ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.01.2008 р. № 6/188
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянської Я.І. ,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Архібуд"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
про скасування акту
Представники:
від позивача
третьої особиІванов Д.Ф. (довіреність від 16.11.2007 р. б/н);
Дятлов Є.Ю. (довіреність від 10.12.2007 р.)
від відповідача Українець Т.С. (довіреність від 15.09.2006 р. № 12086/9/10-009); Сергієнко О.О. (довіреність від 14.11.2006 р. № 15453/9/10-209); Припіяло С.В. (довіреність від 05.02.2007 р. № 1253/9/10-209); Снісаренко Н.Р. (довіреність від 22.11.2007 р. № 15830/9/10-209); Головко Н.В. (довіреність від 22.11.2007 р. № 15801/9/10-209); Козубська Л.М. (довіреність від 07.12.2007 р. № 16506/9/10-209)
22.01.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2007 р. № 00004202230/0 на загальну суму 3 272 346,00 грн., з яких 1 636 173,00 грн. -основного платежу та 1 636 173,00 грн. -штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Товариством з обмеженою відповідальністю «Архібуд» відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон №168/97-ВР), до податкового кредиту перевірених періодів були включені суми податку на додану вартість лише по належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані продавцем в момент виникнення податкових зобов'язань. Дані накладні оформлені відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Тому, на думку позивача, ним не порушені норми п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.
Представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог підтримав позовні вимоги з тих же підстав.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування викладеного зазначає наступне. Відповідно до листа Державної податкової адміністрації у м. Києві від 20.09.2007 р. № 7604/7/23-808, засновник контрагента позивача ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»ОСОБА_1 не має відношення до створення даного підприємства. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що господарську діяльність підприємство здійснювало з порушенням чинного законодавства України не уповноваженою особою, чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень -грудень 2006 року на загальну суму 1 636 173,00 грн. А тому, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 та 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, відповідає чинному законодавству.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена перевірка ТОВ «Архібуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої був складений акт перевірки № 328/22/30/31454273 та винесено податкове повідомлення -рішення від 10.10.2007 р. № 0004202230/0 на загальну суму 3 272 346,00 грн., з них 1 636 173,00 грн. -основного платежу та 1 636 173,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
На думку відповідача, підставою для нарахування вказаної суми стала та обставина, що господарська діяльність ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»здійснювалася з порушення чинного законодавства не уповноваженою особою, що підтверджується поясненням засновника товариства ОСОБА_1. ОСОБА_1 в поясненні зазначив, що він не має відношення до створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова інформаційна компанія», директором цього підприємства гр. ОСОБА_2 не призначав. Таким чином, первинні документи контрагента ТОВ «Архібуд»підписані невстановленою особою, і не можуть бути прийняті для підтвердження суми податкового кредиту. А тому, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість відповідачем було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 636 173,00 грн. по періодах:
Січень 2006 р. -9303,00 грн.
Лютий 2006 р. -33251,00 грн.
Березень 2006 р. -83664,00 грн.
Квітень 2006 р. -62958,00 грн.
Травень 2006 р. -313360,00 грн.
Червень 2006 р. -120207,00 грн.
Липень 2006 р. -116626,00 грн.
Серпень 2006 р. -117962,00 грн.
Вересень 2006 р. -9376,00 грн.
Жовтень 2006 р. -72166,00 грн.
Листопад 2006 р. -32500,00 грн.
Грудень 2006 р. -231381,00 грн.
Січень 2007 р. -15833,00 грн.
Березень 2007 р. -333855,00 грн.
Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.
Одним з основних постачальників ТОВ «Архібуд»щодо виконання будівельних робіт є ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», яке зареєстроване Голосіївською РДА у м. Києві 26.07.2002 року. ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»виконувало будівельні роботи для ТОВ «Архібуд»на підставі наступних договорів (наявні в матеріалах справи):
№ з/п 1ДоговірПодаткова накладнаЗагальна сума (грн.)Сума ПДВ 1 (грн.)
1№02/08-ос
від
02.08.2005№611 від 1 29.05.2006330411,6055068,60 1
2 301 від 31.03.200664437,6010739,60
3 104 від 31.01.2006178204,8029700,80
424/01-06с від 24.01.200641 від 24.01.2006680000,00113333,33
5 Коригування 1 №1/41 від 25.01.2006 до
податкової накладної №41 від 24.01.200630000050000,00
6 304 від 31.03.200641986,006997,67
7 613 від 29.05.200651962,008660,33
8 982/2 від 31.07.200626016,004336,00
917/02-с від 07.02.2006302 від 31.03.200699999,6016666,60
10 614 від 29.05.2006125034,0020839,00
1110/02-1 від 10.02.2006181 від 28.02.2006179930,0029988,33
12 303 від 31.03.2006313310,0052218,33
13 612 від 29.05.20061372750,00228791,67
14 846 від 30.06.2006721240,00120206,67
15 982/3 від 31.07.2006587625,0097937,50
1617/02 від 17.02.2006134 від 20.02.2006360000,0060000,00
17 180 від 28.02.200619576,803262,80
18 847 від 30.06.200686113,2014352,20
1905/03-07 від 05.03.2007424 від 30.03.2007933290,40155548,40
2002/03-07 від 26.04.2007426 від 30.03.2007463718,8677286,48
2110/07-Обс від
1100 від 31.08.2006342402,3057067,05
10.07.2006
22 1264 від 29.09.2006254635,2042439,20
2307/08-06-с
від
07.08.20061101 від 31.08.2006365366,4060894,40
24 1262 від 29.09.200656256,009376,00
25 2022 від 29.12.2006536388,0089398,00
26 423 від 30.03.2007587238,0097873,00
2710/08-06-с
від
10.08.20061261 від 29.09.2006178359,9529726,66
28 2021 від 29.12.2006500995,8083499,30
29 425 від 30.03.200718882,133147,02
ЗО22/11-06 від 22.11.20061728 від 23.11.2006195000,0032500,00
31 17 від 11.01.200795000,0015833,33
324/12-06с від 04.12.062023 від 29.12.2006350904,0058484,00
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Законом України „Про податок на додану вартість" визначено наступне:
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону (п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст.7);
- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7);
- платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7).
Податкові накладні, виписані ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», складені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», тому ТОВ «Архібуд»має всі визначені Законом України «Про податок на додану вартість»підстави відображати суми ПДВ за вказаними податковими накладними у складі податкового кредиту відповідних періодів.
Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996 - XIV, із змінами і доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В статті 9 вищенаведеного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Податкові накладні, виписані ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому ТОВ «Архібуд»має всі визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підстави відображати суми ПДВ за вказаними податковими накладними у регістрах аналітичного обліку ПДВ відповідних періодів.
Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037 (надалі за текстом Порядок заповнення податкової накладної), визначено наступне:
- податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.2).
- податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, або в разі порушення особою, яка вказана в пункті 2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку чи її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем (п.5).
Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою (п. 18).
Також, виконання вищевказаних договорів підряду, укладених між позивачем та ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (копії наявні в матеріалах справи).
Відповідно до Інформації про анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість (htth://www.sta.gov.ua/anulir/andata.php3? beginning=true), яка розміщена на офіційному сайті Державної Податкової Адміністрації України, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»не анульоване, тому на момент укладання договорів підряду та їх виконання, ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»є зареєстрованим у встановленому Законом порядку платником податку на додану вартість та має право виписувати податкові накладні.
Таким чином, надані на дослідження податкові накладні складені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Порядку заповнення податкової накладної, тому відображення у складі податкового кредиту ТОВ «Архібуд»вищезазначених податкових накладних відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до преамбули «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.
Пунктами 1.7. та 2.3.4. Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Донарахування відповідачем податку на додану вартість товариству «Архібуд»в Акті №328/22-30/31454273 від 28.09.2007 року, всупереч вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», обґрунтовуються на підставі пояснень громадянина України ОСОБА_1, який відповідно до бази даних АІС ОР являється засновником ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»та має 1% у статутному капіталі даного товариства.
Так, як у поясненнях ОСОБА_1 вказано, що він не приймав рішень щодо створення ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», не призначав директора товариства та нікого не уповноважував займатися управлінням товариства, то відповідачем, на підставі ст.ст. 203, 204, 207 та 215 Цивільного кодексу України, правочини, які укладені ТОВ «Архібуд»з ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»кваліфіковані як недійсні (нікчемні правочини), та сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1 636 173,00 грн., з точки зору відповідача, є документально непідтвердженою.
Аналізуючи обґрунтування, наведенні в акті перевірки, судом встановлено, що відповідачем, при складанні акту перевірки, не враховані основні принципи цивільного законодавства України.
Статтею 1 Цивільного кодексу України чітко визначено, що до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та економіко-правовій сутності податку на додану вартість, цивільне законодавство у податкових відносинах застосовується лише для визначення об'єкту та бази оподаткування податком на додану вартість. Тобто, для визначення - чи є об'єктом оподаткування та або інша господарська операція, необхідно провести економіко-правовий аналіз господарської операції та цивільно-правового договору з метою встановлення об'єкта та бази оподаткування. Вимоги щодо:
- правомірності складання податкових накладних;
- набування податковими накладними юридичної сили;
- визначення кола осіб, хто саме має право складати податкові накладні, визначено у Законі України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної.
Відповідно до приведених нормативно-правових актів, податкова накладна набуває юридичної сили у разі, якщо вона складена саме платником податку на додану вартість. Як було зазначено вище, ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, тому має всі законні підстави складати податкові накладні.
Однак, ревізорами з метою донарахування податку на додану вартість, застосована стаття 215 Цивільного Кодексу України.
У статті 215 ЦК визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має бути відповідна правова підстава. Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених у ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо змісту правочину, щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочину, вчинюваного батьками, інтересів малолітніх дітей. Враховуючи те, що:
- зміст правочинів, укладених між ТОВ «Архібуд»та ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»протягом періоду, що підлягав перевірці, відповідають вимогам чинного законодавства України;
- за період перевірки жодна із сторін правочину не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину -тобто, волевиявлення учасників правочину були вільними і відповідали їх внутрішній волі;
- особа, яка від імені кожної із сторін, вчиняла правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, так як у встановленому законом порядку ні реєстраційні документи сторін правочину, ні угоди, ні платіжні доручення (в тому числі на сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів), ні звітність, яка подавалася до ДІЛ за містом реєстрації кожної із сторін правочину, не визнанні у встановленому порядку недійсними, відповідачем безпідставно застосовані вимоги статті 215 ЦК України.
Крім того, застосовувати статтю 215 ЦК України з метою донарахування ПДВ лише на підставі свідчень особи, яка має 1% у статутному капіталі ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія» (тобто не має вирішаючого голосу при вирішені питань щодо ведення господарської діяльності товариства), суперечить не тільки вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», а і нормам цивільного права взагалі, так як порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладання правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а це призводить до інших правових наслідків, передбачених законом.
Недійсність правочину може настати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину усі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані).
До нікчемних правочинів цивільне законодавство відносить правочини, які:
- укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми;
- укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми;
- укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності;
- укладені недієздатною фізичною особою;
- вчинені без дозволу органів опіки та піклування;
- які порушують публічний порядок.
Аналізуючи вимоги цивільного законодавства щодо визнання правочинів нікчемними суд зробив висновок, що на підставі наведених вище норм, неможливо обґрунтовано провести донарахування ПДВ за угодами щодо виконання будівельних робіт, укладеними між двома юридичними особами, реєстрація яких не скасована у встановленому законом порядку.
Крім того, в статті 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів, серед яких податкові наслідки цивільним законодавством не визначені.
На підставі вищенаведеного та враховуючі вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення -рішення від 10.10.2007 р. № 0004202230/0 на загальну суму 3 272 346,00 грн.
Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними висновків акту № 328/22/-30/31454273 від 29.09.2007 року „Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Архібуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р.” Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 чинного роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 року (із змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно -правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
Оскільки акт перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва не має обов'язкового характеру, обов'язок щодо сплати штрафних санкцій у Позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій та донарахування частини чистого прибутку (доходу), то за таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними положень акта перевірки та довідки перевірки та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.
Суд також бере до уваги, що згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0004202230/0 від 10.10.2007 року.
В решті позову відмовити.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд»судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.