ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
21.05.2008 р. № 6/220-6/222
Відкрите акціонерне товариство "Київмедпрепарат"
до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування повідомлення - рішення № 0000264030/0 від 02.04.2007 ,
за участю представників сторін:
позивача Зима І.П. (довіреність від 01.02.2008 р. б/н); Задорожна Л.Г. (довіреність від 05.12.2007 р. б/н); Руслова В.Л. (довіреність від 18.01.2008 р. № 23/165)
відповідача Козодоєва Г.Г. (довіреність від 11.12.2007 р. № 2269/9/10-206); Воронова О.Ю. (довіреність від 30.11.2007 р. № 2182/9/10-206); Шевченко В.В. (довіреність від 11.12.2007 р. № 2268/9/10-206)
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Зубко Л.П.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відкрите акціонерне товариство «Київмедпрепарат»звернулося в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великим платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень:
№ 0000264030/0 від 02.04.2007 р., згідно якого донараховано податок на додану вартість в розмірі 22 242,00 грн., них основного платежу 14 828,00 грн. та 7 414,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
та № 0000664030/0 від 27.08.2007 р. № 0000664030/0 на загальну суму 18 332,00 грн., з яких сума завищення ПДВ 12 221,00 грн. та штрафних санкцій 6 111,00 грн.
Ухвалою від 12.11.2007 р. відкрито провадження у справі № 6/220 та № 6/222 та призначено до попереднього судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2007 р. справи № 6/220 та 6/222 були об'єднані в одне провадження.
В ході судового розгляду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 11.01.2008 р. № 23/69 та просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення -рішення № 0000264030/0 від 02.04.2007 р. та № 0000664030/0 від 27.08.2007 р.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон України № 168/97-ВР) щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів по Договору оперативного лізингу. Оскільки, на думку відповідача чинним законодавством не передбачено включення компенсації вартості обладнання до складу орендних (лізингових) платежів по договорах оперативного лізингу, а тільки по договорах фінансового лізингу.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
Позивач в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 та п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно включив в вересні, грудні 2005 р. та в березні, червні, вересні 2006 р. по реєстру отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 93 261,34 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 14 828,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування у розмірі 3894,00 грн.
Тому, на думку відповідача застосування штрафних санкцій до позивача на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»відповідають чинному законодавству України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великим платниками податків (далі - відповідач) була проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Київмедпрепарат»(код 00480862) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт від 21.03.2007 р. № 329/4030/00480862.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від № 0000264030/0 від 02.04.2007 р., згідно якого донараховано податок на додану вартість в розмірі 22 242,00 грн., них основного платежу 14 828,00 грн. та 7 414,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням -рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив його до відповідача. Відкрите акціонерне товариство «Київмедпрепарат»пройшло всі стадії адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02.04.2007 року № 0000264030/0.
За результатами первинного оскарження, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняте рішенням про результати розгляду первинних скарг від 04.06.2007 року № 6942/10/25-019, податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 02.04.2007 року № 0000264030/0 залишено без змін, а скарга ВАТ «Київмедпрепарат»від 11.04.2007 року № 23/919 без задоволення.
За результатами повторного оскарження, Державною податковою адміністрацією у м. Києві прийняте рішенням про результати розгляду повторних скарг від 10.08.2007 року № 2898/10/25-114, скаргу ВАТ «Київмедпрепарат»від 14.06.2007 року № 23/1490 частково задоволено, а саме:
- податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02.04.2007 року № 0000264030/0 скасовано.
- зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ та суму штрафних (фінансових) санкцій та визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 12 221,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 111, 00 грн.
- зобов'язано СДШ у м. Києві по роботі з ВПП прийняти податкове повідомлення-рішення форми «В1»про зменшення бюджетного відшкодування .
По результатах повторного оскарження, Державною податковою адміністрацією України прийняте рішенням №10716/6/25-0515 від 24.10.2007 року про результат розгляду повторних скарг, повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 02.04.2007 року № 0000264030/0 залишено без змін з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 10.08.2007 року № 2898/10/25-114, прийнятого за результатами розгляду повторних скарг.
Суд, розглянувши матеріали справи, частково не погоджується в висновками відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.
Згідно з Актом перевірки від 21.03.2007 р. № 329/4030/00480862, на підставі якого встановлено порушення товариством податкового законодавства, ВАТ «Київмедпрепарат»неправомірно включило в періоді, який перевірявся, до складу податкового кредиту ПДВ з суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів по Договору оперативного лізингу від 01.10.2003 р. № 1/03, оскільки чинним законодавством не передбачено включення компенсації вартості обладнання до складу орендних (лізингових) платежів по договорам оперативного лізингу, а тільки по договорам фінансового лізингу.
Суд вважає такий висновок безпідставним з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг»(лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувач) укладений договір оперативного лізингу. Об'єктом лізингу є -лінія мікродозування порошків у флакони, передається на умовах оперативного лізингу на строк до 31.03.2013 р.
Договір оперативного лізингу від 01.10.2003 р. № 1/03 укладено в період дії Закону України «Про лізинг»№ 723/97-ВР від 16.12.1997 року, який діяв на момент виникнення правовідносин (Законом України від 11.12.2003 року № 1381-IV цей Закон викладено в новій редакції).
Висновки, зазначені в Акті перевірки та Рішеннях податкових органів ґрунтуються лише на Законі України «Про фінансовий лізинг».
Згідно ст. 16 Закону України «Про лізинг», лізингові платежі включають:
- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
- суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
- відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Дана стаття поширюється як на договори оперативного, так і фінансового лізингу і не містить жодних обмежень залежно від виду лізингу.
Окремо складові лізингових платежів при фінансовому лізингу встановлено Законом України «Про фінансовий лізинг», який почав діяти вже після укладення Договору оперативного лізингу (11 грудня 2003 року).
Таким чином, в Додатку № 3 до цього Договору, де визначено розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, до складу лізингових платежів правомірно ( згідно Закону України «Про лізинг») було включено компенсацію вартості обладнання.
Навіть після вступу в силу Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997 року N 723/97-ВР, законодавець не вимагає вносити в договір оперативного лізингу від 01.10.2003 р. № 1/03 будь-які зміни оскільки, договірні відносини, які вже виникли, регулюються тим законом, який діяв на момент укладання договору;
Відповідно до Преамбули Закону України «Про фінансовий лізинг», цей Закон визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу, тобто не регулює відносини, що виникли з договорів оперативного лізингу.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Разом із тим, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 норму щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотню дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Норми, викладені в новій редакції Закону України «Про фінансовий лізинг»не пом'якшують та не скасовують юридичну відповідальність особи.
Тобто, до події, факту (в даному випадку до Договору оперативного лізингу) застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце.
Стаття 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»не є імперативною нормою, а лише дозволяє включати до лізингових платежів суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Ця норма не забороняє включати до складу лізингових платежів по оперативному лізингу суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та й жодна інша норма чинного законодавства України не забороняє цього робити. Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт оренди за цим Договором не перейшов у власність ВАТ «Київмедпрепарат», а обліковується на позабалансовому рахунку.
Договір оперативного лізингу від 01.10.2003 р. № 1/03 повністю відповідає ознакам оперативного лізингу, зазначеним в Законі України «Про фінансовий лізинг». Зокрема, згідно Закону України «Про фінансовий лізинг», після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю ( на відміну від фінансового лізингу, щодо якого після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингодавця або викуповується ним за залишковою вартістю). Згідно Договору оперативного лізингу від 01.10.2003 р. № 1/03, після закінчення строку лізингу Лізиногодержувач повинен повернути Лізингодавцю об'єкт лізингу в технічно справному стані.
Відповідно до ст.. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Однак, визначення лізингових платежів по аналогії із Законом України «Про фінансовий лізинг»не перетворює Договір оперативного лізингу в договір фінансового лізингу. Для того, щоб договір лізингу було визнано фінансовим, законодавець (п. 1.18.2. ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») передбачило вичерпний перелік ознак, а саме, фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.
Фінансовий лізинг є різновидом фінансового кредиту. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.
Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.
Тобто, серед вказаних ознак відсутня ознака включення до складу лізингових платежів компенсацію вартості об'єкту лізингу.
Щодо висновку відповідача про неправомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ з суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів в зв'язку з тим, що виплата не пов'язана з господарською діяльністю товариства, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. З Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р.), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
По Договору оперативного лізингу № 1/03 об'єктом лізингу є лінія мікродозування порошків у флакони, по договору оренди № 1/2004 об'єктом оренди є автоматична система для покриття таблеток оболонкою.
Тобто, дане обладнання призначене для його використання при виробництві фармацевтичної продукції. Більше того, дане обладнання не призначене для його використання в особистих цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю.
Виробництво ж фармацевтичної продукції є одним з основних видів діяльності підприємства, передбачено його Статутом, здійснюється на постійній, регулярній основі з метою отримання прибутку.
Таким чином, суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства. Тому, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту ПДВ з суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів по Договору оперативного лізингу від 01.10.2003 р. № 1/03.
На думку відповідача, ВАТ «Київмедпрепарат»неправомірно включило в періоді, який перевірявся, до складу податкового кредиту ПДВ з суми компенсації вартості обладнання в складі лізингових платежів по Договору оренди від 02.04.2004 р. № 1/2004, так як Договір оренди прирівнюється до договору фінансового лізингу (містить одну з ознак фінансового лізингу, а саме, ознаку передбачену абзацом 2 п. 1.18.2. ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»«об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;».
За розрахунками наведеними в акті, об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується 91,58 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Крім того, п.2.8. цього Договору, на думку перевіряючих, містить обов'язок Орендаря щодо викупу об'єкта оренди.)
Суд не погоджується з даним висновком відповідача та вважає його безпідставним з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ «Київмедпрепарат»(орендар) та Спільним українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг»(орендодавець) укладений договір оренди від 02.04.2004 р. № 1/2004. Згідно вказаного договору об'єкт оренди -автоматична система для покриття таблеток оболонкою «ІМА»мод. НT/F 150 передається на умовах оренди на строк 10 років.
Як вже зазначалося вище, ознака фінансового лізингу, передбачена абзацом 2 п. 1.18.2. ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить дві під ознаки:
1) об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону,
2) та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.
Тобто, лише сукупність зазначених вимог дає ознаку фінансового лізингу, передбачену абзацом 2 п. 1.18.2. ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Договір оренди від 02.04.2004 р. № 1/2004 не містить підознаки фінансового лізингу в частині обов'язку придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення
Пункт 2.8. Договору оренди від 02.04.2004 р. № 1/2004 передбачає, що після закінчення строку оренди Сторони зобов'язані укласти договір купівлі-продажу, згідно якого Орендодавець продасть Орендарю, а Орендар купить у Орендодавця Об'єкт оренди за його залишковою балансовою вартістю».
Таким чином, умова про викуп, яка міститься у договорі, не співпадає з умовою про викуп, що міститься в законі. Оскільки, викупити «під час дії лізингового договору або в момент його закінчення»це інше, ніж викупити «після закінчення строку оренди». «Під час дії лізингового договору або в момент його закінчення»означає, що договір купівлі-продажу об'єкта оренди має бути укладений у період дії договору оренди. «Після закінчення строку оренди»означає, що Орендар може укласти договір купівлі-продажу протягом будь-якого часу після того як договір оренди втратить свою силу.
Згідно з ст. 289 Господарського Кодексу України зазначає, орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Тому, Договір оренди від 02.04.2004 р. № 1/2004 не має ознаки фінансового лізингу, що передбачена абзацом 2 п. 1.18.2. ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За цим Договором об'єкт оренди, також, не було взято на баланс ВАТ «Київмедпрапарат», а обліковується він на позабалансовому рахунку.
Таким чином, суд вважає, що товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми компенсації вартості обладнання в частині лізингових платежів за Договором Оренди від 02.04.2004 року, тобто висновок податкових органів щодо заниження податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи та чинному законодавству.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 02.04.2007 р. № 0000264030/0
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду повторних скарг ДПА у м. Києві від 10.08.2007 р. № 2898/10/25-114, скаргу ВАТ «Київмедпрепарат»від 14.06.2007 р. № 23/1490 частково задоволено, а саме, податкове повідомлення -рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП (відповідач) від 02.04.2007 р. № 0000264030/0 - скасовано.
Відповідно до «б»п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2003 р. № 2181-ІІІ, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.
Таким чином, у позовній вимозі в частині визнання нечинним податкового повідомлення -рішення від 02.04.2007 р. № 0000264030/0 відсутній предмет спору, оскільки вказане рішення скасоване ДПА у м. Києві.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органам зроблено помилковий висновок про порушення позивачем вимог Закону № 283/97-ВР.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які не відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення -рішення № 0000664030/0 від 27.08.2007 р.
3. Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Київмедпрепарат»судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.