ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
13.10.2008 р. № 9/330
13:06
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Атон-ХХІ»
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000922303/0 від 06.11.2007 р., № 0000922303/1 від 16.01.2008 р.
За участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Таран Т.К.
Представники:
Від позивачаКульчицький О.В. (довіреність № 17/07-2008-01 від 17.07.2008 р.)
Від відповідачаМазуркевич О.М. (довіреність № 2368/9/10-017 від 04.06.2008 р.)
Від прокуратуриКазак О.А. (довіреність № 10к від 10.10.2008 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000922303/0 від 06.11.2007 р., № 0000922303/1 від 16.01.2008 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на момент здійснення операції контрагент позивача -ТОВ «Лавандос»був платником податку на додану вартість.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідач здійснював операції з контрагентом, державна реєстрація та свідоцтво платника податку якого скасовані з моменту реєстрації.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
З 04.10.2007 р. по 17.10.2007 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН-ХХІ».
ТОВ „Атон - XXI" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, згідно податкових накладних наданих ТОВ „Лавандос" від 27.12.2005 р. № 322, та № 323 на загальну суму 204 507,67 грн.
За результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «АТОН-ХХІ»за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р. відповідачем складено акт № 599/1-23-03-32957866 від 24.10.2007 р. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва від 06.11.2007 р. № 0000922303/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі двісті чотири тисячі сімсот п'ятдесят грн. 00 коп. податку на додану вартість та сто дві тисячі триста сімдесят п'ять грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/ВР; п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги ТОВ «АТОН-ХХІ»від 14.11.2007 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 11.01.2008 р. прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг № 336./10/25-011, яким податкове повідомлення-рішення від 06.11.2007 № 0000922303/0 залишено без змін, а скаргу ТОВ «АТОН-ХХІ»- без задоволення. За результатом такого розгляду 16.01.2008 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000922303/1, яким визначено ті самі зобов'язання.
25.01.2008 р. позивач оскаржив ухвалені рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 03.03.2008 р. позивачу було відмовлено в задоволенні скарги, податкові повідомлення-рішення № 0000922303/0 від 06.11.2007 та № 0000922303/1 від 16.01.2008 залишені без змін.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 21.03.2007 р. позов Державної податкової адміністрації у місті Києві до ОСОБА_1, ТОВ «Лавандос»за участю третьої особи: Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Лавандос»задоволено в повному обсязі, визнано статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавандос»недійсним з моменту його державної реєстрації -18.08.2004 р., визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Лавандос», визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 376646 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавандос»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість -19.10.2004 р.
Актом № 6514 від 23.08.2007 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавандос»з 13.09.2004 р.
Згідно витягу Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/6043 від 09.10.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавандос»зареєстровано з 18.08.2004 р. як юридична особа.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2007 у справі № 2-А-62-1/07 за адміністративним позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до ОСОБА_1, ТОВ «Лавандос», за участю третьої особи Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2007 за нововиявленими обставинами.
Згідно витягу Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/5689 від 08.10.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавандос»зареєстровано з 18.08.2004 р. як юридична особа.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову повністю.
Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - ЗУ № 168) із змінами та доповненнями.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст.7 ЗУ № 168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п. 6 Наказу ДПА України „Про порядок заповнення податкової накладної" від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.1997р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на додану вартість, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 ЗУ № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 10.1. ст.. 10 Закону № 168 передбачено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;
в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;
г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;
д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.
Пунктом 10.2. ст.. 10 Закону № 168 Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є безпідставним та упередженим, прийняте з порушенням принципу обґрунтованості з врахуванням наступного.
Так, податкові накладні, за результатом невизнання яких податковою службою прийнято оскаржуване рішення, видані 27.12.2005 р., при цьому постанова Печерського районного суду міста Києва про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Лавандос»з моменту їх реєстрації прийнято 21.03.2007 р. в свою чергу, суд зауважує, що на момент вчинення операцій контрагент позивача -ТОВ «Лавандос»був зареєстрований як платник податку на додану вартість. А анулювання свідоцтва платника податку за актом № 6514 відбулося лише 23.08.2007 р. Покликання відповідача на дату анулювання свідоцтва платника податку з 13.09.2004 р. є необґрунтованим, адже датою анулювання свідоцтва є дата прийняття відповідного рішення про це у формі відповідного акту. Так, згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Позивачем віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Необґрунтованим є покликання відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Відповідачем не доведено суду те, що на момент здійснення господарських операцій обгрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці не були в Єдиному державному реєстрі, а також не мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи викладені обставини вище, те, що податковими накладними підтверджено факт здійснення операцій з ТОВ «Лавандос», які містять всі необхідні обов'язкові реквізити, відповідачем необґрунтовано визначено позивачеві податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за податку на додану вартість.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000922303/0 від 06.11.2007 р., № 0000922303/1 від 16.01.2008 р.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Кротюк