ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
18.09.2008 р. № 6/441
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання податкових повідомлень-рішень та рішення нечинними
за участю представників
позивача Куницький В.В. (довіреність від 10.01.2008 р. № 14/25)
відповідача Філімоненко А.С. (довіреність від 19.03.2008 р. № 457/9/10-210);
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.09.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(надалі - позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень № 0001404120/0, №0001404120/1, № 0001404120/2, № 0001404120/3 та рішення про результати розгляду скарги в частині донарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 94 477,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем п. «і»п. 1.3 ст. 1, п. «е»п.п.4.2.9 п. 4.2 та п.п.4.3.20, п.п. 4.3.24 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1, п. 7.3 ст. 7, п. «а»п. 17.2 ст. 17, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 п.п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі Закон України № 889-IV), що призвело до неправомірного донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій.
Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. На думку відповідача, перевезення працівників чартерними рейсами є додатковим благом в розумінні норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому позивач який виступає в якості податкового агента, зобов'язаний був утримати та сплатити до бюджету 15% податку з доходів найманих працівників.
Тому, застосування до НАК «Нафтогаз України»штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків була проведена виїзна планова перевірка НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатами перевірки був складений акт від 14.06.2007 р. № 539/41-20/200077720 та прийняте податкове повідомлення -рішення від 27.06.2007 р. № 0001404120/0 на загальну суму 128 495,40 грн., з яких 42 831,80 грн. основного платежу та 85 663,60 грн. штрафних санкцій.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погодилася з вказаним податковим повідомленням -рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржила до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.
Рішенням про результати розгляду скарги від 03.09.2007 р. № 10156/10/25-019 СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.
В подальшому вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги НАК "Нафтогаз України" оскаржила до Державної податкової адміністрації у м. Києві.
Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 12.11.2007 р. №4089/10/25-214 про результати розгляду скарги, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. №0001404120/0 та від 05.09.2007 р. №0001404120/1 в частині оскарження податкового зобов'язання у розмірі 115 088,88 грн. та донараховано 88,40 грн. податку зо доходів фізичних осіб та 176,80 грн. штрафних санкцій, а скарга НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.
Компанія 23.11.2007 р. отримала також податкове повідомлення-рішення від 21.11.2007 р. №0002014120/2, яким визначено податкове зобов'язання позивачу з податку з доходів найманих працівників в сумі 265,20 грн., а 26.11.2007 р. - податкове повідомлення-рішення від 21.11.2007 р. №0001404120/2, за яким донараховано податкові зобов'язання в розмірі та з підстав, що визначались в попередніх податкових повідомленнях-рішеннях.
НАК "Нафтогаз України" оскаржила зазначені вище податкові повідомлення-рішення та рішення до Державної податкової адміністрації України.
Рішенням Державної податкової адміністрації України від 29.01.2008 р. №712/6/25-315 про результати розгляду повторних скарг, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. №0001404120/0, від 05.09.2007 р. №0001404120/1 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 12.11.2007 р. №4089/10/25-214, прийнятого за розглядом повторних скарг, від 21.11.2007 р. №0001404120/2 та №00002014120/2, а скарги НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.
Позивач не погоджується з позицією податкового органу щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій та вказує на те, що відрядження працівників відбувалося на підставі розпорядження керівника від 05.01.2006 р. № 3-р з метою контролю за оперативним вирішенням проблем щодо забезпечення споживачів газом. Факт перебування у відрядженні працівників позивача підтверджується посвідченням на відрядження та документами, які підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. На виконання розпорядження № 3-р позивачем були укладені угоди з ТОВ «Українські середземноморські Авіалінії»та ТОВ з іноземними інвестиціями «ЄЕС - Авіа» про перевезення чартерними рейсами.
Позивач вважає, що відрядження пов'язані із виробничою діяльністю НАК «Нафтогаз України», тому транспортування її працівників у відрядження за допомогою чартерних перевезень не можуть розцінюватися як додаткове благо цих працівників, яке оподатковується податком з доходів фізичних осіб.
Відповідач вказує на те, що як свідчать матеріали перевірки, у січні 2006 року, у вихідні дні та дні різдвяних свят, згідно розпорядження від 05.01.2006 р, працівників НАК "Нафтогаз України" було направлено у відрядження до м. Івано-Франківська чартерними рейсами.
За здійснення транспортних чартерних рейсів встановлено наступне перерахування коштів:
платіжним дорученням від 13.01.06 р. № 207, за перевезення 7 пасажирів (дохід в розрахунку на 1 пасажира - 14121,43 грн.) сплачено ТОВ "Українсько середземноморські Авіалінії" (код ЄДРПОУ 30180773) за чартерний рейс від 05.01.2006 року за маршрутом «Бориспіль - Івано-Франківськ -Бориспіль», згідно додаткової угоди № 38 до договору №22/05-)7 від 28.04.2005р. р/ф № 21 від 05.01.2006 року 98 850,00 гривень;
платіжним дорученням від 13.01.2006 р. № 212, за перевезення 3 пасажирів (дохід в розрахунку на 1 пасажира - 24000,00 грн.) сплачено ТОВ з іноземними інвестиціями "ЄЕС -Авіа" за чартерний рейс від 07.01.2006 року за маршрутом "Бориспіль - Івано-Франківськ -Бориспіль", згідно додаткової угоди №107 до договору № 14/1309 від 01.12.2003 року 72000,00 гривень;
платіжним дорученням від 13.01.2006 № 209, за перевезення 6 пасажирів (дохід в розрахунку на 1 фізичну особу - 11900,00 грн.) сплачено ТОВ з іноземними інвестиціями "ЄЕС - Авіа" за чартерний рейс від 09.01.2006 року за маршрутом "Бориспіль - Івано-Франківськ -Бориспіль", згідно додаткової угоди № 108 до договору №14/1309 від 01.12.2003 року 71 400,00 гривень.
Податок з доходу не утримано, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 31 492,46 грн. та порушено п. «і»п. 1.3 ст. 1, п. «е»п.п.4.2.9 п. 4.2 та п.п.4.3.20, п.п. 4.3.24 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1, п. 7.3 ст. 7, п. «а»п. 17.2 ст. 17, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 п.п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»(далі - Інструкція № 59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 59 строк відрядження визначається керівником підприємства або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів.
Згідно із ст. 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Пунктом 1.11 Інструкції № 59 визначено, що відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові.
Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, входить сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону
Згідно п. 1.11 Інструкції № 59 після повернення з відрядження працівник зобов'язаний подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.
Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Пунктом 1.7 Інструкції № 59 визначено, що витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються працівникові в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.
Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або до місця перебування у відрядженні.
На виконання вищезазначених вимог направлення працівників НАК «Нафтогаз України»у відрядження здійснюється керівником Компанії або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.
Для відправлення працівників Компанії до місця відрядження та назад до місця постійної роботи, НАК «Нафтогаз України», як юридична особа, укладає договори на перевезення пасажирів.
У січні 2006 року виконуючий обов'язки голови правління НАК «Нафтогаз України»Б.Клюк підписав розпорядження № 3-р від 05.01.2006 р. стосовно організації відрядження працівників Компанії до м. Івано-Франківська та здійснення їх транспортного забезпечення.
На виконання цього розпорядження працівників НАК «Нафтогаз України»направлено у відрядження до м. Івано-Франківськ, для чого Компанія уклала:
з ТОВ "Українські середземноморські Авіалінії" додаткову угоду №38 до договору № 22/05-07 від 28.04.2005 р. на здійснення транспортного чартерного перевезення пасажирів за маршрутом Київ (Бориспіль) - Івано-Франківськ - Київ (Бориспіль). День вильоту 05.01.2006 р. - день повернення 05.01.2006 р.;
з ТОВ з іноземними інвестиціями "ЄЕС - Авіа" додаткову угоду №107 до договору №14/1309 від 01.12.2003 р. на здійснення транспортного чартерного рейсу за маршрутом Київ (Бориспіль) - Івано-Франківськ - Київ (Бориспіль). День відльоту - 07.01.2006 р., день повернення -07.01.2006 р.;
з ТОВ з іноземними інвестиціями "ЄЕС - Авіа" додаткову угоду №107 до договору №14/1309 від 01.12.2003 р. на здійснення транспортного чартерного рейсу за маршрутом Київ (Бориспіль) - Івано-Франківськ - Київ (Бориспіль) День відльоту - 09.01.2006 р., день повернення 09.01.2006 р.
Діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації регулює Повітряний кодекс України.
Статтею 60 Повітряного кодексу України визначено, що повітряні перевезення виконуються на підставі договору. Колений договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).
НАК «Нафтогаз України»здійснено витрати із транспортування її працівників до місця відрядження шляхом укладання договорів на чартерні повітряні перевезення.
Відповідно до ст. 61 Повітряного кодексу України, чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України. При цьому фрахтувальником при укладенні договору чартеру є саме НАК "Нафтогаз України", а не її працівник, права та обов'язки за договором чартеру виникають у НАК "Нафтогаз України", а не у її працівника.
Враховуючи вказані визначення чартерні перевезення також охоплюють перевезення пасажирів.
У підтвердження здійснення наданих послуг перевізник надає підтвердні документи у вигляді актів виконаних робіт.
Підтверджуючими документами щодо оплати наданих послуг є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (надалі - Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно пп. 2.4 п. 2 Положення №88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Всі акти виконаних робіт, надані перевізником, відповідають вищезазначеним вимогам.
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у
власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ і статуту НАК «Нафтогаз України» основним видом діяльності Компанії є видобування нафти і природного газу, постачання природного та скрапленого газу, створення та експлуатація транзитних міждержавних систем транспортування нафти, нафтопродуктів і природного газу.
Враховуючи мету відрядження (вирішення проблем стосовно забезпечення споживачів України газом у зимовий період) та приймаючи до уваги, що витрати з транспортного перевезення відряджуваних працівників засвідчені наявними первинними документами, які підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю Компанії, на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такі витрати підлягали включенню до складу валових витрат.
Отже, фактично витрати за договором чартеру понесені НАК "Нафтогаз України". Враховуючи викладене вище, НАК «Нафтогаз України» не відшкодовує фізичній особі грошові кошти, пов'язані з витратами на транспортування до місця призначення, оскільки працівник Компанії самостійно не поніс вказані витрати.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Таким чином, для того, щоб послуги за договором чартеру вважались доходом працівника, вони мають бути отримані саме працівником Компанії.
Проте, послуги, отримані за договором чартеру не можна розцінювати як дохід працівника позивача, оскільки отримання доходу у власність передбачає право розпорядження таким доходом, яке в свою чергу, передбачає можливість відмовитись від одержання такого доходу або передати його іншій особі за відплатним або безвідплатним договором.
Однак, співробітник позивача не може відмовитись від службового відрядження до іншого населеного пункту, яке відбувається на підставі розпорядження керівництва НАК «Нафтогаз України».
Враховуючи, що для забезпечення відрядження працівника позивачем укладається договір чартеру, працівник не має можливості обирати вид транспортного перевезення, за допомогою якого він може дістатися до пункту призначення.
Перелік доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи, наведений у п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003 р. Витрати на придбання НАК «Нафтогаз України» послуг з пасажирських перевезень не можуть бути віднесені до жодного з видів доходів фізичних осіб, наведених у ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в т. ч., й до додаткових благ.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відрядження пов'язані із виробничою діяльністю НАК «Нафтогаз України», суд вважає, що витрати Компанії з транспортування її працівників у відрядження за допомогою чартерних перевезень не можуть розцінюватись як додаткове благо цих працівників, яке оподатковується податком з доходів фізичних осіб.
За таких обставин, посилання СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на порушення НАК «Нафтогаз України»пп. "'і" п. 1.3 ст. 1, пп. «є»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є не обґрунтованим та таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства.
Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку з доходів найманих працівників в частині донарахованих податкових зобов'язань за основним платежем в сумі 31 492,46 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 62 984,92 грн., є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
В цій же частині та з підстав зазначених вище неправомірним є і рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 03.09.2007 р. №10156/10/25-019 про результати розгляду первинної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень -рішень про донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних фінансових санкцій, та рішення про результати розгляду первинної скарги.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито». Позивачем було сплачено судові витрати у розмірі 17,00 грн.
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється повністю, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити .
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. №0001404120/0, від 05.09.2007 р. №0001404120/1, від 21.11.2007 р. № 0001404120/2, від 05.02.2008 р. № 0001404120/3 та рішення від 03.09.2007 р. № 10156/10/25-019 про результати розгляду скарги в частині донарахування податку з доходів найманих працівників на загальну суму 94 477,38 грн., з яких 31 492,46 грн. основного платежу та 62 984,92 грн. штрафних санкцій.
3. Присудити на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» судові витрати в сумі 17,00 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.