що шлюб підлягає розірванню на підставі ст.112 Сімейного кодексу України.
Позивачка посилалася на певні причини розладу подружніх відносин, які для неї є глибинними.
Як убачається з фактичних обставин справи і пояснень відповідача, він, хоча і заперечував проти тих причин, на які посилалась позивачка, але їх не спростував.
З її пояснень в суді першої інстанції убачається, що поведінка чоловіка до неї змінилася після весілля. Він порушує її права, став обмежувати її матеріально,
Справа № 22-4523/2006 Головуючий у суді першої інстанції: Тимошенко К.Г.
Доповідач: Курська А.Г.
контролювати кожен її крок, зникли взаємні інтереси. Строк для примирення нічого не дав, бо відповідач не змінив свого ставлення до неї.
Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не навів свої мотиви та дійсні причини припинення стосунків, не заперечував проти залишення дитини з матір'ю ( позивачкою) і, приймаючи до уваги, що сторони з січня 2006 року проживають роздільно, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відновлення сім'ї неможливе через втрату почуття, поваги та любові.
При розгляді справи в апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_2 не довів, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
За таких підстав, доводи відповідача ОСОБА_2. про необхідність скасування судового рішення з ціллю подальшого примирення сторін судова колегія вважає недоведеними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам, а тому необгрунтовано задовольнив позов про розірвання шлюбу, не зважаючи на те, що народилася дитина, є безпідставними.
Суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України, правильно застосував матеріальний закон, ст.112 Сімейного кодексу України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального права та матеріального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 29.03.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Справа №22-4523/2006
Головуючий у суді першої інстанції: Тимошенко К.Г. Доповідач: Курська А.Г.