2006 року вересня місяця 26 дня колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді МоісеєнкоТ.І.
суддів : Мамасуєвої Л.О., Іщенка В.І.
при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про стягнення збитків, матеріальної та моральної шкоди за договором дарування житла, за апеляційною скаргою представника позивача - ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду АРК від 25.05.2006 року, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення збитків, матеріальної та моральної шкоду за договором дарування житла - в розмірі 257 гривень 90 коп.
Позов мотивований тим, що 22.10.2004 року вона з відповідачем уклала договір дарування квартири АДРЕСА_1К, відповідно до якого відповідач гарантував, що на вказану квартиру немає ніяких прав у третіх осіб, у тому числі за договором оренди або наймання. Крім того засвідчив, що при відчуженні зазначеної квартири він урахував інтереси дітей, інших членів родини, які відповідно до закону мають право на користування цією квартирою. Однак при вселенні у вказану квартиру, позивачка дізналася, що дружина відповідача з сином не скасували в ній свою реєстрацію, чим перешкоджали її праву користування і розпорядження своїм майном. Вона змушена була звертатися до суду з позовом про визнання їх втратившими право користування зазначеною квартирою і рішенням Керченського міського суду АРК від 03.02.2005 року позов ОСОБА_1. був задоволений.
Вважає, що ОСОБА_2., неналежним чином виконав свої обов'язки за договором дарування, чим заподіяв їй збитки та моральну шкоду, які вона просила стягнути з відповідача.
Рішенням Керченського міського суду АРК від 25.05.2006 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку , що відсутні підстави для застосування правових наслідків , передбачених ст.611 Цивільного кодексу України за порушення
Справа № 22-Ц-1472- ф/2006
Головуючий в першій інстанції
суддя Муратова Ж.А..
суддя-доповідач Мамасуєва Л. О.
-2-
зобов'язань, як того вимагала позивачка, тому і немає підстав для стягнення матеріальної і моральної шкоди на її користь.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача -ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Керченського міського суду АРК від 25.05.2006 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду не обґрунтоване та не відповідає нормам матеріального права, обставини справи, які впливають на рішення суду і позовні вимоги були розглянути не об'єктивно. Вважає, що відповідачем були порушені вимоги п.6 договору дарування від 22.10.2004 року, відносно гарантії, що на спірну квартиру немає ніяких прав у третіх осіб, у тому числі за договором оренди або наймання і, що при відчуженні ним враховано інтереси дітей, інших членів родини власника. Вказані обставини судом не були прийняти до уваги, не зважаючи на те, що члени сім'ї ОСОБА_2. були зареєстровані по вказаній квартирі.
Крім того апелянт вказує, що порушенням вказаного пункту договору дарування відповідачем, була нанесена їй моральна та матеріальна шкода, оскільки вона вимушена була звертатися до суду за захистом своїх прав власності на подаровану квартиру.
Розглянувши заявлені вимоги в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно положень ст.308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.10.2004 року позивачка з відповідачем уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1( а.с.6), відповідно до якого даруватель ОСОБА_2. подарував, а обдарована ОСОБА_1 прийняла у дар в момент підписання цього договору вказану квартиру. Даруватель гарантував ,що квартира на момент укладання цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не передана як внесок до статутного фонду юридичних осіб, не відчужена іншим способом, не заставлена у податковій заставі, під забороною відчуження ( арештом) не перебуває, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб ( в тому числі за договорами оренди, найму чи шлюбним контрактом) як в межах, так і за межами України немає. Крім того даруватель засвідчував , що при відчужуванні вищевказаної квартири він врахував інтереси дітей, інших членів родини, які відповідно до закону мають право на користування цією квартирою.
З матеріалів справи також вбачається, що в зазначеній квартири, на той час були зареєстровані чотири людини. Після укладення договору дарування з ОСОБА_1, позивач ОСОБА_2. разом з дружиною ОСОБА_2., знялися з реєстрації у вказаній квартирі, однак ОСОБА_4. і її син ОСОБА_5., залишилися бути зареєстрованими в спірній квартири, в зв'язку з чим позивачка зверталася до суду з позовом про визнання вказаних осіб втратившими право користування зазначеною квартирою. Рішенням Керченського міського суду АРК від 03.02.2005 року позов був задоволений.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці обставини не можуть служити підставою для відшкодування позивачці збитків, матеріальної і моральної шкоди з таких підстав.
Відповідно до положень ст.717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Як встановлено судом, даруватель ОСОБА_2. згідно договору дарування, передав у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, чим виконав вимоги вказаного договору дарування. Претензій у ОСОБА_1. до стану
-3-
квартири, під час її отримання, кількості осіб, зареєстрованих по вказаній квартирі, не було.
Відповідно до вимог ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючі наведене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що невиконання відповідачем п. 6 договору дарування від 22.10.2004 року є підставою для відшкодування збитків, матеріальної і моральної шкоди, не заслуговують уваги, оскільки зобов'язання відповідачем на передачу дару були виконані.
Крім того відповідач при передачі квартири в дар ОСОБА_1., не зобов'язувався знімати з реєстраційного обліку у вказаній квартирі ОСОБА_4 та її сина і про цю обставину було відомо позивачці, а інших умов не було передбачено самим договором дарування і законом. Вказані особи булі зареєстровані у спірній квартири не на підставі договорів найму, оренди чи за шлюбним контрактом, а як колишні члени родини ОСОБА_2. і ця обставина була вирішена Керченським міським судом АРК 03.02.2005 року, вони були визнані втратившими право на користування житлом у вказаній квартирі. Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відмову позивачці у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки суд правильно встановив, що захворіла позивачка не в результаті неможливості володіння та користування даром, а в зв'язку з хронічною хворобою, котрою вона хворіє останні кілька років.( а.с. 10).
На підставі викладеного і керуючись статтями 303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АРК у м. Феодосія, -
Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду АРК від 25.05.2006 року - відхилити.
Рішення Керченського міського суду АРК від 25.05.2006 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває чинності з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної