ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
28.02.2008 р. № 6/58
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянська Я.І.,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Закрите акціонерне товариство "Київмашпостачзбут"
до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача Кірічевська О.І. (довіреність від 27.11.2007 р. № 96/10-4); Дьомін І.П.
відповідача Шевченко О.О.. (довіреність від 13.12.2007 р. № 8453/9/10); Даценко Г.М. (довіреність від 04.02.2008 р. № 733/9/10)
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Зубко Л.П.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.02.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Закрите акціонерне товариство «Київмашпостачзбут»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 31.10.2007 р. № 0000912320/0 на загальну суму 92 219,00 грн., з яких основного платежу 63 782,00 грн. та 28 437,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (далі -Закон № 283/97-ВР) в частині віднесення до складу валових витрат в період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р. видатків з орендної плати без підтверджуючих документів, а саме договору оренди нерухомого майна.
Тому, на думку позивача застосування штрафних санкцій до ЗАТ «Київмашпостачзбут» на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ не відповідають чинному законодавству.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
Позивачем в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до валових витрат витрати по оренді приміщення по яких відсутній договір та акти виконаних робіт, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 63 782,00 грн.
Тому, на думку відповідача застосування штрафних санкцій до позивача на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»в розмірі 28 437,00 грн. відповідають чинному законодавству України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач) була проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Київмашпостачзбут (код 01882137) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт від 17.10.2007 р. № 160/23-204/01882137.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31.10.2007 р. № 0000912320/0, яким визначив ЗАТ «Київмашпостачзбут»суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 63 782,00 грн. та застосував штрафні санкції у розмірі 28 437,00 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, не погоджується в висновками акта перевірки щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Регіональним відділенням фонду Державного майна України по м. Києву було укладено Договір оренди нерухомого майна від 01.06.1996 р. № 240. Предметом Договору є оренда об'єктів за адресою м. Київ, вул.. Межигірська, 76, загальною площею 3044 кв. м.
Згідно п.7.1 Договору строк дії договору -10 років. 01.06.2004 р. між вказаними сторонами була укладена додаткова угода № 1 та викладено Договір у новій редакції. Відповідно до п. 10.5 додаткової угоди від 01.06.2004 р., у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.
Порядок розрахунків визначений п. 3.1 додаткової угоди, а саме перерахування 100% орендної плати до державного бюджету здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітнім, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Надходження платежів до бюджету підтверджується листом філії Подільського відділення «Промінвестбанку»в м. Києві від 08.11.2007 р. № 04/2166 (копія в матеріалах справи).
Додаткова угода від 01.06.2004 р. № 1 до Договору оренди від 01.06.1996 р. № 240 укладена строком на 11 місяців з 01.06.2004 р. до 01.05.2005 р. Суд не погоджується з висновком відповідача щодо не чинності додаткової угоди від 01.06.2004 р. з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.
Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.
Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Згідно з ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. № 181 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», невідмовна орендна угода -орендна угода, за якою орендарем на початок строку оренди сплачено таку суму орендної плати, яка дає змогу орендодавцю бути впевненим у продовженні строку оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, жодна зі сторін за договором ні позивач, ні Регіональне відділення фонду Державного майна України по м. Києву не надсилало заяв про припинення договору оренди, сторони за Договором вважали договір продовженим.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював орендні платежі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Регіонального відділення фонду Державного майна України по м. Києву, що підтверджується листом філії Подільського відділення «Промінвестбанку»в м. Києві від 08.11.2007 р. № 04/2166.
Суд не приймає посилання відповідача в акті перевірки на відсутність актів виконаних робіт за послуги оренди, оскільки договірні відносини регламентуються Господарським та Цивільними кодексами України, Законом України «про оренду державного та комунального майна», які не передбачають обов'язковість складання таких актів. Об'єктом договору оренди є нерухоме майно, а не виконання робіт чи надання послуг, тобто акт виконаних робіт складається у випадку, якщо предметом договору є певні дії, а не окрема річ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органам зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог Закону № 283/97-ВР.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які не відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити .
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва від 31.10.2007 р. № 0000912320/0 на загальну суму 92 219,00 грн.
3. Присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Київмашпостачзбут» судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.