ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
28.01.2008 р. № 6/228
Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:
головуючого - судді Добрянська Я.І.,
секретаря судового засідання Зубко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Повне товариство "Інтерінвест- Бета"
до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових рішень- повідомлень
Представники:
від позивача Шаповалова Л.В. (довіреність від 17.12.2007 р. б/н)
від відповідача Купельський О.М. (довіреність від 14.02.2007 р. № 478/9/10-114); Іванченко І.В. (довіреність від 16.01.2008 р. № 114/9/10-214)
28.01.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повне товариство «Інтервест - Бета»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.03.2007 р. № 0000532203/0, від 03.04.2007 р. № 0000532203/1, від 14.06.2007 р. № 0000532203/2, від 27.06.2007 р. № 0000532203/3 на суму 664 824,00 грн., з яких 443 216,00 грн. -основний платіж та 221 608,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Повним товариством «Інтервест - Бета»відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон №168/97-ВР), до податкового кредиту перевірених періодів були включені суми податку на додану вартість лише по належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані продавцем в момент виникнення податкових зобов'язань. Дані накладні оформлені відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Тому, на думку позивача, ним не порушені норми п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону.
Відповідач -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначеного зазначає наступне.
Згідно з Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.08.05рр. по справі №2-2606, за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Технологія -Т»ОСОБА_1 про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Технологія-Т», яке набрало законної сили, визнано недійсним, зокрема установчі документи ТОВ «Технологія-Т»з моменту їх складання-15.03.04року, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Технологія-Т" (Свідоцтво №38290220) з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість, тобто з 30.03.04р.
На підставі зазначеного вище Рішення Подільського о районного суду м. Києва ДПІ у Подільському районі м. Києва було складено акт від 16.11.05р. №358 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Технологія-Т», код 32919518.
Також, згідно з Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.05р. по справі №2-2631, за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Будмастер-люкс», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Будмастер-люкс», яке набрало законної сили, визнано недійсним, зокрема статут та установчий договір ТОВ «Будмастер-люкс», з моменту їх складання, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Будмастер-люкс»(Свідоцтво №37036496) з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість.
На підставі зазначеного вище Рішення Голосіївського районного суду м. Києва ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було складено акт від 21.12.06р, №1417/29-203 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Будмастер-люкс», код 31900431.
Відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 443 216,00 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що застосовані штрафні (фінансові) санкції до ПТ «Інтервест - Бета»на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»в розмірі 221 608,00 грн. відповідають чинному законодавству.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач) була проведена виїзна планова документальна перевірка Повного Товариства «Інтервест - Бета»(надалі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 20/2203/22930082 від 23.02.2007 р.
На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532203/0 від 06.03.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 664 824,00 грн.
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням -рішенням та оскаржив його в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 14.03.2007 р., Державної податкової адміністрації у м. Києві 03.05.2007 р. та Державної податкової адміністрації України 29.05.2007 р. За результатами розгляду вищевказаних скарг рішеннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 25.04.2007 р., Державної податкової адміністрації у м. Києві від 22.05.2007 р. та Державної податкової адміністрації України від 15.06.2007 р. в задоволенні скарг позивача було відмовлено.
Перевіркою було встановлене що ПТ «Інтерінвест-Бета» в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі за текстом - Закон „Про ПДВ") було безпідставно занижено податок на додану вартість на суму 443216,00 грн.
Як свідчать обставини справи, ПП «Інтерінвест-Бета» у листопаді, грудні 2004 року та лютому-грудні 2005року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 422138грн по отриманих податкових накладних від ТОВ «Технологія-Т»за придбані будівельні роботи (будівельно-реставраційні роботи, будівельно-монтажні роботи).
Згідно з Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.082005 р. по справі №2-2606, за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ «Технологія -Т»ОСОБА_1 про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Технологія-Т», яке набрало законної сили, визнано недійсним, зокрема установчі документи ТОВ «Технологія-Т»з моменту їх складання - 15.03.2004 року, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Технологія-Т" (Свідоцтво №38290220) з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість, тобто з 30.03.2004 р.
На підставі зазначеного вище Рішення Подільського о районного суду м. Києва ДПІ у Подільському районі м. Києва було складено акт від 16.11.05р. №358 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Технологія-Т», код 32919518.
Також, ПТ «Інтерінвест-Бета»у грудні 2003 року, січні, березні 2004 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 21078,00 грн. по отриманих податкових накладних від ТОВ «Будмастер-люкс»за придбані ремонтно-будівельні роботи.
Згідно з Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.05р. по справі №2-2631, за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Будмастер-люкс», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Будмастер-люкс», яке набрало законної сили, визнано недійсним, зокрема статут та установчий договір ТОВ «Будмастер-люкс», з моменту їх складання, Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Будмастер-люкс»(Свідоцтво №37036496) з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість.
Відповідно до ч. І ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004р. №1618-ІУ із змінами і доповненнями судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за ї межами.
На підставі зазначеного вище Рішення Голосіївського районного суду м. Києва ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було складено акт від 21.12.06р, №1417/29-203 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Будмастер-люкс», код 31900431.
На думку відповідача, відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІІ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тому, позивач вважає, що визначені ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІІ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" необхідні ознаки первинних
документів, отриманих ПП "Інтерінвест-Бета" від ТОВ "Технологія-Т", ТОВ «Будмастер-люкс»є такими, що суперечать діючому законодавству від дати їх складання, оскільки, відповідно до рішення Подільського, та Голосіївського районного суду м. Києва від 12.08.05р по справі № 2-2606 та від 07.04.05р №2-2631/10 відповідно, первинні документи, надані до перевірки (податкові накладні) не можуть бути прийняті як такі, що підтверджують взаємовідносини ПП "Інтерінвест-Бета" з ТОВ "Технологія-Т", ТОВ «Будмастер-люкс», бо вони не відповідають вимогам діючого законодавства.
Згідно з п.6.2 „Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997р. №233/2037 (далі за текстом - Порядок) податкова накладна дає право покупцю зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Пунктом 5 вказаного порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про ПДВ" передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)
- актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до вищевикладеного, висновки перевірки-щодо безпідставного віднесення ПП «Інтерінвест-Бета»до складу податкового кредиту за поревіряємий період суми ПДВ у загальному розмірі 443216,00грн. відповідають вимогам чинного законодавства України, та свідчать про заниження ПП «Інтерінвест-Бета»суми зобов'язання з ПДВ.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязння) за кожний з податкових періодів установлений для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Технологія»укладений договір підряду від 01.06.2004 р. № 1/06 та від 01.11.2004 р. № 01/11-04. Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (копії в матеріалах справи):
від 29.11.2004 р. за договором № 1/06 (2 акти);
від 27.02.2005 р. за договором № 1/06;
від 29.09.2005 р. за договором № 1/06 (4 акти);
від 28.12.2005 р. за договором № 01/11-04 (8 актів);
від 29.11.2005 р. за договором № 01/11-04 (5 актів);
та податковими накладними (копії в матеріалах справи) :
від 28.12.2005 р. № 348 на суму 22952,50 грн.
від 28.12.2005 р. № 349 на суму 5543,62 грн.
від 28.12.2005 р. № 349-5 на суму 5916,50 грн.
від 28.12.2005 р. № 349-4 на суму 13508,76 грн.
від 28.12.2005 р. № 349-3 на суму 47411,90 грн.
від 28.12.2005 р. № 349-2 на суму 29014,60 грн.
від 28.12.2005 р. № 349-7 на суму 11895,38 грн.
від 28.12.2005 р. № 349-6 на суму 9877,58 грн.
від 19.12.2005 р. № 284 на суму 16756,56 грн.
від 29.11.2005 р. № 328 на суму 1115,20 грн.
від 29.11.2005 р. № 329 на суму 16810,20 грн.
від 29.11.2005 р. № 330 на суму 253005,26грн.
від 29.11.2005 р. № 331 на суму 29988,70 грн.
від 29.11.2005 р. № 332 на суму 18801,30 грн.
Також, між ПТ «Інтервест - Бета»та ТОВ «Будмайстер - Люкс»були укладені договори підряду від 02.06.2003 р. № 10/1-1, від 12.07.2003 р. № 10/1-2, від 01.09.2003 р. № 10/1-3, від 01.12.2003 р. № 10/1-4 та від 01.01.2004 р. № 10/1-5.
Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (копії наявні в матеріалах справи):
від 30.12.2003 р. за договором № 10/1-2;
від 29.10.2003 р. за договором № 10/1-2;
від 30.01.2004 р. за договором № 10/1-2;
та податковими накладними :
від 29.01.2004 р. № 1669 на суму 78 200,00 грн.
від 05.03.2004 р. № 1752 на суму 19800,00 грн.
від 23.12.2003 р. № 1551 на суму 25000,00 грн.
від 24.12.2003 р. № 1556 на суму 3465,00 грн.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з яким, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, які визначені нормою п.п. 7.2.1 цього Закону.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
В Акті перевірки відповідачем не заперечуються факти виконання робіт ТОВ «Технологія - Т»та ТОВ «Будмайстер - Люкс», сплати податку на додану вартість у складі їх вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.2005 р. були визнані недійсними:
Статут та Установчий договір ТОВ «Будмайстер - Люкс»з моменту його державної реєстрації;
- свідоцтво за № 37036496 про платника ПДВ ТОВ «Будмайстер - Люкс»з моменту внесення його до реєстру платників податків на додану вартість.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2005 р. по справі № 2-2606 визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Технологія - Т».
При цьому ні Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07.04.2005 р. та Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2005 р., ні Акт перевірки не містить відомостей про визнання недійсними Голосіївським та Подільським районними судами м. Києва будь - яких податкових накладних, що виписувалися ТОВ «Будмайстер -Люкс»та ТОВ «Технологія - Т».
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки)).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п. 7.3.1 пп. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будмайстер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»виписувало на адресу позивача податкові накладні за фактом виконання робіт і за фактом зарахування коштів від позивача на поточний рахунок ТОВ «Будмайстер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т», тобто після виникнення у останнього податкових зобов'язань по ПДВ, що відповідачем в Акті перевірки також не заперечується.
Таким чином, ТОВ «Будмайстер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»виписувало на адресу позивача податкові накладні у повній відповідності із наведеною вище вимогою законодавства України.
Як встановлено судом, податкові накладні, виписані ТОВ «Будмайстер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»на адресу позивача складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженою особою, на момент видачі податкової накладної ТОВ «Будмайстер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, накладні відповідають вимогам п. 1.3 ст. 1, п. 2.3 ст. 2, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
На момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п. 9.8 ст. 9 цього ж закону реєстрація особи в якості платника ПДВ діє до дати її анулювання.
Як вбачається з Акту перевірки, на момент складання ТОВ «Будмайстер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»податкових накладних, вказані товариства були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законом порядку в якості платника ПДВ, про що мало відповідне свідоцтво, а тому мало право складати податкові накладні.
Пунктом 25 «Положення про Реєстр платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Згідно п. 25 Положення № 79, датою виключення платника ПДВ з Реєстру та анулювання Свідоцтва, які відбуваються у випадку прийняття судом рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, є відповідна дата прийняття рішення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва, яким було визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Будмастер - Люкс»в якості платника ПДВ, було прийнято 07.04.2005 р., а Рішення Подільського районного суду м. Києва, яким було визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Технологія - Т»в якості платника ПДВ, було прийнято 12.08.2005 р.
Окрім того, як встановлено судом, Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2006 р., залишено без змін рішення Голосіївського суду м. Києва від 12.07.2006 р. за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «Будмастер - Люкс», ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація та ТОВ «Вілія -буд- центр»про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Будмастер - Люкс», яким в позові ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва - відмовлено.
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»податкових накладних, суд вважає помилковими.
На момент проведення операцій, що є об'єктом перевірки, ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»перебували на податковому обліку як платники ПДВ. Як вже зазначалося вище, згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та виписування податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість.
Визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.
Крім того, Законом України «Про систему оподаткування»для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.
Порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т», зазначені в рішенні Голосіївського та Пощдільського районних судів м. Києва, визнання недійсними їх установчих документів та свідоцтва платника ПДВ не впливають на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, а не позивач.
Отже, Позивач відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості придбаних товарів суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки:
1) ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»були належним чином зареєстровані як платники ПДВ;
2) ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»були виписані на адресу Позивача належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;
3) Позивач сплатив вартість придбаних товарів у повному обсязі;
4) суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.
Відповідач в заперечення позову зазначає, що ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»не сплатили податкові зобов'язання згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а отже, відсутня надмірна сплата до бюджету як встановлює п. 1.8 ст. 1 цього Закону. Тобто, позивач не має права відносити до податкового кредиту суму ПДВ, так як не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.(п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7).
Суд не погоджується з відповідачем щодо даного твердження виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, судом було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»були здійснені господарські операції по виконанню підрядних робіт. Вказані договори були укладені між двома юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю та дієздатністю, відповідно до ст.ст. 91, 92 Цивільного кодексу України.
Відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку до Державного бюджету відповідно до ст.. 2 та ст.. 10 Закону № 168/97-ВР покладається, зокрема, на зареєстрованих у встановленому порядку платників, які здійснюють операції з поставки товарів (робіт, послуг). Отже, відповідальність за нарахування та сплату податку на додану вартість покладається на ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т», які на момент укладення угоди були зареєстровані належним чином. Слід зазначити, що відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону № 168/97-ВР, контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.
Відомостей про стягнення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з ТОВ «Будмастер - Люкс»та ТОВ «Технологія - Т»відповідачем не надано.
Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює солідарну відповідальність продавця та покупця при сплаті податку на додану вартість до бюджету.
Отже, відповідач не може вчиняти дії щодо нарахування податку на додану вартість, накладення штрафних санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування покупцю (позивачу) при несплаті цього податку продавцем.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 10.06.2003 р., визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
Враховуючи все вищенаведене, суд погоджується з позивачем щодо не правомірності винесених податкових повідомлень - рішень від 06.03.2007 р. № 0000532203/0, від 03.04.2007 р. № 0000532203/1, від 14.06.2007 р. № 0000532203/2, від 27.06.2007 р. № 0000532203/3 на суму 664 824,00 грн., (з яких 443 216,00 грн. -основний платіж та 221 608,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції) про донарахування суми податку на додану вартість.
Щодо скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.08.2005 р. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Технологія - Т»
Як вбачається з матеріалів справи, рішення щодо визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Технологія - Т»прийняте Подільським районним судом м. Києва.
Справа розглядалася районним судом в порядку цивільного судочинства. Порядок оскарження рішень районних судів визначений Цивільно -процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 291, 292 ЦПК України, апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Також, позивач має право відповідно до ст.. 361 ЦПК України, звернутися до суду з заявою про перегляд справи за новоявленими обставинами.
Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Таким чином, вирішення позовної вимоги щодо визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Технологія - Т»не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто -3,40 грн.
У зв'язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06.03.2007 р. № 0000532203/0, від 03.04.2007 р. № 0000532203/1, від 14.06.2007 р. № 0000532203/2, від 27.06.2007 р. № 0000532203/3 на суму 664 824,00 грн.
3. Визнати недійсною другу податкову вимогу від 19.09.2007 р. № 2/7347.
В решті позову відмовити.
4. Присудити на користь Повного Товариства «Інтервест - Бета»судові витрати в сумі 1,70 грн. судового збору з місцевого бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Добрянська Я.І.