25 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Ланкова М.В. Суддів Ісаєва Г.А.
Белинчук Т.Г. при секретарі ВойциховськійЕ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та 3% річних за час прострочення виконання зобов'язання за апеляційною скаргою ОСОБА_2. на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18 травня 2006 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та 3% річних за час прострочення виконання зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.10.1995 року він дав у борг відповідачу 4 000 доларів США, про щоОСОБА_2. написав розписку, зобов'язавшись повернути гроші до 01.01.1998 року, але борг не повертає, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Також просить поновити строк звернення до суду з цим позовом, оскільки вважає, що строк ним пропущений з поважних причин, оскільки відповідач фактично визнав борг, а позивач не мав можливості отримати ці гроші так як виїжджав за кордон у зв'язку з хворобою його матері та сина.
Позивач просить задовольнити його вимоги на підставі ст. ст. 1146, 1167 ЦК України і стягнути з відповідача суму еквівалентну 4 000 доларів США і 3 % річних за час прострочення виконання зобов'язання у сумі 4 974 грн.
Рішенням Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18.05.2006 року ОСОБА_1 поновлений строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом. Суд стягнув з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 суму боргу 20 200 грн., 3% річних - 1 380 грн. 10 коп.
В апеляційній скарзіОСОБА_2. просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Поновлюючи ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення з цим позовом до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач страдає захворювання
Справа№>22- ц-5938/2006 року
мієломною хворобою та іншими, має 2 групу інвалідності, його мати -ОСОБА_3 до 2002 року знаходилась на обліку в медичних закладах та страждала захворюванням на сахарний діабет, а син позивача - ОСОБА_4. довгий час страдає захворюваннями на хронічний пієлонефрит, агенезія правої нирки, а тому ці підстави являються поважними причинами для поновлення пропущеного строку.
Судом встановлено, що 14.10.1995 року сторони уклали договір позики грошей, згідно з якимОСОБА_2. взяв у борг від позивача 4 000 доларів США, в підтвердженні якого відповідач написав розписку про зобов'язання повернення грошей позивачу до 01.01.1998 року, але борг не повернув, тобто прострочив виконання грошового зобов'зання.
Враховуючи те, що сторони уклали письмову угоду - договір позики у 1995 році, суд дійшов правильного висновку, про необхідність застосування в даному випадку ЦК України 1963 року, а також, що сторони дотримали форму угоди, передбаченої ст.. 375 ЦК України, а тому відповідно до ст.. 374 ЦК України стягнув з відповідача суму еквівалентну 4 000 доларів США - 20 200 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за час прострочення виконання зобов'язання і стягуючи на його користь з відповідача 1 380 грн. 10 коп. за період з 01.01.2004 року по 10.04.2006 року, суд першої інстанції виходив з того, норма, що передбачає можливість звернення з цією вимогою з'явилась після набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, а ЦК України 1963 року такої норми не містив, а тому у задоволені вимог про стягнення 3% річних за період до 01.01.2004 року було правильно відмовлено.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає їх правильними та обґрунтованими і не знаходить правових підстав для скасування рішення суду, яке ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Доводи ОСОБА_2. викладені в скарзі, що ОСОБА_1 не надано достатніх доказів про поважність пропуску ним строку позовної давності для звернення з позовом про стягнення суми боргу, не спростовують висновків суду, тому не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висновки суду відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи ОСОБА_2. пов'язані з його незгодою з протоколом судового засідання, нічим не підтвердженні, зауваження на протокол судового засіданні, які були б подані відповідно до ст. 2 і розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України відсутні.
Інші доводи ОСОБА_2., викладені в скарзі, не спростовують висновків суду, а тому підстав для задоволення скарги не має.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18 травня 2006 року відхилити.
Рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
.