ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
03.04.2008 р. № 6/51
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянської Я.І.,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Відкрите акціонерне товариство "Телевізійний завод "Славутич"
до Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м.Києва
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
Представники:
від позивачаТаран М.П. (довіреність від 12.02.2008 р. № 35/08), Семеній В.І. (довіреність від 27.04.2008 р.)
від відповідача Горбенко І.М. (довіреність від 22.01.08 р. № 5)
03.04.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відкрите акціонерне товариство «Телевізійний завод «Славутич»»звернулось в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0035201503/0 та № 0035211503/0, по яких за затримку на 206 календарних днів граничного строку сплати суми податкового зобов'язання відповідачем застосовано штраф у розмірі 50% на суму 17057,15 грн. та за затримку на 26 календарних днів граничного строку сплати суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 20% на суму 73629,82 грн.
На думку позивача, при складанні акту перевірки № 4294 від 13.11.07р. відповідач не врахував вимоги п.3 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника.» (далі - Закон N 2343) та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.
Відповідач -ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначає наступне. Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги статті 17 Закону України «Про плату за землю», що призвело застосування штрафних санкцій за порушення податкового зобов'язання на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено перевірку позивача щодо своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по податку на землю за період з 31.05.2001 року по 10.10.2002 року, та з 11.09.2002 по 06.11.2002р., за результатами якої складено Акт перевірки від 13.11.2007 року № 4294. На підставі даного Акта відповідачем видані податкові повідомлення-рішення від 14.11.2007 року № 0035211503/0 на суму 17057,15 грн. та № 0035201503/0 на суму 73629,82 грн, всього на загальну суму 90686,92 грн.
Згідно висновків акта перевірки відповідача, позивачем було порушено вимоги статті 17 Закону України «Про плату за землю». Згідно якої, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами», а саме п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 передбачено у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.
Як свідчать обставини справи, на підставі Ухвали Господарського суду м. Києва від 24.10.2002 року про порушення провадження у справі щодо визнання банкрутом ВАТ «Телевізійний завод «Славутич»було введено мораторій на задоволення вимог кредитора.
Статтею 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2181) визначено підстави застосування штрафних санкцій у разі порушення платниками податків вимог законодавства, а саме: за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій, заниження ними податкових зобов'язань, порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань, непогодження у встановлених Законом N 2181-ІІІ випадках операцій з реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, нездійснення попереднього утримання і перерахування податку у встановлених законодавством випадках.
Відповідно до преамбули Закону N 2181- ІІІ цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України від 14.05.92 р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-ХІІ).
Згідно з Законом N 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. При цьому, відповідно до п. 3 ст. 12 Закону N 2343-ХІІ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до ст. 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 ст. 17 Закону N 2181.
Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст. 16 та пп. 17.1.7 ст. 17 цього Закону, не застосовуються.
Згідно з п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону N 2181-ІІІ, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:
а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;
б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ВАТ «Телевізійний завод «Славутич»»подавав до податкового органу розрахунок податку на земелю в період з 24.05.2001 р. по 11.09.2002 р. Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство позивача була прийнята Господарським судом м. Києва 24.10.2002 р. Тобто, відповідач мав змогу стягнути з позивача задекларовану ним суму земельного податку до початку мораторію.
Відповідно до п.п.15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього Закону, у разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Таким чином, відповідач перевищив строки позовної давності -1095 календарних днів, а тому нарахування штрафних санкцій в листопаді 2007 р. не відповідає чинному законодавству України.
Враховуючи все вищенаведене, суд погоджується з позивачем щодо правомірності визнання недійсними податкових повідомлень -рішень від 14.11.2007 року № 0035211503/0 та № 0035201503/0, якими нараховано позивачу штрафні санкції на загальну суму 90 686,92 грн.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними податкові повідомлення -рішення від 14.11.2007 року № 0035211503/0, від 14.11.2007 року № 0035201503/0.
3. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Телевізійний завод «Славутич»з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.