ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
23.01.2008 р. № 6/173
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - суддіДобрянської Я.І. ,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Епос"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинними рішень податкового органу
За участю представників сторін
від позивача Лємберг С.Л.. (довіреність від 06.11.2007 р. б/н); Шевчук Б.Б. (довіреність від 06.11.2007 р. № 12-2/07)
від відповідача Ярова Л.М. (довіреність № 1696/9/10-017)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.01.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Епос»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 18.05.2007 р. № 0000312302/0 та від 10.10.2007 р. № 0000322302/2.
В обґрунтування позову позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Епос»зазначає, що позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 та п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону № 283/97-ВР (далі -Закон № 283/97-ВР) та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1998 р. №168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).
Позивач вважає, що правомірно відніс до складу валових витрат суму отриману від СПД -фізичної особи ОСОБА_1 за надані послуги згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачену за вказаними операціями. Також, зазначає, що на виконання контракту № 08.12/G укладеного між позивачем та фірмою «Maxprofit limited»про придбання нафтопродуктів, контрагентом було поставлено ТОВ «Епос»дизельне пальне, яке в подальшому було реалізовано третім особам. Тобто, вказана операція пов'язана з господарською діяльністю позивача та є одним із видів статутної діяльності товариства.
Відповідач проти позову заперечує та в обґрунтування зазначає наступне.
На думку відповідача, позивач безпідставно завищив валові витрати, в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 та п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 283/97-ВР та податковий кредит в порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказані порушення призвели до зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 р. та заниження податку на прибуток за 4 квартал 2006 р. в сумі 69 680,00 грн., та завищенню податкового кредиту з ПДВ на суму 77033,38 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 Декларації з податку на додану вартість) на суму 498 183,00 грн. та занижено податок на додану вартість за 2006 р. на суму 9 013 727,00 грн.
В зв'язку з чим до підприємства були застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Відповідач стверджує, що застосування до позивача штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного ті іншого законодавства ТОВ «Епос»за період діяльності з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., за результатом якої був складений акт від 03.05.2007 р. № 234/1-23-02-31026977 та податкові повідомлення-рішення: № 00000312302/0 та № 00000322302/0 від 18.05.2007 р., за якими донараховано:
- з податку на прибуток у розмірі 83616,0 грн., в т. ч.: основний платіж 69680,0 грн., фінансова санкція 13936,0 грн.
- зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на суму 14421,0 грн.
- з податку на додану вартість у розмірі 13520591,0 грн., в т. ч.: основний платіж 9013727,0 грн., фінансова санкція 4506864,0 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 Декларації з ПДВ) на суму 498183,00 грн.
Не погодившись із рішенням податкового органу, товариством було подано скаргу від 23.05.2007р. № 23/05 до ДШ у Голосіївському районі м. Києва на податкові повідомлення-рішення від 18.05.2007р. № 00000312302/0 та № 00000322302/0.
ДШ у Голосіївському районі м. Києва було прийняте рішення про продовження терміну розгляду скарги до 27.07.2007р.
Керуючись вимогами п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондам»та пп. 1 п. 9 Положення «Про внесення змін до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.03.1998р. № 93, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.1998 р. за № 176/2616 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами), ДПІ у Голосіївського району м. Києва рішенням про результати розгляду скарги, залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 18.05.2007р. № 00000312302/0 та №00000322302/0, а скаргу товариства - без задоволення.
ТОВ «Епос»30.07.2007 р. зазначені податкові повідомлення - рішення було оскаржено в апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві.
Розглянувши доводи скарги позивача, ДПА у м. Києві прийнято рішення від 01.10.2007 р. № 3550/10/25-114, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.05.2007р. № 00000312302/0; та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2007р. № 00000322302/0 в частині основного платежу по податку на додану вартість в сумі 8 908 677,0грн. та у відповідній частині штрафну санкцію, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу задовольняє частково. Всього скасовано з ПДВ -13 362 900,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. Як вбачається з акта наданих послуг від 30.09.2006 р. у відповідності з договором про надання послуг № 1/08 від 01.08.2005 р. Виконавець сприяв Замовнику в укладенні договору на купівлю дизельного пального за межами території України. В результаті проведеної роботи Замовник уклав з фірмою «Maxprofit limited»контракт № 08.12/G від 12.08.2005 р., по якому придбав 41474,836 т. дизельного пального. Відповідно до п. 4 акту наданих послуг від 30.09.2006 р. винагороду виконавця визначено у розмірі 447928,23 грн., тому позивач у відповідності до п.п 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правомірно відніс зазначену суму до складу валових витрат за 3 квартал 2006 р. Оскільки саме в 3 кварталі 2006 р. було підписано акт надання послуг - документ, що підтверджує факт надання послуг фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1
На думку позивача, висновки перевірки, про те, що позивачем було завищено валові витрати за З квартал 2006р. на суму 232 742 грн., є необґрунтованим.
З вказаною позицією позивача та з посиланням на той факт, що середня ціна придбання товару вища ніж середня ціна реалізації, суд не погоджується , з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір про надання послуг № 1/8 від 01.08.2005 р з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. Як визначено договором, Виконавець (фізична особа - підприємець ОСОБА_1) бере на себе зобов'язання сприяти Замовнику (ТОВ "Епос») в укладанні договору з третіми особами на купівлю за межами митної території України дизельного пального, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця на умовах, визначених договором. Відповідно до умов п. 4.1 договору Замовник Зобов'язується перерахувати Виконавцю винагороду в розмірі 10,8 грн. за 1 тону дизельного пального, отриманого Замовником по угодах, укладених при посередництві виконавця.
Як свідчать матеріали справи, Позивачем, за сприяння ОСОБА_1 було укладено договір з фірмою «Maxprofit limited»(Англія) контракт № 08.12/ G від 12.08.2005 р., по якому позивач придбав 41474,836 т. дизельного пального. Акт про надання послуг до договору № 01/08 від 01.08.2005 р. від 30.09.2005 р. складено між сторонами лише в ІІІ кварталі 2006 р.
Відповідно до п. 4, п. 5, п. 8 та п. 9 «Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку»9 (Запаси), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 р. № 751/4044), запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;
інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Позивачем до собівартості товару (дизпаливо) не було включено винагороду за договором № 1/08 в розмірі 447 928,23 грн.
Судом встановлено, що за період з 01.01.2006 р. по 31.09.2006 р. ТОВ «Епос»було отримано від фірми «Maxprofit limited»(Англія) дизельне пальне в кількості 19924,6 тон. Винагорода, яка безпосередньо пов'язана з придбанням запасів у розмірі 10,8 грн. за тону отриманого дизельного пального та яка повинна включатися до собівартості запасів становить 215 186,00 грн.
Але, в порушення «Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку»позивачем за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2006 р. винагорода в розмірі 215 186,00 грн. до собівартості запасів не включав, а відносив до складу валових витрат на придбання послуг (р. 04.1) у декларації про податок на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2006 р.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як визначено п.п 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:
а) нерезидентами;
б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової) .
Позивачем було отримано послуги 01.08.2005 р., а отже, у відповідності до Закону № 283/97-ВР, саме в цей період позивач повинен був віднести до валових витрат плату Виконавцю по договору про надання послуг № 1/8 від 01.08.2005 р.
Таким чином, суд вважає, що товариством безпідставно завищені валові витрати за З квартали 2006 р. на вартість послуг, отриманих від СПД ОСОБА_1 у 2005 р. в сумі 232742,0грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавши дизпаливо у фірми «Maxprofit limited»(Англія) згідно ВМД від 21.06.2007 р. № 124000008/6/106064, від 21.06.2007 р. № 124000008/6/10606, від 02.09.2007 р. № 124000008/6/106074, від 04.09.2007 р. № 124000008/6/106076, від 15.09.2007 р. № 124000008/6/106084 та від 15.09.2007 р. № 124000008/6/106083 (копії наявні в матеріалах справи), собівартість якого становить 46 895 547,00 грн., реалізував його на митній території України на суму 46 835 150,00 грн., тобто за цінами нижче ціни придбання. Позивач отримав від'ємний фінансовий результат в розмірі 60 397,00 грн. (46 895 547,00 - 46 835 150,00), отже така операція є завідомо збитковою.
Придбавши та реалізувавши один і той же товар за цінами, нижчими ціни придбання (не отримано дохід, який є компенсацією вартості товарів), і отримавши при цьому від'ємний фінансовий результат - збиток від зазначених операцій, ТОВ Епос" не використав такий товар з метою отримання прибутку, а відповідно отримав збиток.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платники податків мають право відносити до складу валових доходів та валових витрат суми коштів, що пов'язані з веденням господарської діяльності таких платників, тобто з діяльності направленої на отримання доходу.
Тобто, підприємством порушено п.1.32 ст. 1, п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст.5 п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон) від 22.05.97р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на суму 14421,0 грн. та занижено податок на прибуток за IV кв.2006 р. на суму 69680,0грн.
Щодо завищення податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
ТОВ «Епос»віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 9365850,0грн., при придбанні паливно -мастильних матеріалів, згідно контракту з фірмою «Maxprofit limited»(Англія) від 12.08.2005р. № 08.12/ G, які не використовувались у господарської діяльності.
Різниця між сумою податкового зобов'язання звітного та сумою податкового кредиту за листопад 2006 р. становить позитивне значення 73030,0 грн. (ряд.18.1), однак товариством у Декларації з ПДВ за листопад визначено від'ємне значення.-73030,00 грн. (ряд. 18.2).
Відповідно до п.п.7.4.1п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р.№168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
До складу валових витрат відповідних періодів відноситься та частина витрат по придбанню товарів, що в подальшому була використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства, направленої на отримання доходу, і у відповідних частинах суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Як вже зазначалося вище , відповідно до «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» 9 "Запаси", первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: ……..
- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях,
Отже, так як послуги по пошуку постачальника дизпалива безпосередньо пов'язані з придбанням запасів, то вартість таких послуг повинно включатися до собівартості запасів.
Згідно п.14 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»9 "Запаси", не включається до первісної вартості запасів, а належить до витрат того періоду, в якому вони були здійсненні (встановлені) лише :
- понаднормові втрати і нестачі запасів;
- процента за користування позиками;
- витрати на збут; - загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з
придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Суд прийшов до висновку, що позивачем завищено податковий кредит в червні 2006 р. на 133 962,00 грн. (6255285 грн. -6121323 грн.) в вересні 2006 р. на 17 784,06 грн. (3110565 грн. - 3092780,94 грн.), в результаті чого підлягає донарахуванню ПДВ за серпень 2006 р. в сумі 105 050,00 грн. та зменшенню залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації): в липні 2006 р. -133 962,00 грн., в вересні 2006 р. 28912 грн., в жовтні 2006 р. -46 696,00 грн., в листопаді 2006 р. -46 696,00 грн., в грудні 2006 р. -46 696,00 грн.
До складу валових витрат відповідних періодів позивачем віднесена та частина витрат по придбанню товарів, що в подальшому була використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства (реалізовано покупцям) і у відповідних частинах суми податку на додану - до податкового кредиту.
Таким чином, ТОВ „Епос" завищено податковий кредит в червні 2006 р. на 133 962,00 грн., а саме: різниця між сумою ПДВ сплаченого митним органам в сумі 6 255 285,00 грн. та суми ПДВ отриманого від реалізації цього товару в сумі 6 121 323,00 грн.(6255285,0-6121323,0) - завищення податкового кредиту в червні 2006р. в сумі 133 962,00 грн. призвело до зменшення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (ряд.22 Декларації з ПДВ) за червень 2006 р., який становить 211 197,00 грн.(345159,0-133962,0);
- за липень 2006 р., зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (ряд.26 Декларації з ПДВ) становить 62 059,0грн.(196021,0-133962,0),
- за серпень 2006 р., сума , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет становить 105 050,00 грн., різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень +167 109,00 грн. та залишку від'ємного значення попереднього періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду 62 059,00 грн.(167109-62059).
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення, які відповідають чинному законодавству України.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
1. В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.