ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
24.07.2008 р. № 6/429
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібодар"
до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва Головне управління Державного казначейства України у м. Києві
про стягнення заборгованості в сумі 973685,32 грн.
Головуючий Суддя Добрянська Я.І.
Судді : Ковзель П.О. Келеберда В.І.
За участю
представників сторінпозивача Макарова Н.М., Самотуга Т.В., Кучеренко
відповідача 1 Корепанова О.М., Русавська О.О., Циганкова В.В., Максименко С.П.
відповідача 2 Субота О.В.
прокуратури Гаврилова І.А.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.07.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»до відповідача 1 Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та відповідача 2 Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 973 685,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач ДПІ у Подільському районі м. Києва в порушення п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не надав висновок до Головного управління державного казначейства України у місті Києві з податку на додану вартість на загальну суму 973 685,32 грн., оскільки вказана сума підтверджена Довідками ДПІ у Подільському районі м. Києва № 56/23-415/32161333, № 83/23-415/32161333, № 115/23-415/32161333, які були прийняті за результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку.
Тому, на думку позивача, такі дії податкового органу суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідач 1 ДПІ у Подільському районі м. Києва, проти позову заперечує та вказує на той факт, що податковий кредит з податку на додану вартість у позивача виник в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Полюс -Агропром 5С»та ПП «Східна продовольча компанія -«Плюс»(далі ПП «СПК -«Плюс»). Згідно інформації отриманої за результатами зустрічних перевірок було встановлено, що контрагент ТОВ «Полюс -Агропром 5С»- ТОВ «Агрокомпанія Сан»з 22.11.2007 р. перебуває в стадії ліквідації за рішенням суду, керівник ПП «СПК -«Плюс»пояснив, що надати документи він не має змоги, оскільки, всі документи фінансово-господарської діяльності втрачені при пожежі автомобіля.
А тому, на думку відповідача, позивач не має права на податковий кредит, оскільки зустрічними перевірками суми ПДВ заявлені ТОВ «Хлібодар»до відшкодування, не підтверджені.
Відповідач 1 в ході судового розгляду подав клопотання :
від 11.06.2008 р. про зупинення розгляду справи до вирішення кримінальної справи № 20802. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2008 р. в задоволенні клопотання було відмовлено;
від 18.06.2008 р. про забезпечення доказів шляхом витребування у позивача підтвердження щодо фактів надходження товару від ТОВ «Полюс-Агропром 5С» та ПП Фірма «СПК -«Плюс»до ТОВ «Хлібодар», а саме оригінали та копії документів, які свідчать про приймання товару (олію соняшникову нерафіновану) по кількості та по якості відповідно до договорів купівлі - продажу: довідки (акти) терміналів про прийняття партії товарів, сертифікати якості лабораторій ТОВ «Херсонес»і ТОВ «Агро-КЛАСС», акти перевантажування товару терміналів, відвантажувальні інструкції, довідки виробника товару про порядок виробництва товарів. Ухвалою суду від 18.06.2008 р. в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.;
від 18.06.2008 р. про забезпечення доказів шляхом витребування у ТОВ «Полюс-Агропром 5С»оригіналів (копій) договорів купівлі -продажу олії соняшникової укладених з ТОВ «Агрокомпанія Сан» в 2007 р., у відділенні Марганецької ОДПІ у Токмаківському районі Дніпропетровської області копії реєстраційних, статутних та інших документів, які свідчать про внесення змін до складу засновників (учасників) ТОВ «Агрокомпанія Сан» по справі № 6/429. Ухвалою суду від 18.06.2008 р. в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено;
від 18.06.2008 р. про забезпечення доказів шляхом витребування інформації щодо суті та стану розгляду кримінальної справи № 20802 в Хортицькому районному суді м. Запоріжжя. Ухвалою суду від 18.06.2008 р. в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Відповідач 2 проти позову заперечує, посилаючись на той факт, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не надавала висновок на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість позивачу до відповідного органу Державного казначейства. Таким чином, Головне управління Державного казначейства України у м. Києві не мало правових підстав для відшкодування ПДВ на користь ТОВ «Хлібодар».
Представник прокуратури проти позову заперечує з підстав викладених відповідачем 1.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” (далі-позивач) зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.08.2002 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 071 120 0000 003725. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку № 38277310, виданого 29.08.2002 року ДПІ у Подільському районі зареєстровано платником податку на додану вартість.
Порядок відшкодування з Державного бюджету платнику податку на додану вартість врегульовано п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ та «Порядком відшкодування податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 02.07.1997 року № 209/72.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ, бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Заборгованість по бюджетному відшкодуванню з ПДВ, що заявляється позивачем до стягнення за даним позовом, виникла у позивача за період діяльності березень 2007 року, травень 2007 року, червень 2007 року та вересень 2007 року.
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Хлібодар»(код ЄДРПОУ 32161333) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період березень 2007 р. За результатами перевірки була складена довідка від 05.06.2007 р. № 56/23-415/32161333, згідно якої порушень не встановлено. Податковий кредит в розмірі 2 557 210,00 грн. був сформований в березні 2007 р. та включений до податкової Декларації з податку на додану вартість в квітні 2007 р. ( р. 25.1 Декларації з податку на додану вартість -відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 2 563 702,00 грн.)
ДПІ у Подільському районі м. Києва, в порушення п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, не було надано висновок на суму 473 596,06 грн. податку на додану вартість, яка включена до заявленої в декларації за квітень 2007 р. суми 2 563 702,00 грн.
Підставою для відмови став той факт, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя по зустрічній перевірці контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс -Агропром 5С»(код 346772608305).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Хлібодар»та ТОВ «Полюс-Агропром 5С» були укладені договори купівлі -продажу:
від 01.03.2007 р. № 2/03 на суму 854 150,00 грн., ПДВ 170 830,00 грн.;
від 13.03.2007 р. № 6/03 на суму 435 971,35 грн., ПДВ 87 194,27 грн.;
від 16.03.2007 р. № 12/03 на суму 215 764,00 грн., ПДВ 43 152,80 грн.; з 19.03.2007 р. -216 608,00 грн., ПДВ 43 321,60 грн.; з 22.03.2007 р. -430 012,00 грн., ПДВ 86 002,40 грн.; з 29.03.2007 р. -215 475,00 грн., ПДВ 43 095,00 грн.
Виконання вказаних договорів підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар (копії додаються до матеріалів справи).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»в червні 2007 р. подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 р., в якій було сформовано податковий кредит за травень 2007 р.
Сума податку на додану вартість, яка була заявлена до відшкодування (р. 25.1 Декларації з податку на додану вартість -відшкодування на рахунок платника в банку) в розмірі 1 067 083,00 грн. відображена в податковій декларації з ПДВ за червень 2007 р.
Також, ТОВ «Хлібодар»в липні 2007 р. подало до ДПІ у Подільському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 р., в якій був сформований податковий кредит за червень 2007 р
Сума податку на додану вартість заявлена до відшкодування (р. 25.1 Декларації з податку на додану вартість -відшкодування на рахунок платника в банку) в розмірі 701 993,00 грн.. та включений до Декларації з ПДВ за липень 2007 р.
ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Хлібодар»(код ЄДРПОУ 32161333) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період травень - червень 2007 р. За результатами перевірки була складена довідка від 11.09.2007 р. № 83/23-415/32161333, згідно якої порушень не встановлено
Але, відповідачем, в порушення п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, не було надано висновок на суму 259 709,13 грн. податку на додану вартість, яка включена до декларації за червень 2007 р. - до суми 1 067 083,00 грн. та на суму 99 272,80 грн. податку на додану вартість, яка входить до заявленої в декларації за липень 2007 р. - суми 701 993,00 грн. Підставою для відмови став той факт, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь на запит від контрагента позивача Приватного підприємства «Фірма «Східна продовольча компанія -«Плюс»(код 334319708313) (далі -ПП «СПК -«Плюс»). Такі дій відповідача суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.
Між ТОВ «Хлібодар»та ПП «СПК -«Плюс» були укладені Договори купівлі -продажу олії соняшникової :
від 03.04.2007 р. № 24/04;
від 04.05.2007 р. № 34/05;
від 25.05.2007 р. № 1/05;
від 06.06.2007 р. № 3/06.
Виконання вказаних договорів підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар (копії додаються до матеріалів справи).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»в жовтні 2007 р. подало до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за вересень 2007 р., в якій було сформовано податковий кредит за вересень 2007 р. (р. 21 декларації -748 532,00 грн.)
Сума податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування (р. 25.1 Декларації з податку на додану вартість -відшкодування на рахунок платника в банку) в розмірі 723 795,00 грн. була включена до Декларації з ПДВ за жовтень 2007 р.
ДПІ у Подільському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Хлібодар»(код ЄДРПОУ 32161333) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період вересень - жовтень 2007 р. За результатами перевірки була складена довідка від 30.11.2007 р. № 115/23-415/32161333, згідно якої порушень не встановлено
Але, відповідачем, в порушення п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, не було надано висновок на суму 141 107,33 грн. податку на додану вартість. Як вже зазначалося вище, підставою для відмови стала та обставина, що ДПІ у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь на запит від контрагента позивача Приватного підприємства «СПК -«Плюс»(код 334319708313).
Між ТОВ «Хлібодар»та ПП «СПК -«Плюс» був укладений Договір купівлі -продажу олії соняшникової від 21.09.2007 р. № 04/09. Виконання вказаного договору підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар (копії додаються до матеріалів справи).
Позивач не має змоги надати оригінали документів по взаємовідносинах з Приватним підприємством «СПК - Плюс»в зв'язку з проведенням виїмки документів на підставі постанови слідчого Слідчого відділу податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП м. Запоріжжя від 15.01.2008 р. (копія постанови слідчого та протокол виїмки наявні в матеріалах справи).
ТОВ «Хлібодар»надав всі документи, які підтверджують факт придбання та факт відвантаження товару, а саме
- оборотно -сальдові відомості по рахунку 631 з ПП Фірма «СПК -«Плюс»за травень та червень 2007 р.
- акти прийомки ТОВ «Агро-КЛАСС»олії нерафінованої від 29.05.2007 р., 31.05.2007 р., від 04.06.2007 р., від 11.06.2007 р., від 07.06.2007 р., 08.06.2007 р.
- ВМД;
- реєстри поставки олії.
- лист ТОВ «Херсонес»від 25.06.2008 р. № 255 з додатком щодо надходження олії нерафінованої на термінал ТОВ «Херсонес».
Таким чином, дії відповідача щодо не надання висновку згідно з п.п.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ є неправомірними та суперечать чинному законодавству України з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як встановлює п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом ( пп. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Позивачем на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»21.05.2007 року були подані до відповідача 1 податкова декларація з ПДВ за березень, червень та вересень 2007 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування та Заява про повернення суми бюджетного відшкодування.
Аналогічні приписи містить положення пункту 5.12. «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.97 за N 250/2054), відповідно до якого, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) до податкової декларації з податку на додану вартість.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Тобто, законодавець встановлює єдину підставу для не включення суми податкового кредиту - відсутність податкової накладної. Однак, зауважень у відповідача 1 щодо заповнення податкових декларацій або їх відсутності під час проведення перевірок не було. Всі документи, які підтверджують право платника на податковий кредит були надані до податкового органу. На основі вищенаведених норм Закону позивач й обчислював податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість.
Законодавство не визначає обов'язку ТОВ «Хлібодар»здійснювати перевірку установчих документів контрагентів за угодами ПП «Східна продовольча компанія -«Плюс»та ТОВ «Полюс -Агропром 5С», а також контроль за сплатою ними податків.
Статтею 48 глави 8 розділу ІІ Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності виконання державного бюджету.
Згідно з п.1 ст.2 Указу Президента України “Про Державне казначейство України” від 27.04.1995 року № 335/95 встановлено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.
Відповідно до вимог пунктів 1, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332, територіальні органи Державного казначейства України є урядовим органом державного управління, які здійснюють управління наявними коштами державного бюджету.
У пп.1 п.7 Положення визначено, що виконання відповідних показників державного бюджету та контроль за надходженням, рухом і використанням державних коштів здійснюється відділеннями Державного казначейства України у районах, містах тощо, і саме вони на підставі пп.6 п.7 цього Положення здійснюють за поданням державних податкових органів повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.
Із вказаною нормою кореспондується п.4 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість за висновками податкових органів.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.
Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 р. № 82/245 для забезпечення повного з'ясування обставин, що мають значення в процесі судового розгляду позовних заяв платників податку на додану вартість з питань відшкодування бюджетної заборгованості з цього податку, відповідачами у таких справах виступають податковий орган, на обліку платників податків якого перебуває підприємство, яке звернулося з позовом до суду, та відповідний орган Державного казначейства України.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у даному спорі, поряд з податковим органом заявлено також і до Головного управління державного казначейства України в м. Києві як відповідача-2.
При цьому позивач керувався судовою практикою Вищого адміністративного суду України стосовно застосування норм податкового законодавства у аналогічних справах.
Так, судове рішення від 14.12.2006 року за касаційною скаргою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва у справі за позовом ЗАТ «Газ - МДС»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, третя особа ВДК у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок, прийняте Вищим адміністративним судом України у відповідності до законодавчих норм, які діяли на момент виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Як вже зазначалось вище, відповідно до приписів пп.7.7.3 п.7. ст.7 Закону про ПДВ підставою для отримання бюджетного відшкодування у період березень 2007 р., травень 2007 року, червень 2007 року та вересень 2007 року є дані тільки податкової декларації за звітний податковий період.
Таким чином, законодавством у зазначеному періоді були чітко визначені способи доказування, якими за законом підтверджується право на отримання бюджетного відшкодування, і це право не може підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вищенаведених вимог Закону України „Про податок на додану вартість", станом на день подання позову податок на додану вартість в сумі 973 685,32 грн. на рахунок ТОВ «Хлібодар»ДПІ у Подільському районі м. Києва не повернуто.
В розділі 4 «Висновок»Довідки про результати перевірки зазначено, що «висновки щодо достовірності заявленого ТОВ «Хлібодар»до відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок будуть здійснені після надходження всіх відповідей про результати перевірок».
Норми Наказу ДПА України від 18.08.2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ»регламентують порядок проведення зустрічних перевірок постачальників платника податку. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування, передбачених п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Також, суд вказує на ту обставину, що наказ ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не має загальнообов'язкової сили.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:
1) операцій з коштами державного бюджету;
2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету (ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України).
Згідно з п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА України та ДК України від 02.07.1997 № 209/72 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Оскільки, відмова позивачу в належному йому бюджетного відшкодування є неправомірною, і інших підстав невідповідності розрахунків суми бюджетного відшкодування, або доказів про складення їх з порушенням норм податкового законодавства, відповідач не навів, вимоги позивача в частині зобовязання відповідача надати висновок органу державного казначейства визнаються судом обґрунтованими.
Як встановлено ч.ч. 1-3 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Відповідач не надав суду належних доказів щодо не правомірності заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито».
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється повністю, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного бюджету України -Головного управління державного казначейства України в м. Києві, (м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” (04080, м. Київ, вул. Межигірська, б. 83 к. 412 р/р 260000001279 в ВАТ ТФБ «Контракт» МФО 322465 код за ЄДРПОУ- 32161333) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 973 685,32 гривень (дев'ятсот сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят п'ять грн. 32 коп.), в тому числі за березень 2007 р. 473 596,06 грн., травень 2007 р. 259 709,13 грн., червень 2007 р. 99 272,80 грн. та за вересень 2007 р. 141 107,33 грн.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12) протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання даного рішення, що набрало законної сили, надати Головному Управлінню державного казначейства у м. Києві (м. Київ, вул. Терещенківська, 11- а) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Хлібодар»(04080, м. Київ, вул. Межигірська, б. 83 к. 412 р/р 260000001279 в ВАТ ТФБ «Контракт»МФО322465 код за ЄДРПОУ- 32161333) за березень
2007 року -у сумі 473 596,06 грн., за травень 2007 р. - 259 709,13 грн., за червень 2007 р. -99 272,80 грн. та за вересень 2007 р. у сумі 141 107,33 грн.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібодар” (04080, м. Київ, вул.. Межигірська, б. 83 к. 412 р/р 2600947010258 в Подільській філії ВАТ КБ «Хрещатик» МФО 300692 код за ЄДРПОУ- 32161333) 3,40 гривень судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий суддя Я.І.Добрянська
В.І.Келеберда
П.О.Ковзель