ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
12.05.2008 р. № 6/234
Дочірнє підприємство "Ейч Сі Ем Україна"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,
за участю представників сторін:
позивача Недюха О.І.. (довіреність від 10.01.2008 р. б/н); Левицький В.А. (довіреність від 10.01.2008 р. б/н)
відповідача Гончар О.Ю. (довіреність від 12.01.2008 р. № 63/9/10-017); Петровська - Іваніченко О.С. (довіреність від 22.12.2007 р. № 6247/9/10-012)
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Зубко Л.П.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.05.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дочірнє підприємство «Дейч Сі Ем Україна»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, винесених Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва:
- № 0000262308/0 від 30.03.2007 р., згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 97 797,00 грн., них основного платежу 80 825,00 грн. та 16 972,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0000262308/1 від 12.06.2007 р., згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 90 956 грн., них основного платежу 75 650,00 грн. та 15 306,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0000262308/2 від 31.08.2007 р., згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 90 956,00 грн., них основного платежу 75 650,00 грн. та 15 306,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В ході судового розгляду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000262308/3 від 12.11.2007 р., згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 90 956,00 грн., них основного платежу 75 650,00 грн. та 15 306,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п. 5.1 та п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (далі -Закон № 283/97-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2005 р. на суму 1614,00 грн., за три квартали 2006 р. на суму 81 810,00 грн., всього на суму 83 424,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
Позивачем в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесено до складу валових витрат суми відсотків у розмірі 685 300,00 грн., нарахованих у зв'язку з використанням коштів, отриманих відповідно договору про відкриття кредитної лінії, а також порушено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону, що призвело до заниження скоригованого валового доходу, відображеного у рядку 03 Декларації з податку на прибуток за 2005 рік на суму 1383,00 грн.
Тому, на думку відповідача застосування штрафних санкцій до позивача на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»в розмірі 15 306,00 грн. відповідають чинному законодавству України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) була проведена виїзна планова перевірка ДП «Дейч Сі Ем України»(код 30180050)»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт від 20.03.2007 р. № 149/1-23-0830180050).
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.03.2007 р. № 0000262308/0, яким визначив ДП «Дейч Сі Ем України»суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 80 825,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 16 972,00 грн.
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням -рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив його до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Рішенням про результати розгляду скарги від 11.06.2007 р. № 9365/10/25-011 частково задоволено скаргу позивача, згідно з яким зменшена сума донарахування податку на прибуток. Відповідач за результатами розгляду скарги прийняв податкове повідомлення -рішення від 31.08.2007 р. № 0000262308/1 на загальну суму 90 956,00 грн., з яких 75 650,00 грн. -основного платежу та 15 306,00 грн. -штрафних санкцій.
За результатами процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Державною податковою адміністрацією України прийнято остаточне Рішення від 31.10.2007 р. № 10949/6/25-0115 про результати розгляду скарги, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення. Відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000262308/3 від 12.11.2007 р., згідно якого донараховано податок на прибуток в розмірі 90 956,00 грн., них основного платежу 75 650,00 грн. та 15 306,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Суд, розглянувши матеріали справи, не погоджується в висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 5.1 та п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ДП «Ейч Сі Ем Україна», відповідно до договору про відкриття кредитної лінії від 27.12.2004 р. за № 703-В/04 з ЗАТ «НРБ Банк»(код 25959794) за період з 28.12.2004 р. по 17.05.2005 р. отримало на розрахунковий рахунок кошти на загальну суму 4 150 000 дол. США (еквівалент 21 780 926,00 грн.).
ДП «Ейч Сі Ем Україна»27.12.2004 р. укладено договір доручення за № 01/02 від 27.12.2004 р. з ТОВ «АБФ»(код 32774280), відповідно до якого ДП «Ейч Сі Ем Україна»доручає ТОВ «АБФ»провести пошук та придбати за рахунок ДП «Ейч Сі Ем Україна»нерухомість. На виконання договору ТОВ «АБФ»було отримано грошові кошти на загальну суму 21 690 000,00 грн..
Грошові кошти було повернуто на розрахунковий рахунок ДП «Ейч Сі Ем Україна»05.09.2005 року.
ДП «Ейч Сі Ем Україна» згідно договору доручення від 05.09.2005 р. № 05/03 з ТОВ «АСН Ін вест»(код 33550775), доручив ТОВ «АСН Ін вест»провести пошук та придбати офісну нерухомість у Голосіївському районі або Святошинському районі м. Києва. Для виконання умов договору, кошти на загальну суму 21 690 000,00 грн перераховано в адресу ТОВ «АСН Ін вест». У зв'язку з невиконанням умов по даному договору кошти були повернуті на адресу ДП «Ейч Сі Ем Україна»у повному обсязі (виписка банку по розрахунковому рахунку від 25.07.2006 р.)
Повернуті кошти ДП «Ейч Сі Ем Україна»25.07.2006 р. перераховано до установи банку ЗАТ «НРБ Банк», згідно заявки на придбання валютних коштів та сплати до Пенсійного фонду у розмірі 1,3% від придбання валютних коштів, а саме: 21 035 014,00 грн., ПФ 272 629,94 грн.
Придбана валюта у розмірі 4 150 000 дол. США була перерахована в адресу ЗАТ «НРБ Банк»для погашення кредиту отриманого по договору від 27.12.2004р.
Як встановлює п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР, валові витрати виробництва - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України № 283/97-ВР, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як встановлює ст.. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.
В силу ст.. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Як встановлено судом, кредитні кошти, по яких банком було нараховані відсотки, що в подальшому були віднесені позивачем до складу валових витрат, використовувалися для інвестування кредитних коштів у нерухоме майно, що підтверджується договором № 703-В/04 про відкриття кредитної лінії від 27.12.2004 р. Грошові кошти були використані позивачем, як довірителем для укладення та виконання договорів доручення та для придбання товарно -матеріальних цінностей, які використовувалися у господарській діяльності ДП «Ейч Сі Ем Україна».
Відповідно до п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України №283/97-ВР, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами та депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
На думку суду, отримані кошти по договору кредитної лінії було використано підприємством у власній господарський діяльності, яка направлена на отримання прибутку підприємства або в подальшому буде використана у веденні фінансово-господарської діяльністю.
Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п 5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР, щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат відсотки в сумі 685 300,00 грн. за користування кредитом, який не використовувався у власній господарській діяльності підприємства, що призвело до завищення валових витрат за III кв. 2006 року на загальну суму 685 300грн. є неправомірним.
Також відповідачем не наведено в акті перевірки належно допустимих доказів щодо заниження валового доходу з податку на прибуток за 2005 р. на суму 1383,00 грн. Оскільки, акт перевірки містить лише порівняння показників податкової та бухгалтерської звітності без відображення порушень по конкретних господарських операціях.
Тобто, відповідачем при оформленні результатів планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Ейч Сі Ем Україна»не дотримано вимоги «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327.
Відповідно до п.п. 2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок», за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;
у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Доказів відмови позивача від надання пояснень щодо виникнення розбіжностей між податкової та бухгалтерської звітності, відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органам зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог Закону № 283/97-ВР.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які не відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити .
2. Визнати нечинними податкові повідомлення -рішення прийняті Держаною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва № 0000262308/0 від 30.03.2007 р., № 0000262308/1 від 12.06.2007 р., № 0000262308/2 від 31.08.2007 р., № 0000262308/ від 12.11.2007 р.
3. Присудити на користь Дочірнього підприємства «Ейч Сі Ем Україна»судові витрати в сумі 6,80 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.